Єнс Якоб Берцеліус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єнс Якоб Берцеліус
швед. Jöns Jakob Berzelius
Jöns Jacob Berzelius.jpg
Народився 20 серпня 1779(1779-08-20)
Лінчепінг, Швеція
Помер 7 серпня 1848(1848-08-07) (68 років)
Стокгольм, Швеція
Поховання
Громадянство Швеція Швеція
Національність швед
Діяльність хімік, нехудожній письменник[d], викладач університету, лікар, фармацевт
Сфера роботи хімік
Alma mater Уппсальський університет
Науковий керівник Йохан Афцеліус
Відомі учні Генріх Розе, Джеймс Джонстон, Ларс Фредерік Сванберг
Мова творів шведська[2]
Magnum opus Undersökning af några i trakten kring Fahlun funna fossilier, och af deras lagerställen[d]
Заклад Каролінський Інститут
Членство Лондонське королівське товариство
Academy of Useful Science[d]
Леопольдина
Шведська королівська академія наук
Французька академія наук
Петербурзька академія наук
Шведська академія
Американська академія мистецтв і наук
Прусська академія наук
Нідерландська королівська академія наук
Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей
Національна академія наук Італії[d]
Баварська академія наук
Academy of Sciences of Turin[d]
Royal Academy of Medicine of Belgium[d]
Відомий завдяки: експериментально підтвердив закон кратних відношень
розробив сучасну хімічну нотацію
відкрив селен, торій та церій
вперше виділив в чистому вигляді кремній, титан, тантал та цирконій
Нагороди Медаль Коплі 1836

Єнс Якоб Берцеліус (швед. Jöns Jakob Berzelius, нар. 20 серпня 1779, Лінчепінг, Швеція — пом.7 серпня 1848, Стокгольм, Швеція) — шведський хімік, якого вважають одним із батьків хімії нарівні з Дальтоном, Бойлем і Антуаном Лавуазьє.

Внесок в науку[ред. | ред. код]

Відкрив церій, селен, торій, уперше отримав у вільному стані кремній, титан, тантал, цирконій, визначив атомну вагу 46 відомих на той час хімічних елементів і ввів для них літерні позначення.

Уточнив і розвинув уявлення про атом і електричну спорідненість, запропонувавши першу концепцію хімічної взаємодії — електрохімічну теорію. Берцеліус вважав, що, оскільки солі в розчині під дією електричного струму розкладаються на негативні й позитивні компоненти, всі сполуки повинні складатися з позитивних і негативних частин-радикалів (дуалістична теорія Берцеліуса). Оксиген найбільш електронегативний елемент, і ті елементи, які утворять з ним сполуки з властивостями основ, електропозитивні, а ті, які утворять речовини з кислотними властивостями, електронегативні. Згідно з цим Берцеліус отримав шкалу елементів, першим елементом якої був кисень, потім ішли сірка, азот, фосфор і т. д. з переходом через водень до натрію, калію й інших металів. До 1840-их років, однак, стало ясно, що електрохімічна теорія не може пояснити існування простих двоатомних молекул або реакцію заміщення водню хлором.

Єнс Якоб Берцеліус ввів терміни «органічна хімія», «алотропія», «ізомерія»

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

В 1807 році Берцеліус здобув звання професора хімії та фармакології в Каролінському Інституті. 10 листопада 1829 Берцеліус став почесним членом Шведської Королівської Академії Словесності.[3] Нагороджений медаллю Коплі в 1836.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Jöns Jacob Berzelius
  2. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Matrikel över ledamöter av Kungl. Vitterhetsakademien och Kungl. Vitterhets Historie och Antikvitets akademien, Bengt Hildebrand (1753-1953), Margit Engström och Åke Lilliestam (1954-1990), Stockholm 1992 ISBN 91-7402-227-X s. 31
Попередник:
Карл фон Розенштайн
Шведська академія,
Крісло № 5

1837 — 1848
Наступник:
Юган Ерік Рюдквіст