Перейти до вмісту

Єманжелінськ

Координати: 54°45′00″ пн. ш. 61°19′00″ сх. д. / 54.75° пн. ш. 61.316666666667° сх. д. / 54.75; 61.316666666667
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
місто Єманжелінськ
рос. Еманжелинск
Герб Прапор
КраїнаРосія Росія
Суб'єкт Російської ФедераціїЧелябінська область
Муніципальний районЄманжелинський район
Код ЗКАТУ75 409 000 000 Редагувати інформацію у Вікіданих
Код ЗКТМО75 619 101 001 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Час заснування1931
Статус міста1951
Населення▼ 27 000 (2024)
Площа129,85 км²
Поштові індекси456580–456584
Телефонний код+7 35138
Географічні координати:54°45′00″ пн. ш. 61°19′00″ сх. д. / 54.75° пн. ш. 61.316666666667° сх. д. / 54.75; 61.316666666667
Часовий поясUTC+5
Вебсторінкаemanjelinsk.ru Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
Єманжелінськ (Росія)
Єманжелінськ
Єманжелінськ
Єманжелінськ (Челябінська область)
Єманжелінськ
Єманжелінськ
Мапа
CMNS: Єманжелінськ у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Єманжелінськ — місто, адміністративний центр Єманжелинського району Челябінської області Росії. У складі неформальної агломерації «Великий Челябінськ». Засноване у 1931, статус міста з 1951 року.

Населення — 27 000 осіб (2024).

Місто розташоване на Південному Уралі, за 50 км від Челябінська.

Географія

[ред. | ред. код]

Клімат

[ред. | ред. код]
Клімат Єманжелінська
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −11,9 −10,1 −2,2 9,8 18,9 23,8 25,4 22,7 16,8 6,7 −2,8 −8,7 7
Середня температура, °C −16 −14,7 −7,1 4,5 12,4 17,4 19,5 16,7 11,3 2,7 −6,3 −12,5 2
Середній мінімум, °C −20 −19,3 −12 −0,8 5,9 11,1 13,7 10,8 5,8 −1,3 −9,8 −16,2 −2
Норма опадів, мм 20 15 15 27 42 58 87 53 38 36 26 24 441
Джерело: climate-data.org

Історія

[ред. | ред. код]

Єманжелинська фортеця була заснована на річці Єманжелинка (тат. Яман-Җылга, Яман-елга[1], від башк. Яман-елга — «погана (кепська) річка»)[2] як козацьке село за ордером оренбурзького губернатора в 1770 році на місті села Єманжелинськ, що з'явилося в 1769 році.

У 1930–1931 рр. у зв'язку з розробкою вугільного родовища виникло робітниче селище Єманжелинські вугільні копальні (смт з 10 вересня 1932 року), яке 25 вересня 1951 року перетворене в місто Єманжелинськ.

Цілеспрямована геологічна розвідка почалася в районі майбутнього міста у 1929 році. До 1931 були розвідані мільйони тонн запасів вугілля. У липні цього ж року на першому вугільному розрізі «Північний» пішло перше вугілля. Споруджене барачно-землянкове селище отримало назву Чорне містечко, потім Єманжелинські вугільні копальні. У 1934 було закінчено будівництво клубу «Малий гірник», відкрилася школа. З клубу бере початок культурне життя Єманжелинська.

Через особливості умов залягання вугільного пласта робота Північного розрізу стала неефективною, і у 1934 році він припинив існування. Але роком раніше почала працювати підземна ділянка, а у 1936 році здана в експлуатацію шахта 18-біс. Влітку 1939 року заробила шахта 19-а, потім — шахта 18 — похила.

У листопаді 1941 року став давати вугілля розріз «Батуринський». Влітку 1942 року почали працювати Центральні електромеханічні майстерні, евакуйовані з Донбасу, у вересні того року було змонтовано Ростовський механічний завод. У роки німецько-радянської війни в забоях і на навантажувальних майданчиках працювали жінки і підлітки. На полях битв залишилося близько 900 єманжелинців.

У повоєнні роки йшов подальший розвиток селища Єманжелинські вугільні копальні. В 1947 почав працювати потужний за масштабами того часу цегельний завод. 25 вересня 1951 року Єманжелинські вугільні копальні були перетворені в місто Єманжелинськ обласного підпорядкування.

