Єманжелінськ
місто Єманжелінськ | |||||
---|---|---|---|---|---|
рос. Еманжелинск | |||||
| |||||
Країна | Росія | ||||
Суб'єкт Російської Федерації | Челябінська область | ||||
Муніципальний район | Єманжелинський район | ||||
Код ЗКАТУ: | 75409000000 | ||||
Код ЗКТМО: | 75619101001 | ||||
Основні дані | |||||
Час заснування | 1931 | ||||
Статус міста | 1951 | ||||
Населення | ▼ 27 000 (2024) | ||||
Площа | 129,85 км² | ||||
Поштові індекси | 456580–456584 | ||||
Телефонний код | +7 35138 | ||||
Географічні координати: | 54°45′00″ пн. ш. 61°19′00″ сх. д. / 54.750000000028° пн. ш. 61.3166666666947719477320788° сх. д.Координати: 54°45′00″ пн. ш. 61°19′00″ сх. д. / 54.750000000028° пн. ш. 61.3166666666947719477320788° сх. д. | ||||
Часовий пояс | UTC+5 | ||||
Вебсторінка | emanjelinsk.ru | ||||
Мапа | |||||
| |||||
|
Єманжелінськ — місто, адміністративний центр Єманжелинського району Челябінської області Росії. У складі неформальної агломерації «Великий Челябінськ». Засноване у 1931, статус міста з 1951 року.
Населення — 27 000 осіб (2024).
Місто розташоване на Південному Уралі, за 50 км від Челябінська.
Клімат Єманжелінська | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Середній максимум, °C | −11,9 | −10,1 | −2,2 | 9,8 | 18,9 | 23,8 | 25,4 | 22,7 | 16,8 | 6,7 | −2,8 | −8,7 | 7 |
Середня температура, °C | −16 | −14,7 | −7,1 | 4,5 | 12,4 | 17,4 | 19,5 | 16,7 | 11,3 | 2,7 | −6,3 | −12,5 | 2 |
Середній мінімум, °C | −20 | −19,3 | −12 | −0,8 | 5,9 | 11,1 | 13,7 | 10,8 | 5,8 | −1,3 | −9,8 | −16,2 | −2 |
Норма опадів, мм | 20 | 15 | 15 | 27 | 42 | 58 | 87 | 53 | 38 | 36 | 26 | 24 | 441 |
Джерело: climate-data.org |
Єманжелинська фортеця була заснована на річці Єманжелинка (тат. Яман-Җылга, Яман-елга[1], від башк. Яман-елга — «погана (кепська) річка»)[2] як козацьке село за ордером оренбурзького губернатора в 1770 році на місті села Єманжелинськ, що з'явилося в 1769 році.
У 1930–1931 рр. у зв'язку з розробкою вугільного родовища виникло робітниче селище Єманжелинські вугільні копальні (смт з 10 вересня 1932 року), яке 25 вересня 1951 року перетворене в місто Єманжелинськ.
Цілеспрямована геологічна розвідка почалася в районі майбутнього міста у 1929 році. До 1931 були розвідані мільйони тонн запасів вугілля. У липні цього ж року на першому вугільному розрізі «Північний» пішло перше вугілля. Споруджене барачно-землянкове селище отримало назву Чорне містечко, потім Єманжелинські вугільні копальні. У 1934 було закінчено будівництво клубу «Малий гірник», відкрилася школа. З клубу бере початок культурне життя Єманжелинська.
Через особливості умов залягання вугільного пласта робота Північного розрізу стала неефективною, і у 1934 році він припинив існування. Але роком раніше почала працювати підземна ділянка, а у 1936 році здана в експлуатацію шахта 18-біс. Влітку 1939 року заробила шахта 19-а, потім — шахта 18 — похила.
У листопаді 1941 року став давати вугілля розріз «Батуринський». Влітку 1942 року почали працювати Центральні електромеханічні майстерні, евакуйовані з Донбасу, у вересні того року було змонтовано Ростовський механічний завод. У роки німецько-радянської війни в забоях і на навантажувальних майданчиках працювали жінки і підлітки. На полях битв залишилося близько 900 єманжелинців.
У повоєнні роки йшов подальший розвиток селища Єманжелинські вугільні копальні. В 1947 почав працювати потужний за масштабами того часу цегельний завод. 25 вересня 1951 року Єманжелинські вугільні копальні були перетворені в місто Єманжелинськ обласного підпорядкування.
