Єнін Євгеній Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єнін Євгеній Володимирович
Yenin foto.jpg
Народився 19 листопада 1980(1980-11-19) (40 років)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність дипломат
Alma mater Національна академія Служби безпеки України
Науковий ступінь Кадидат політичних наук
Посада Перший заступник Міністра внутрішніх справ України
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Єнін Євгеній Володимирович (нар. 19 листопада 1980) — український дипломат і правник. Перший заступник Міністра внутрішніх справ України[1] з 6 вересня 2021 року. Член Комісії при Президентові України з питань громадянства[2]. Агент України у справах України проти РФ у міжнародних судах[3]. Обіймав посаду заступника Міністра закордонних справ України з 15 квітня 2020 року по 6 вересня 2021 року, посаду заступника Генерального прокурора України з 2016 по 2019 роки, радника-посланника Посольства України в Італії (2012—2016).

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта і ранні роки[ред. | ред. код]

Народився 19 листопада 1980 року у Дніпрі.

З липня 1997 року по червень 2002 року — курсант Національної академії СБУ. У 2002 році закінчив з відзнакою Національну академію Служби безпеки України і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство».

У 2010 році захистив дисертацію на тему «Забезпечення національних інтересів України у процесі врегулювання придністровського конфлікту» та здобув науковий ступінь кандидата політичних наук зі спеціальності «Основи національної безпеки держави».

У 2012 році закінчив Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі і отримав кваліфікацію юрист-міжнародник.

З липня 1997 року по червень 2002 року — курсант Національної академії Служби безпеки України.

З липня 2002 року по грудень 2005 року — проходив військову службу на посадах офіцерського складу в оперативних підрозділах Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

З грудня 2005 року по березень 2010 року обіймав посади третього та другого секретаря Посольства України в Республіці Молдова.

Під час роботи у Посольстві України в Республіці Молдова брав участь у складі делегації України в переговорному процесі у форматі «5+2» з врегулювання придністровського конфлікту. Також займався питаннями впровадження уніфікованого митного режиму на придністровській ділянці українсько-молдовського кордону в березні 2006 р; мінімізації ризиків національній безпеці України внаслідок неврегульованості придністровського конфлікту (транспортна, енергетична, гуманітарна та соціальна складові тощо); відкриття Українського дому в Тирасполі; протидії домінуючому російському впливу в інформаційному просторі регіону, результатом чого стало започаткування трансляції 7 українських каналів в кабельних мережах Придністров'я.

З березня по липень 2010 року — другий секретар сектора з питань придністровського врегулювання Міністерства закордонних справ України.

З липня по жовтень 2010 року — другий секретар відділу країн Південно-Східної Азії та Океанії Шостого територіального департаменту Міністерства закордонних справ України.

З жовтня 2010 року по вересень 2011 року — другий та перший секретар відділу країн Далекого Сходу Шостого територіального департаменту Міністерства закордонних справ України.

З вересня по листопад 2011 року — в.о. начальника другого східноєвропейського відділу Четвертого територіального департаменту Міністерства закордонних справ України.

З листопада 2011 року по листопад 2012 року — в.о. начальника, начальник відділу Причорноморських країн Управління країн Південної Європи, Балкан та Південного Кавказу Третього територіального департаменту Міністерства закордонних справ України.

Перебуваючи на посаді Начальника відділу Румунії, Молдови та Балкан МЗС України брав участь в переговорному процесі з Урядом Молдови щодо «пакетного врегулювання» проблемних питань двосторонніх відносин (демаркація, взаємне визнання власності, екологічні питання). Результатом стало початок демаркації придністровської ділянки українсько-молдовського кордону.

З листопада 2012 року по грудень 2014 року обіймав посаду радника Посольства України в Італійській Республіці.

З грудня 2014 року по червень 2016 року — радник — посланник Посольства України в Італійській Республіці.

З 2014 року займався питаннями забезпечення підтримки Урядом Італії підписання та ратифікації УА Украіна-ЄС; протидії російській пропаганді в Італії в контексті незаконної анексії АРК та окупації ОРДЛО; консолідації зусиль української громади в Італії з метою надання гуманітарної допомоги для потреб АТО (направлення гуманітарних вантажів; організація лікування поранених учасників АТО в Італії та відпочинку дітей учасників АТО; забезпечення підтримки Урядом Італії санкцій проти РФ.

Заступник Генерального прокурора України[ред. | ред. код]

7 червня 2016 року — призначений заступником Генерального прокурора України.

На посаді заступника Генерального прокурора України опікувався питаннями міжнародного співробітництва під час кримінального провадження, зокрема щодо виявлення, арешту та повернення в Україну злочинних активів, а також щодо розшуку та екстрадиції в Україну ВІП-втікачів, видачі з України правопорушників за запитами іноземних держав. Координував співпрацю України з Міжнародним кримінальним судом.

