Єрванд IV

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єрванд IV
Երվանդ Դ
Народився невідомо
Помер бл. 200 до н. е.
Вірменія, СРСР
Діяльність суверен
Титул цар Великої Вірменії
Посада king of Armenia[d]
Термін 212—200 роки до н. е.
Попередник Абдісар
Наступник Арташес I
Рід Єрвандіди
Батько Аршам
Діти Птолемей

Єрванд IV (д/н — бл. 200 до н. е.) — цар Великої Вірменії в 212—200 роках до н. е.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Єрванідів. Син царя Аршама. У 228 році до н. е. після смерті останнього не отримав якихось володінь. Втім напевне був намісником області на півночі держави. У 212 році до н. е. після загибелі брата Ксеркса I скористався слабкістю свого небіжа — царя Абдісара, який вимушен був підкоритися Селевкідам, Єрванд оголосив себе володарем Великої Вірменії.

Втім невдовзі сам вимушений був визнати зверхність царя Антіоха III Селевкіда. Залагодивши справи з сусідами, зосередився на розбудові держави. Було засновано релігійний центр Багаран. Великі бронзові статуї в грецькому стилі богів — Арамазда, Анаіти і Ваагна були привезені туди і встановлені в храмах, присвячених їм. Цар також наказав створити святиню в Армавірі: присвячену Митрі золоту статую чотирьох коней, що тягнуть колісницю з Мітрою як богом Сонця. Після 205 року до н. е. переніс столицю з Армавіру до нової — Єрвандашат.

Посилення Вірменії, її дружні відносини з Понтом і Каппадокією викликали занепокоєння Антіоха III, який близько 200 року до н. е. влаштував змову, внаслідок якої за невідомих обставин цар Єрванд IV загинув. Трон дістався Арташесу I, вірному союзнику Селевкідів.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Moïse de Khorène (trad. Annie et Jean-Pierre Mahé), Histoire de l'Arménie, Paris, Gallimard, coll. " L'aube des peuples ", 1993 (ISBN 978-2-07-072904-3).
  • Jean-Pierre Mahé, " Le site arménien d'Armawir: d'Ourartou à l'époque hellénistique ", dans Comptes-rendus des séances de l'Académie des inscriptions et belles-lettres, 140e année, no 4, 1996, p. 1279—1314.