У листопаді 1952 року вступила в дію шахта-54. Слідом за шахтами «Красносільська» та «Куллярська» запрацював розріз-7, почали працювати шахта «Куллярська»-3 та розріз-8.
У травні 1959 року була здана в експлуатацію швейна фабрика, що поклало початок перетворенню Єманжелинська в багатопрофільне місто.
В 1961 році в підпорядкування місту було передане селище Зауральський, а в 1962 році — селище Красногорський.
У січні 1962 році вступила в дію шахта «Східно-Батуринська 1-2», в 1969 році — гірничо-збагачувальна фабрика і шахта «Східно-Батуринська — 3», яка потім стала називатися «Батуринською». На базі шахти 19-а в 1970 році почала роботу філія заводу з виробництва сигнальних засобів (ГДУП «Сигнал-Полімер», потім ТОВ «Уральський Піротехнічний Завод»). На базі шахти-54 заробив Єманжелинський ремонтний завод.
У 1997 році в країні почався процес реструктуризації вугільної промисловості, який призвів до закриття вуглевидобувних підприємств. Були закриті шахти «Батуринська» і «Куллярська».
У 2013 році на Челябінську область впав метеорит. У Єманжелинську у всіх школах вибиті шибки. Практично всі вибиті шибки в державних установах були замінені на «європакети».
1939[3] | 1959[4] | 1967[3] | 1970[5] | 1979[6] | 1989[7] | 1992[3] |
---|---|---|---|---|---|---|
11 100 | ↗33 563 | ↗36 000 | ↘33 389 | ↘31 015 | ↗31 153 | ↗31 400 |
1996[3] | 1998[3] | 2000[3] | 2001[3] | 2002[8] | 2003[3] | 2005[3] |
↘29 900 | ↘29 600 | ↘29 000 | ↘28 800 | ↗30 202 | ↘30 200 | ↘29 600 |
2006[3] | 2007[3] | 2008[3] | 2009[9] | 2010[10] | 2011[11] | 2012[12] |
→29 600 | →29 600 | ↗29 800 | ↗30 076 | ↗30 216 | ↗30 220 | ↗30 256 |
2013[13] | 2014[14] | 2015[15] | 2016[16] | 2017[17] | ||
↘30 252 | ↘29 931 | ↘29 728 | ↘29 487 | ↘29 077 |
Після закриття шахт і розрізу економіка втратила яскраво виражений галузевий характер, вугільна промисловість в місті зникла. Заводи: механічний, комбікормовий, ремонтний. Швейна фабрика. Будівельна галузь та виробництво будматеріалів представлені одним з найстабільніших підприємств району, які пережили світову економічну кризу — ТОВ «Єманжелинський цегельний завод».
- Леонтій Войтович — український історик; доктор історичних наук (2001), завідувач кафедри історії середніх віків і візантиністики Львівського національного університету імені Івана Франка.
- Ірина Шейк, Ірина Шайхлісламова — модель.
- ↑ Виникло 1770 року як козацьке село, назване за струмком Яманзелга (Яман Җилга) — «погана річка», де тат. яман, башк. яман — «поганий», «зелга» (тат. җилга) — діалектний варіант тат. елга, башк. йылга — «річка» Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь: Около 5000 единиц. М.: Русские словари, ООО «Изд-во Астрель», ООО «Изд-во АСТ», 2001. стр. 151
- ↑ Шувалов Н. И. От Парижа до Берлина по карте Челябинской области: Топонимический словарь. — 2-е изд., переработанное и дополненное — Челябинск: Южно-Уральское книжное издательство, 1989. — 160 с.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Народная энциклопедия «Мой город». Еманжелинск (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
- ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
- ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
- ↑ Тома официальной публикации итогов Всероссийской переписи населения 2010 года по Челябинской области. Том 1. «Численность и размещение населения Челябинской области». Таблица 11. Челябинскстат. Архів оригіналу за 13 лютого 2014. Процитовано 13 лютого 2014. (рос.)
- ↑ Численность постоянного населения Челябинской области в разрезе муниципальных образований на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 12 квітня 2014. Процитовано 12 квітня 2014. (рос.)
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014. (рос.)
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013. (рос.)
- ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014. (рос.)
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015. (рос.)
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
- ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
- Офіційний сайт адміністрації міста Єманжелинська [Архівовано 22 жовтня 2021 у Wayback Machine.](рос.)