У вересні 2018 року Єнін підписав видачу до Російської Федерації інгуша Тимура Тумгоєва, що нібито брав участь в війні на Донбасі проти російських гібридних військ в складі добровольчого формування Батальйон імені Шейха Мансура. Причому сам Єнін зазначав, що передача Росії Тумгоєва пов'язана з його участю у війні в Сирії на боці угруповання Ісламська Держава та додав, що "Європейський суд з прав людини після ознайомлення з матеріалами справи Тумгоєва схвалив його екстрадицію до Росії, оскільки не виявив ризику переслідування обвинуваченого за політичними, етнічними чи релігійними мотивами".[4] Дане рішення спричинило значний суспільний резонанс, призвівши до активних акцій протесту з вимогами відставки Єніна з посади.[5] Незважаючи на обіцянки тогочасного Генпрокурора Юрія Луценка провести службове розслідування та відсторонити Єніна з посади, відповідні рішення так і не були ухвалені.[6] Громадські діячі та журналісти в зв'язку з даною ситуацією зазначали про недопустимість екстрадиції будь-кого до РФ, так як це легалізує правовідносини України з державою-агресором.[7][8]

Подав у відставку у квітні 2019 року, захищаючи принципи незалежного розслідування, які були порушені політизацією однією з резонансних кримінальних справ.[9]

Заступник Міністра закордонних справ України[ред. | ред. код]

З 15 квітня 2020 — заступник Міністра МЗС України Дмитра Кулеби

24 серпня 2021 року присвоєно дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу[10].

З 6 вересня 2021 — Перший заступник Міністра МВС Дениса Монастирського[11].

Захист національних інтересів України[ред. | ред. код]

Економічна безпека країни[ред. | ред. код]

За період роботи Є. Єніна на посаді заступника Генерального прокурора України проведена значна кількість спеціальних операцій, результатом яких став захист економічної безпеки України. Зокрема було забезпечено екстрадицію з Панами в Україну одного з колишніх керівників центральних органів влади; з Швейцарії — колишнього власника одного з найбільших українських агро-холдингів; з Німеччини — екс нардепа ВР України.

Забезпечено розшук та видачу з України до Франції «короля шахраїв» Ж.Шиклі (за мотивами злочинної діяльності якого знято художній фільм)[12]; до Італії — наближеної особи до одного з екс-прем'єрів цієї держави.

У 2016 спільно з ФБР США та прокуратурою Німеччини забезпечено проведення на території України масштабної спецоперацїі з протидії кіберзлочинності «Avalanche», під час якої слідчі дії також проводились одночасно у понад 30 країнах Європи, Америки та Азії. Вказана операція була визнана операцією року за версією Європолу та Євроюсту.  

Організовував надання правової допомоги за запитами Департаменту юстиції США в рамках процесу проти екс-прем'єр-міністра України П.Лазаренка, наслідком чого стало отримання письмових гарантій з боку американської сторони щодо репатріації більшої частини активів П.Лазаренка до України в разі позитивного рішення американського суду, а також активну участь ГПУ в розслідуванні фактів їхнього розкрадання[13].

Завдяки активній співпраці з Департаментом юстиції США у 2017 р. вперше в історії двосторонніх відносин з території США в Україну було повернуто понад 16.5 млн грн.

Забезпечено отримання з іноземних юрисдикцій доказової бази, що лягла в основу відповідних рішень українських судів про застосування спеціальної конфіскації активів злочинної організації на суму близько 1,5 млрд дол. США (квітень 2017 р).

Вперше в історії органів прокуратури було ініційовано та забезпечено проведення PWC функціональної оцінки (аудиту) діяльності Генеральної прокуратури України спільно з Радою Європи.  

Агент України в міжнародних судах[ред. | ред. код]

Президент України Володимир Зеленський 21 травня 2020 року уповноважив Є.Єніна виступати агентом України у справах України проти Російської Федерації, що розглядаються Міжнародним Судом ООН щодо порушення Російською Федерацією Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації і арбітражними трибуналами та відповідно здійснювати представництво України у зазначених справах.

22 травня 2020 року Україна підготувала меморандум для Міжнародного трибуналу ООН, в якому містяться пояснення із доказовими матеріалами, у процесі проти РФ за Конвенцією ООН з морського права.

