Єманжелінськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Єманжелінськ
рос. Еманжелинск
Coat of Arms of Emanzhelinsk (Chelyabinsk oblast).png Flag of Emanzhelinsk (Chelyabinsk oblast).png
Герб міста Прапор міста
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Челябінська область
Муніципальний район ‎Єманжелинський район
Код ЗКАТУ: 75409000000
Код ЗКТМО: 75619101001
Основні дані
Час заснування 1931
Статус міста 1951
Населення 29 728 (2015)
Площа 129,85 км²
Поштові індекси 456580–456584
Телефонний код +7 35138
Географічні координати: 54°45′00″ пн. ш. 61°19′00″ сх. д. / 54.750000000028° пн. ш. 61.3166666666947719477320788° сх. д. / 54.750000000028; 61.3166666666947719477320788Координати: 54°45′00″ пн. ш. 61°19′00″ сх. д. / 54.750000000028° пн. ш. 61.3166666666947719477320788° сх. д. / 54.750000000028; 61.3166666666947719477320788
Часовий пояс UTC+5
Веб-сторінка emanjelinsk.ru
Мапа
Єманжелінськ (Росія)
Єманжелінськ
Єманжелінськ

Єманжелінськ (Челябінська область)
Єманжелінськ
Єманжелінськ


CMNS: Єманжелінськ у Вікісховищі

Єманжелінськ — місто, адміністративний центр Єманжелинського району Челябінської області Росії. У складі неформальної агломерації «Великий Челябінськ». Засноване у 1931, статус міста з 1951 року.

Населення — 29 728 осіб (2015).

Місто розташоване на Південному Уралі, за 50 км від Челябінська.

Географія[ред. | ред. код]

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат Єманжелінська
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −11,9 −10,1 −2,2 9,8 18,9 23,8 25,4 22,7 16,8 6,7 −2,8 −8,7 7
Середня температура, °C −16 −14,7 −7,1 4,5 12,4 17,4 19,5 16,7 11,3 2,7 −6,3 −12,5 2
Середній мінімум, °C −20 −19,3 −12 −0,8 5,9 11,1 13,7 10,8 5,8 −1,3 −9,8 −16,2 −2
Норма опадів, мм 20 15 15 27 42 58 87 53 38 36 26 24 441
Джерело: climate-data.org

Історія[ред. | ред. код]

Єманжелинська фортеця була заснована на річці Єманжелинка (тат. Яман-Җылга, Яман-елга[1], від башк. Яман-елга — «погана (кепська) річка»)[2] як козацьке село за ордером оренбурзького губернатора в 1770 році на місті села Єманжелинськ, що з'явилося в 1769 році.

У 19301931 рр. у зв'язку з розробкою вугільного родовища виникло робітниче селище Єманжелинські вугільні копальні (смт з 10 вересня 1932 року), яке 25 вересня 1951 року перетворене в місто Єманжелинськ.

Цілеспрямована геологічна розвідка почалася в районі майбутнього міста у 1929 році. До 1931 були розвідані мільйони тонн запасів вугілля. У липні цього ж року на першому вугільному розрізі «Північний» пішло перше вугілля. Споруджене барачно-землянкове селище отримало назву Чорне містечко, потім Єманжелинські вугільні копальні. У 1934 було закінчено будівництво клубу «Малий гірник», відкрилася школа. З клубу бере початок культурне життя Єманжелинська.

Через особливості умов залягання вугільного пласта робота Північного розрізу стала неефективною, і у 1934 році він припинив існування. Але роком раніше почала працювати підземна ділянка, а у 1936 році здана в експлуатацію шахта 18-біс. Влітку 1939 року заробила шахта 19-а, потім — шахта 18 — похила.

У листопаді 1941 року став давати вугілля розріз «Батуринський». Влітку 1942 року почали працювати Центральні електромеханічні майстерні, евакуйовані з Донбасу, у вересні того року було змонтовано Ростовський механічний завод. У роки німецько-радянської війни в забоях і на навантажувальних майданчиках працювали жінки і підлітки. На полях битв залишилося близько 900 єманжелинців.

У повоєнні роки йшов подальший розвиток селища Єманжелинські вугільні копальні. В 1947 почав працювати потужний за масштабами того часу цегельний завод. 25 вересня 1951 року Єманжелинські вугільні копальні були перетворені в місто Єманжелинськ обласного підпорядкування.

