Єнот уссурійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єнот уссурійський
Nyctereutes procyonoides 16072008.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Псові (Canidae)
Рід: Єнот (Nyctereutes)
Вид: Єнот уссурійський
Біноміальна назва
Nyctereutes procyonoides
(Gray, 1834)
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 183821
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 34880
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Nyctereutes procyonoides
Fossilworks: 232952

Єнот уссурійський (Nyctereutes procyonoides; яп. 狸, タヌキ, МФА: [tanukʲi̥])  — вид ссавців родини псових (Canidae), що походить зі Східної Азії. Хоча інколи вид називають «собакою», це не пес, а представник одного з найбільш відокремлених і найдавніших родів своєї родини — роду Єнот (Nyctereutes). Раніше вид відносили до роду псів (собак) і називали «пес (собака) єнотовидий».

Назви[ред.ред. код]

  • Єнот
  • Єнот уссурійський [1] [2] [3] [4] [5] [6]
  • Танукі (з японської перекладається як «єнот»)
  • варіанти на основі родової назви собака: єнотоподібний собака, єнотовидний собака, єнотовидна собака, єнотовий пес
  • Єнотовидка (скорочена форма попередніх назв).

Назва «єнот» використовується для цього виду в кількох мовах: у польській (Jenot), румунській (Enot), удмуртській (Енот), німецькій (Enok). З японської, фінської та естонської мов електронні перекладачі перекладають назву виду як «єнот» також. У Франції вид називають китайською віверою — chien viverrin. У багатьох мовах для позначення виду використано назву, що є похідною від англійської «racoon-dog» — ракуновий пес, яка згодом трансформувалася в «єнотовий пес», або «єнотовидну собаку», або «єнотоподібного собаку». Це сталося у багатьох мовах, зокрема, мало місце і в статтях українських науковців (напр., [1] [2] [3] [4]).

Див. також: Єноти.

Морфологія[ред.ред. код]

Зовнішнім виглядом нагадує лисицю крабоїда, Cerdocyon thous. Довжина голови й тіла від 500 до 680 мм, довжина хвоста від 130 до 250 мм. Вага 4—6 кг, але перед сплячкою 6—10 кг. Взимку шерсть довга і густа з щільним підшерстям і грубими покривними волосками до 120 мм у довжину. Забарвлення хутра земно-коричневе або буро-сіре з чорними покривними волосками. Хвіст темніший, ніж тулуб. Літнє хутро яскравіше, червонувато-солом'яного кольору.

Поширення і підвиди[ред.ред. код]

Поширення єнота: синім — аборигенні популяції, червоним — штучно створені шляхом інтродукції

Єнот поширений на сході Азії (див. мапу). Протягом 1950-х років цей вид було вселено в Україну та в низку районів Росії, Польщі та інших країн, завдяки чому сформувалися нові потужні популяції за межами природного ареалу єнотів.

Всі відомі на сьогодні підвиди описані з районів природного поширення єнотів — Японії, Кореї, Китаю, Далекого Сходу РФ:

  • N. p. albus — єнот хоккайдоський (Beard, 1904). Поширений на острові Хоккайдо, Японія.
  • N. p. koreensis — єнот корейський (Mori, 1922). Поширений у Кореї.
  • N. p. orestes — єнот китайський (Thomas, 1923). Поширений у Юньнані, КНР.
  • N. p. procyonoides — єнот звичайний (Temminck, 1838). Поширений в Уссурійському краї та інших районах Східної Азії (типова форма виду).
  • N. p. ussuriensis — єнот уссурійський (Matschie, 1907). Поширений у Сибіру, Росія.
  • N. p. viverrinus — єнот японський (Temminck, 1838). Поширений на островах Садо, Кюсю, Сікоку, Хонсю, Японія.

Екологічні особливості[ред.ред. код]

Для єнота уссурійського характерна зимова сплячка. В зимовий час єноти припиняють будь-яку наземну активність, не виходять зі скотів і сплять. Пробудження відбувається у березні або квітні. Літня активність продовжується до жовтня або листопада.

Єноти усеїдні. Вони шукають на поживу як рослин, так і тварин.

Є дві особливості характерні для проживання єнотів: 1) вони часто знаходяться поруч з водою, 2) протягом осені вони більш-менш залежні від фруктів і ягід, що впливає на їх вибір середовища проживання. У Японії, середовище проживання включає листяні ліси, широколистяні вічнозелені ліси, змішані ліси, сільськогосподарські угіддя та міські райони від прибережних до субальпійських зон. Інтродукований єнот населяє вологі ліси й береги річок і озер, особливо на початку літа. В кінці літа і восени населяє вологі пустки, рясні на ягоди.

Відтворення[ред.ред. код]

Шлюбний сезон триває з початку лютого до кінця квітня, залежно від місця розташування. Це моногамні тварини. Період вагітності триває 59-64 дні, дитинчата народжуються в квітні-травні. Зазвичай народжується 4—10 цуценят. Вага новонароджених 60—90 гр, очі відкриваються за 9—10 днів, вигодовування молоком триває 2 місяці. Обоє з батьків, однак починають приносити їжу на 25—30 день після народження дітей. Молодь здатна до самостійного існування за 4—5 місяців, статева зрілість настає за 9—11 місяців. У неволі може жити приблизно 11 років.