« У цьому документі — факти, докази, показання свідків щодо порушень Росією міжнародних конвенцій, що мали місце у 2018 році в районі Керченської протоки. Завдяки рішучим діям Президента України наші моряки повернулись додому. Але моральна та матеріальна шкода, заподіяна за час незаконного утримання нашим військовим та суднам, має свою ціну. І ми не залишимо це без міжнародної правової відповіді», — написав Є.Єнін на своїй сторінці у Facebook[14]

Законотворча діяльність[ред. | ред. код]

З липня 2019 року по квітень 2020 року обіймав посаду заступника виконавчого директора Українського інституту майбутнього та позаштатного консультанта Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності. За цей період взяв активну участь  у підготовці, розробці та опрацюванні таких законопроєктів:

- Проект Закону України «Про Бюро фінансових розслідувань» (№ 1208-2 від 18.09.2019)[15]

- Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів“» (№ 3304 від 06.04.2020)[16]

В рамках законопроєкту пропонується впровадження якісно нового механізму повернення із закордонних юрисдикцій активів, здобутих злочинним шляхом, за рахунок використання інституту «судових інвестиційних фондів».  

- Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державне бюро розслідувань“ щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» (№ 2116 від 10.09.2019)[17]

- Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права» (№ 2689 від 27.12.2019)[18]

- Проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини, вчинені злочинною спільнотою» (№ 2513 від 02.12.2019)[19]

- Проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення законодавства у сфері протидії незаконному заволодінню транспортним засобом» (№ 3301 від 03.04.2020)[20]

- Проект Закону України «Про розвідку» (№ 2412 від 11.11.2019)[21]

- Проект Закону України «Про розвідку» (№ 2412-д від 15.01.2020)[21]

- Проект Закону України «Про внесення зміни до розділу XI „Перехідні положення“ Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19)» (№ 3276 від 29.03.2020)[22]

- Проект Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (№ 2179 від 25.09.2019)[23]

- Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо урегулювання питання видобутку бурштину» (№ 2240 від 08.10.2019)[24]

- Проекту Закону України «Про приватну детективну діяльність» (№ 3010 від 04.02.2020)[25]

31 липня 2020 року в Українському інституті майбутнього відбулась презентація книги за співавторством Є.Єніна «Конфлікти, що змінили світ», під час якої поділився думками щодо того як захищати країну під час гібридної війни та якою є логіка врегулювання останніх конфліктів."[26]

Відзнаки[ред. | ред. код]

Указом Президента України нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

За значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм Указом Президента України № 168/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України» заступника Генерального прокурора Євгенія Володимировича Єніна нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.[27]

Родина[ред. | ред. код]

Одружений, має двох дітей.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Про призначення Єніна Є.В. заступником Міністра закордонних справ України. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/416-2020-р. 15 квітня 2020. Процитовано 15 квітня 2020. 
  2. Указ Президента України від 16 червня 2020 року № 229/2020 «Про зміни у складі Комісії при Президентові України з питань громадянства»
  3. РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №332/2020-рп. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2020-09-25. 
  4. Екстрадований росіянин Тумгоєв зізнався, що воював у Сирії – ГПУ. 17 вересня 2018. 
  5. Під ГПУ активісти влаштували сутички. 
  6. Заступник Генпрокурора Єнін, який видав Тумгоєва Росії, попри обіцянки Луценка не відсторонений від посади Джерело: https://censor.net/ua/p3096865. 
  7. Аркадій Бабченко про видачу Тумгоєва. nv.ua. Новое время. 
  8. Бутусов, Юрій (14.09.2018). Украина выдала сбежавшего из РФ человека, которого террористы обвиняют в терроризме. censor.net.ua. Процитовано 14.10.2021. 
  9. Єнін каже, що подав у відставку через "Курченкогейт". www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2020-09-25. 
  10. Указ Президента України від 24 серпня 2021 року № 439/2021 «Про присвоєння дипломатичних рангів»
  11. Монастирський представив свою команду: хто отримав крісла в МВС. РБК-Украина (ru). Процитовано 2021-09-06. 
  12. З України екстрадували "короля шахраїв" Франції. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 2020-09-25. 
  13. ГПУ після завершення суду очікує на повернення активів Лазаренка - Єнін. Centernews (uk). 2018-02-25. Процитовано 2020-09-25. 
  14. Eugene Enin. www.facebook.com. Процитовано 2020-09-25. 
  15. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2020-09-25. 
  16. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2020-09-25. 
  17. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2020-09-25. 
  18. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2020-09-25. 
  19. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2020-09-25. 
  20. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2020-09-25. 
  21. а б Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2020-09-25. 
  22. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2020-09-25. 
  23. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2020-09-25. 
  24. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2020-09-25. 
  25. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2020-09-25. 
  26. Презентація книги «Конфлікти, що змінили світ» – Український інститут майбутнього (uk). Процитовано 2020-09-25. 
  27. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №168/2017 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2017-10-25. 

Посилання[ред. | ред. код]