Єреванський метрополітен
| Єреванське метро | |||
|---|---|---|---|
| Երևանի ﬔտրո | |||
 | |||
 | |||
| Опис | |||
| Країна |  Вірменія | ||
| Місто | Єреван | ||
| Дата відкриття | 7 березня 1981 (44 роки) | ||
| Річний пасажиропотік | 15 400 000 ± 50 000[1][1] і 20 200 000[2]  | ||
| Сайт | Офіційний сайт | ||
| Власник | Уряд Вірменії | ||
| Працівники | 1129 осіб (2005) | ||
| Маршрутна мережа | |||
| Кількість ліній | 1 | ||
| Кількість станцій | 10 | ||
| Довжина мережі | 12,1 км | ||
| Рухомий склад | |||
| Кількість вагонів | 1-3 | ||
| Технічні дані | |||
| Ширина колії | 1524 мм | ||
| Електрифікація | 825 В постійного струму (контактна рейка) | ||
| |||
 Єреванське метро у Вікісховищі | |||
| Єреванський метрополітен Лінія 1 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Єреванський метрополітен імені Карена Демірчяна,[a] також відомий як Єреванське метро — діюча система метро у столиці Вірменії місті Єреван, що відкрита 7 березня 1981 року.
У 1970-х роках розпочалося будівництво Єреванського метрополітену. Раніше планувалося побудувати у Єревані метротрам, проте плани змінились і був побудований метрополітен. Як і більшість метрополітенів Закавказзя, цей метрополітен має станції у стилі радянського конструктивізму.
В історії будівництва підземних залізниць у СРСР спостерігається загальна тенденція: зазвичай первинні плани передбачали будівництво повноцінних метрополітенів, однак з часом ці амбітні задуми зазвичай коригувалися, й замість метрополітену будували швидкісний трамвай. Проте у випадку з Єреванським метро ситуація склалася навпаки.
- 7 березня 1981 — відкрита початкова дільниця «Барекамуцюн» — «Сасунци Давід», з 4 станцій та 7,6 км (2 станції відкрилися пізніше на діючій ділянці).
- 26 грудня 1981 — на діючій ділянці відкрита станція «Анрапетуцян Храпарак».
- 11 липня 1983 — відкрита станція «Горцаранаїн».
- 26 грудня 1985 — відкрита станція «Шенгавіт».
- 4 січня 1987 — відкрита станція «Гарегін Нжде Храпарак».
- 2 грудня 1989 — на діючій ділянці відкрита станція «Зоравар Андранік».
- 26 грудня 1996 — відкрита наземна станція «Чарбах».
Платформи станцій побудовані під прийом п'ятивагонних поїздів, проте, через низький пасажиропотік, використовуються двовагонні потяги. На ділянці «Шенгавіт» — «Чарбах» використовується спеціально переобладнаний вагон, в якому з двох сторін переобладнана кабіна машиніста, що дає змогу використовувати одновагонний потяг.[3]
| Назва | Значення або переклад українською мовою | Відкрито | Вихід до | Конструкція | Примітки | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Кирилицею | Вірменицею | |||||
| Барекамюцюн | Բարեկամություն | Від вірм. բարեկամություն – дружба. Назва є відсиланням до міту про "дружбу народів" у радянські часи | 7 березня 1981 року | Київська вулиця, вулиця Арутюна Ґаленца, проспект Комітаса | Колонна станція глибокого закладення, одна острівна платформа | У майбутньому має стати пересадковою станцією |
| Маршал Баграмян | Մարշալ Բաղրամյան | На честь воєначальника Ованеса Баграмяна, що брав участь у війні за незалежність Вірменії та у II Світовій війні | 7 березня 1981 року | Національні збори Вірменії, проспект Ованеса Баграмяна | Колонна станція глибокого закладення, одна острівна платформа | До 1983 року мала назву «Сараланджи» (вірм. Սարալանջի – при схилі) за назвою історичної місцевості |
