Ємець Іван Артемович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ємець Іван Артемович
Ємець Іван Артемович

Час на посаді:
1981 — 1988
ПопередникІван Макаренко
НаступникОлег Мошенко

Час на посаді:
жовтень 1972 — липень 1977
ПопередникЯків Кривенко
НаступникОлександр Кожушко

Народився20 травня 1926(1926-05-20)
с. Манвелівка, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Помердата невідома
ГромадянствоСРСР СРСР
Національністьукраїнець
ОсвітаДніпропетровський коледж транспортної інфраструктури
Львівський коледж транспортної інфраструктури
Професіязалізничник
Релігіяатеїст
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Жовтневої Революції

Іва́н Арте́мович Є́мець (нар. 20 травня 1926, с. Манвелівка, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР — † ?) — радянський залізничник українського походження, начальник Одеської (19721977) та Прибалтійської залізниці (19811988), заступник міністра шляхів сполучення СРСР (1977-1981). Кавалер двох Орденів Трудового Червоного Прапора та Ордена Жовтневої Революції.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у с. Манвелівка, Дніпропетровська область, у родині партійного працівника.

У 1933 році батько отримав розподілення на політичну роботу на залізничному транспорті, що й визначило майбутнє сина, який вже у 1942 році розпочав свою трудову діяльність в паровозному депо станції Чемкент на посаді учня слюсаря з ремонту паровозів.

З 1943 року працював черговим по станції у 20-му воєнно-експлуатаційному відділенні, що забезпечувало перевезеннями спочатку Третій Український, а згодом Другий Український фронти.

У вересні 1945 року Івана Ємця було зараховано на навчання до Дніпропетровського технікуму залізничного транспорту, з якого він у 1947 році перевівся на заочне відділення до Львівського технікуму, отримавши посаду поїзного диспетчера Львівського відділення.

У 1948 році був переведений в управління залізниці на посаду старшого помічника начальника розпорядчого відділу служби руху.

У 1952 році став випускником Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту та отримав направлення на Одеську залізницю, де у липні 1952 року його було призначено на посаду заступника начальника, а з липня 1953 року — начальника станції Одеса-Порт.

У жовтні 1953 року був відряджений на Сталінську залізницю, де обійняв посаду начальника станції Синельникове. У січні 1956 року отримав підвищення до заступника начальника відділу руху Запорізького відділення Сталінської залізниці, а у серпні 1958 став начальником відділу.

У серпні 1968 року Іван Ємець був призначений начальником Кіровоградського відділення Придніпровської залізниці, а наступного року — першим заступником начальника Одесько-Кишинівської залізниці, яку очолив за чотири роки потому. Під час керівництва Івана Ємця було введено в експлуатацію станцію Іллічівськ-Поромна, завершено будівництво лінії Помічна — Долинська, розпочато будівництво будівельно-промислової бази і нового морського порту «Південний». Пропрацював на посаді начальника залізниці до липня 1977 року, після чого був переведений до Москви на посаду заступника міністра шляхів сполучення СРСР.

У 1981-1988 працював начальником Прибалтійської залізниці[1]. Обирався депутатом Верховної Ради Латвії[2].

У травні 2010 року пам'ять Івана Ємця було вшановано наданням одній із зупиночних платформ Одеської залізниці його імені[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]