У листопаді 1952 року вступила в дію шахта-54. Слідом за шахтами «Красносільська» та «Куллярська» запрацював розріз-7, почали працювати шахта «Куллярська»-3 та розріз-8.

У травні 1959 року була здана в експлуатацію швейна фабрика, що поклало початок перетворенню Єманжелинська в багатопрофільне місто.

В 1961 році в підпорядкування місту було передане селище Зауральський, а в 1962 році — селище Красногорський.

У січні 1962 році вступила в дію шахта «Східно-Батуринська 1-2», в 1969 році — гірничо-збагачувальна фабрика і шахта «Східно-Батуринська — 3», яка потім стала називатися «Батуринською». На базі шахти 19-а в 1970 році почала роботу філія заводу з виробництва сигнальних засобів (ГДУП «Сигнал-Полімер», потім ТОВ «Уральський Піротехнічний Завод»). На базі шахти-54 заробив Єманжелинський ремонтний завод.

У 1997 році в країні почався процес реструктуризації вугільної промисловості, який призвів до закриття вуглевидобувних підприємств. Були закриті шахти «Батуринська» і «Куллярська».

У 2013 році на Челябінську область впав метеорит. У Єманжелинську у всіх школах вибиті шибки. Практично всі вибиті шибки в державних установах були замінені на «європакети».

Населення

[ред. | ред. код]
Чисельність населення
1939[3]1959[4]1967[3]1970[5]1979[6]1989[7]1992[3]
11 100▲33 563▲36 000▼33 389▼31 015▲31 153▲31 400
1996[3]1998[3]2000[3]2001[3]2002[8]2003[3]2005[3]
▼29 900▼29 600▼29 000▼28 800▲30 202▼30 200▼29 600
2006[3]2007[3]2008[3]2009[9]2010[10]2011[11]2012[12]
▬29 600▬29 600▲29 800▲30 076▲30 216▲30 220▲30 256
2013[13]2014[14]2015[15]2016[16]2017[17]
▼30 252▼29 931▼29 728▼29 487▼29 077

Чисельність населенняРік10 00015 00020 00025 00030 00035 00040 000192019401960198020002020ЕманжелинскСтатистика населення

Економіка

[ред. | ред. код]

Після закриття шахт і розрізу економіка втратила яскраво виражений галузевий характер, вугільна промисловість в місті зникла. Заводи: механічний, комбікормовий, ремонтний. Швейна фабрика. Будівельна галузь та виробництво будматеріалів представлені одним з найстабільніших підприємств району, які пережили світову економічну кризу — ТОВ «Єманжелинський цегельний завод».

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Виникло 1770 року як козацьке село, назване за струмком Яманзелга (Яман Җилга) — «погана річка», де тат. яман, башк. яман — «поганий», «зелга» (тат. җилга) — діалектний варіант тат. елга, башк. йылга — «річка» Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь: Около 5000 единиц. М.: Русские словари, ООО «Изд-во Астрель», ООО «Изд-во АСТ», 2001. стр. 151
  2. ↑ Шувалов Н. И. От Парижа до Берлина по карте Челябинской области: Топонимический словарь. — 2-е изд., переработанное и дополненное — Челябинск: Южно-Уральское книжное издательство, 1989. — 160 с.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н Народная энциклопедия «Мой город». Еманжелинск (рос.)
  4. ↑ Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  5. ↑ Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  6. ↑ Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  7. ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
  8. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
  9. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
  10. ↑ Тома официальной публикации итогов Всероссийской переписи населения 2010 года по Челябинской области. Том 1. «Численность и размещение населения Челябинской области». Таблица 11. Челябинскстат. Архів оригіналу за 13 лютого 2014. Процитовано 13 лютого 2014. (рос.)
  11. ↑ Численность постоянного населения Челябинской области в разрезе муниципальных образований на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 12 квітня 2014. Процитовано 12 квітня 2014. (рос.)
  12. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014. (рос.)
  13. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013. (рос.)
  14. ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014. (рос.)
  15. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015. (рос.)
  16. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  17. ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.

Ресурси Інтернету

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єманжелінськ&oldid=45558238