| Єрітасардакан | Երիտասարդական | Від вірм. երիտասարդական – молодіжна. Назва посилається на значну кількість університетів поблизу | 8 березня 1981 року | Оперний театр, Кільцевий сад, вулиця Аветика Ісаакяна, вулиця Хачатура Абовяна | Пілонна станція глибокого закладення, одна острівна платформа | |
| Анрапетуцян Храпарак | Հանրապետության Հրապարակ | За назвою головної площі Єревану – Республіканської площі. Саме на ній знаходиться вхід до станції | 26 грудня 1981 року | Республіканська площа, Музей історії Вірменії, урядовий квартал | Пілонна станція глибокого закладення, одна острівна платформа | До 1992 року мала назву «Леніні Храпарак» (вірм. Լենինի Հրապարակ) на честь засновника більшовицької партії, заколотника Владіміра Лєніна. Назву змінено в ході декомунізації Вірменії |
| Зоравара Андраніка | Զորավար Անդրանիկ | На честь провідника визвольного руху XIX-XX століть та народного героя Вірменії Андраніка Озаняна (вірм. Անդրանիկ Օզանյան), більш відомого як воєвода (вірм. զորավար) Андранік | 26 грудня 1989 року | Агатангельска вулиця, вулиця Мовсеса Хоренаці, проспект Тиграна Меца, Кільцевий сад, Катедральний собор Святого Георгія | Пілонна станція глибокого закладення, одна острівна платформа | До 1992 року мала назву «Октемберян» (вірм. Հոկտեմբերյան – жовтнева) на честь Жовтневого перевороту. Назву змінено в ході декомунізації Вірменії |
| Давида Сасунського | Սասունցի Դավիթ | На честь Давида Сасунського – легендарного героя з міста Сасун, що нібито боровся проти арабських загарбників | 7 березня 1981 року | Площа Давида Сасунського, проспект Тиграна Меца, залізничний вокзал «Єреван» | Наземна відкрита станція, одна острівна платформа | |
| Горцаранаїн | Գործարանային | Від вірм. գործարանային – заводська. Назва ґрунтується на тому, що станція знаходиться посеред промислової зони | 11 липня 1983 року | Промислова зона Єревану, вулиця Таманцинері | Наземна (частково надземна) крита станція, одна острівна платформа | |
| Шенгавіт | Շենգավիթ | За назвою історичної місцевості | 26 грудня 1985 року | Парк Артура Карапетяна, вулиця Согомона Таронці | Односклепінна станція мілкого закладення, одна острівна платформа | |
| Ґареґін Нжде Храпарк | Գարեգին Նժդեհի Հրապարակ | За назвою однойменної площі Ґареґіна Нжде, на якій знаходиться вихід зі станції. Ґареґін Нжде – політичний діяч початку XX століття, основоположник цегакронізму – ідеології, на якій ґрунтується вірменський націоналізм | 4 січня 1987 року | Площа Ґареґіна Нжде, проспект Ґареґіна Нжде | Пілонна станція глибокого закладення, одна острівна платформа | До 1992 року мала назву «Спандарян Храпарак» на честь літературного критика та одного з ідеологів більшовицького руху Сурена Спандаряна. Назву змінено в ході декомунізації Вірменії |
| Чарбах | Չարբախ | За назвою історичної місцевості | 26 грудня 1996 року | Промислова зона Єревану, електродепо «Чарбах» (ТЧ-1 «Шенгавіт») | Наземна відкрита станція, одна берегова платформа, обмежений човниковий рух | Знаходиться на одноколійному відгалуженні від основної лінії |
Лінію обслуговує електродепо «Чарбах».