У листопаді 1952 року вступила в дію шахта-54. Слідом за шахтами «Красносільська» та «Куллярська» запрацював розріз-7, почали працювати шахта «Куллярська»-3 та розріз-8.

У травні 1959 року була здана в експлуатацію швейна фабрика, що поклало початок перетворенню Єманжелинська в багатопрофільне місто.

В 1961 році в підпорядкування місту було передане селище Зауральський, а в 1962 році — селище Красногорський.

У січні 1962 році вступила в дію шахта «Східно-Батуринська 1-2», в 1969 році — гірничо-збагачувальна фабрика і шахта «Східно-Батуринська — 3», яка потім стала називатися «Батуринською». На базі шахти 19-а в 1970 році почала роботу філія заводу з виробництва сигнальних засобів (ГДУП «Сигнал-Полімер», потім ТОВ «Уральський Піротехнічний Завод»). На базі шахти-54 заробив Єманжелинський ремонтний завод.

У 1997 році в країні почався процес реструктуризації вугільної промисловості, який призвів до закриття вуглевидобувних підприємств. Були закриті шахти «Батуринська» і «Куллярська».

У 2013 році на Челябінську область впав метеорит. У Єманжелинську у всіх школах вибиті шибки. Практично всі вибиті шибки в державних установах були замінені на «європакети».

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення
1939[3]1959[4]1967[3]1970[5]1979[6]1989[7]1992[3]
11 10033 56336 00033 38931 01531 15331 400
1996[3]1998[3]2000[3]2001[3]2002[8]2003[3]2005[3]
29 90029 60029 00028 80030 20230 20029 600
2006[3]2007[3]2008[3]2009[9]2010[10]2011[11]2012[12]
29 60029 60029 80030 07630 21630 22030 256
2013[13]2014[14]2015[15]2016[16]2017[17]
30 25229 93129 72829 48729 077

Економіка[ред. | ред. код]

Після закриття шахт і розрізу економіка втратила яскраво виражений галузевий характер, вугільна промисловість в місті зникла. Заводи: механічний, комбікормовий, ремонтний. Швейна фабрика. Будівельна галузь та виробництво будматеріалів представлені одним з найстабільніших підприємств району, які пережили світову економічну кризу — ТОВ «Єманжелинський цегельний завод».

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Виникло 1770 року як козацьке село, назване за струмком Яманзелга (Яман Җилга) — «погана річка», де Шаблон:Lang-tt яман, башк. яман — «поганий», «зелга» (тат. җилга) — діалектний варіант тат. елга, башк. йылга — «річка» Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь: Около 5000 единиц. М.: Русские словари, ООО «Изд-во Астрель», ООО «Изд-во АСТ», 2001. стр. 151
  2. Шувалов Н. И. От Парижа до Берлина по карте Челябинской области: Топонимический словарь. — 2-е изд., переработанное и дополненное — Челябинск: Южно-Уральское книжное издательство, 1989. — 160 с.
  3. а б в г д е ж и к л м н Народная энциклопедия «Мой город». Еманжелинск (рос.)
  4. Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25.  (рос.)
  5. Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25.  (рос.)
  6. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25. 
  7. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 2011-08-22.  (рос.)
  8. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 2012-02-03.  (рос.)
  9. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2014-01-02. Процитовано 2014-01-02.  (рос.)
  10. Тома официальной публикации итогов Всероссийской переписи населения 2010 года по Челябинской области. Том 1. «Численность и размещение населения Челябинской области». Таблица 11. Челябинскстат. Архів оригіналу за 2014-02-13. Процитовано 2014-02-13.  (рос.)
  11. Численность постоянного населения Челябинской области в разрезе муниципальных образований на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 2014-04-12. Процитовано 2014-04-12.  (рос.)
  12. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 2014-05-31. Процитовано 2014-05-31.  (рос.)
  13. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 2013-11-16. Процитовано 2013-11-16.  (рос.)
  14. Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2014-08-02. Процитовано 2014-08-02.  (рос.)
  15. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 2015-08-06. Процитовано 2015-08-06.  (рос.)
  16. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  17. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 2017-07-31. Архів оригіналу за 2017-07-31. Процитовано 2017-07-31. 

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]