Єнс Якоб Берцеліус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єнс Якоб Берцеліус
швед. Jöns Jakob Berzelius
Jöns Jacob Berzelius.jpg
Народився 20 серпня 1779(1779-08-20)
Лінчепінг, Швеція
Помер 7 серпня 1848(1848-08-07) (68 років)
Стокгольм, Швеція
Поховання
Громадянство Швеція Швеція
Національність швед
Діяльність хімік, нехудожній письменник, викладач університету, лікар, фармацевт
Відомий завдяки хімік
Alma mater Уппсальський університет
Науковий керівник Йохан Афцеліус
Відомі учні Генріх Розе, Джеймс Джонстон, Ларс Фредерік Сванберг
Володіє мовами шведська[2]
Заклад Каролінський Інститут
Членство Лондонське королівське товариство, Academy of Useful Science[d], Леопольдина, Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Петербурзька академія наук, Шведська академія, Американська академія мистецтв і наук, Прусська академія наук, Нідерландська королівська академія наук, Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей, Національна академія наук Італії[d], Баварська академія наук, Академія наук Турина[d] і Бельгійська королівська академія медицини[d]
Magnum opus Undersökning af några i trakten kring Fahlun funna fossilier, och af deras lagerställen[d]
Відомий завдяки: експериментально підтвердив закон кратних відношень
розробив сучасну хімічну нотацію
відкрив селен, торій та церій
вперше виділив в чистому вигляді кремній, титан, тантал та цирконій
Нагороди Медаль Коплі 1836

Єнс Якоб Берцеліус (швед. Jöns Jakob Berzelius, нар. 20 серпня 1779, Лінчепінг, Швеція — пом.7 серпня 1848, Стокгольм, Швеція) — шведський хімік, якого вважають одним із батьків хімії нарівні з Дальтоном, Бойлем і Антуаном Лавуазьє.

Внесок в науку[ред. | ред. код]

Відкрив церій, селен, торій, уперше отримав у вільному стані кремній, титан, тантал, цирконій, визначив атомну вагу 46 відомих на той час хімічних елементів і ввів для них літерні позначення.

Уточнив і розвинув уявлення про атом і електричну спорідненість, запропонувавши першу концепцію хімічної взаємодії — електрохімічну теорію. Берцеліус вважав, що, оскільки солі в розчині під дією електричного струму розкладаються на негативні й позитивні компоненти, всі сполуки повинні складатися з позитивних і негативних частин-радикалів (дуалістична теорія Берцеліуса). Оксиген найбільш електронегативний елемент, і ті елементи, які утворять з ним сполуки з властивостями основ, електропозитивні, а ті, які утворять речовини з кислотними властивостями, електронегативні. Згідно з цим Берцеліус отримав шкалу елементів, першим елементом якої був кисень, потім ішли сірка, азот, фосфор і т. д. з переходом через водень до натрію, калію й інших металів. До 1840-их років, однак, стало ясно, що електрохімічна теорія не може пояснити існування простих двоатомних молекул або реакцію заміщення водню хлором.

Єнс Якоб Берцеліус ввів терміни «органічна хімія», «алотропія», «ізомерія»

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

В 1807 році Берцеліус здобув звання професора хімії та фармакології в Каролінському Інституті. 10 листопада 1829 Берцеліус став почесним членом Шведської Королівської Академії Словесності.[3] Нагороджений медаллю Коплі в 1836.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Jöns Jacob Berzelius
  2. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Matrikel över ledamöter av Kungl. Vitterhetsakademien och Kungl. Vitterhets Historie och Antikvitets akademien, Bengt Hildebrand (1753-1953), Margit Engström och Åke Lilliestam (1954-1990), Stockholm 1992 ISBN 91-7402-227-X s. 31

Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]

Попередник:
Карл фон Розенштайн
Шведська академія,
Крісло № 5

1837 — 1848
Наступник:
Юган Ерік Рюдквіст