Проєктована лінія Єреванського метро. За початковими планами, мала пролягати під проспектом Комітаса та мати довжину 5,2 км. Планувалося 6 станцій:
- «Месропа Маштоца»
- «Барекамуцюн» – з пересадкою на лінію 1
- «Арабкір»
- «Комітас»
- «Азатутян»
- «Ераз»
.png)
За генеральним планом Єревана радянських часів, мала складатися з 12 станцій і сполучати північну частину міста (зокрема, Арабкір) зі східною.[4][5] Три станції мали знаходитися у південно-східній місцевості Еребуні.[6][7][6]
Відповідно до постанови радянського уряду Вірменії від 1989 року, лінію мали повністю завершити до 2000 року.[8]
-
Всередині вагона -
Вихід зі станції «Гарегін Нжде Храпарак» -
Станція «Єрітасардакан»
.jpg)
Станції єреванського метрополітену
- ↑ Повна назва (вірм. Կարեն Դեﬕրճյանի անվան Երևանի Մետրոպոլիտեն) на честь покійного депутата Національних зборів Вірменії Карена Демірчяна, вбитого під час стрілянини у парламенті 1999 року
- ↑ а б http://asmetro.ru/upload/docs/2016.pdf
- ↑ http://www.asmetro.ru/upload/docs/2019.pdf
- ↑ http://www.mirmetro.net/node/2605 [Архівовано 9 квітня 2018 у Wayback Machine.] В єреванському метро почалося використання одновагонного поїзда
- ↑ Raffi Elliott (26 лютого 2019). Yerevan Gearing Up for Subway Extension. https://armenianweekly.com (англ.). Armenian Weekly. Архів оригіналу за 10 лютого 2023. Процитовано 6 квітня 2024.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|website= - ↑ К. Г. Адамян, Д. Н. Арутюнов. Ереванский метрополитен. https://armmetro.com (рос.). История армянского метрополитена. Архів оригіналу за 7 квітня 2024. Процитовано 6 квітня 2024.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|website=|author=на позиції 3 (довідка) - ↑ а б Պատմություն. https://yermetro.am (вірм.). Երևանի մետրոպոլիտեն. Архів оригіналу за 23 серпня 2024. Процитовано 6 квітня 2024.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|website= - ↑ А. Глазунов. Краткая история ереванского метро. https://glazunov.am (рос.). Aleksandr Glazunov. Архів оригіналу за 7 квітня 2024. Процитовано 6 квітня 2024.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|website= - ↑ Сурен Саркисян (1 травня 2014). ЧТОБЫ СДВИНУТЬ МАХИНУ С МЕРТВОЙ ТОЧКИ. https://www.golosarmenii.am (рос.). Голос Армении. Архів оригіналу за 7 квітня 2024. Процитовано 6 квітня 2024.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|website=
- Єреванський метрополітен на сайті urbanrail.net [Архівовано 24 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- Єреванський метрополітен на сайті mimetro.net [Архівовано 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]
Амстердам • Афіни • Баку (Список станцій) • Барселона • Берлін • Більбао • Брешія • Брюссель • Будапешт • Бухарест • Валенсія • Варшава (Список станцій) • Відень (Список станцій) • Гамбург • Гельсінки (Список станцій) • Генуя • Глазго • Дніпро (Список станцій) • Єкатеринбург (Список станцій) • Єреван • Казань (Список станцій) • Катанія • Київ (Список станцій) • Копенгаген • Лілль • Ліон • Лісабон (Список станцій) • Лозанна • Лондон • Мадрид • Марсель • Мілан • Мінськ (Список станцій) • Москва • Мюнхен • Неаполь • Нижній Новгород (Список станцій) • Ньюкасл • Нюрнберг • Осло • Пальма-де-Майорка • Париж (Список станцій) • Прага (Список станцій) • Ренн • Рим • Роттердам • Салоніки • Самара (Список станцій) • Санкт-Петербург (Список станцій) • Севілья (Список станцій) • Софія • Стамбул (Список станцій) • Стокгольм • Тбілісі (Список станцій) • Тулуза • Турин • Харків (Список станцій) |  | ||