Єнот в Україні[ред.ред. код]

Полювання[ред.ред. код]

Єнот є мисливським видом ссавців. Чисельність виду в Україні становить близько 10 тис. особин і має тенденцію до зростання [5]. Щороку мисливці здобувають близько 1,2-2,4 тис. особин. У 2007 році в мисливських угіддях України нараховано 10492 єнотів, здобуто 2375 особин.

Період полювання на єнота, як і інших хутрових звірів, щороку визначається Наказом Держкомлісу. Типова назва наказу — «Про проведення полювання на диких парнокопитих та хутрових тварин у мисливський сезон 20__/20__ року»[6]. Звичайно сезон триває з початку листопада до кінця січня. Терміни полювання щороку уточнюються і можуть змінюватися (звужуватися) на обласному рівні. Дні полювання — субота та неділя.

Статус виду[ред.ред. код]

Постійний комітет Бернської конвенції, до якої приєдналася й Україна, своїм спеціальним документом рекомендує викорінювати адвентивні види, оскільки в усіх докладно проаналізованих випадках вони наносять шкоду аборигенам. в прийнятій 1999 року Рекомендації № 77:

«Рекомендація № 77 (1999) про викорінення немісцевих наземних хребетних є дуже предметною і рекомендує викорінення: Mustela vison (візон річновий), Ondatra zibethicus (ондатра), Myocastor coypus (нутрія), Sciurus carolinensis (вивірка сіра), Oxyura jamaicensis (савка рудувата), Cervus nippon (олень японський), Procyon lotor (прач, ракун, або єнот-полоскун), Nyctereutes procyonoides (єнот уссурійський), Castor canadensis (бобер канадський), Trachemys scripta (Червоновуха черепаха), Rana catesbeiana (жаба-віл).»

Сказ у єнотів[ред.ред. код]

Єноти часто виявляються хворими на сказ [7]. За одним з оглядів сказу у диких тварин в Україні [8], у єнотів — найвища серед усіх хижих і всіх диких тварин частка хворих (до 40%). Часті випадки сказу у єнотів тепер часто реєструють у різних регіонах України: на Житомирщині[9], Луганщині [10], Полтавщині[11], Херсонщині[12] тощо. Вважається, що єнот як новий для регіону вид без відповідних імунних особливостей перебрав на себе роль лисиць у функціонуванні природних вогнищ сказу по всій Європі [13].

Єноти в культурі[ред.ред. код]

Цей вид єнотів має свої образи в культурі, зокрема на сході свого ареалу, в Японії. В японському фольклорі часто виступає як тварина-перевертень, що вводить в оману людей. Єнот-перевертень — це чарівний єнот, що має здатність перетворюватися у різні речі й часто дурить людей.

В кінці ХІХ і протягом ХХ ст., особливо в період освоєння Сибіру і Далекого сходу, набули пулярності хутрові вироби з єнота, зокрема теплий зимовий одяг. В статті Адигейці повідомляється, що полювання хутрових звірів набуло поширення лише в останній чверті ХІХ ст., коли в краї з'явилися численні скупники звірячих шкурок і хутра. Здобували єнотів, колонків, видр і особливо соболів переважно за допомогою різноманітних пасток. Зараз єнотові шкури («racoon fur») регулярно виставляються на торгах у європейських столицях (див. фото).

В Китаї для потреб хутряної торгівля вирощують близько 1,5 млн єнотів. В Японії єноти складають 11% від усіх тварин, яких впольовують. В Росії 20% виробництва хутра забезпечується за рахунок розведення і полюванням єнотів (докладні посилання в англ. вікіпедії).

«Фінський єнот» (Finnraccoon) — це штучно вирощувана порода єнота уссурійського, з якою провели велику селекційну роботу з поліпшення показників хутра. Фінський єнот приблизно такого ж розміру, як лисиця, і виглядає як помісь лисиці та єнота. Тільки хутро єнота з фінських звіроферм може називати Finnraccoon. Хутро всіх інших тварин цього виду називається або хутром «єнотового пса», або «Танукі». Основним, і мабуть єдиним, постачальником хутра фінського єнота на світовому ринку є всесвітньо відома фірма SAGA FURS. Селекційна робота з вирощування фінського єнота проводиться за жорстким стандартом якості SAGA FURS, при її проведенні використовується унікальна сортувальна система, яка дозволяє отримати хутряні шкурки найвищої якості. Шкури сортуються і продаються виключно на Фінській хутровому аукціоні в Гельсінкі. Хутра марки SAGA є невід'ємною частиною системи якості в індустрії моди, яка гарантує використання найвисокоякісніших сортів хутра [14].

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. М.А.Коробченко Зооноз сказу в диких і синантропних угрупованнях ссавців східної частини України, 2007 PDF
  2. І. В. Скільський, Л. І. Мелещук, М. В. Тащук Ссавці південно-східної частини Буковинського Передкарпаття, 2008 PDF
  3. Н.О. Стецула, А. П. Обух Таксономічна структура теріофауни національного природного парку «Сколівські бескиди», 2011 PDF
  4. І. Загороднюк Адвентивна теріофауна України і значення інвазій в історичних змінах фауни та угруповань, 2006 PDF
  5. В.А. Гриневич Україна: хроніка XX століття. Довідкове видання, 1940 PDf
  6. Д.П. Маковский Материалы по изучению Смоленской области. Выпуск 1. 1952


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.