Єреванський метрополітен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єреванський метрополітен
вірм. Կարեն Դեմիրճյանի անվան Երևանի Մետրոպոլիտեն
Yerevan Metro logo.png
Yerevan-metro.jpg
Опис
Країна Вірменія Вірменія
Місто Єреван
Дата відкриття 7 березня 1981
Річний пасажиропотік 15 400 000 ± 50 000[1][1]
Сайт Офіційний сайт
Власник Уряд Вірменії
Працівники
  • 1129 осіб (2005)
Маршрутна мережа
Кількість ліній 1
Кількість станцій 10
Довжина мережі 12,1 км
Ширина колії Російська колія
Електрифікація Контактна рейка і Постійний струм
Схема маршрутів

Plan-metro-erevan.jpg

CMNS: Єреванський метрополітен на Вікісховищі
Єреванський метрополітен
Назарбекян
Ачапняк
Барекамуцюн
Маршал Баграмян
Єрітасардакан
Анрапетуцян Храпарак
Зоравар Андранік
Сасунци Давід
Горцаранаїн
Шенгавіт
Гарегін Нжде храпарак
Чарбах
Депо Чарбах

Єреванський метрополітен — це система метрополітену у столиці Вірменії, місті Єреван, відкрита 7 березня, 1981 року. Будівництво розпочалось у 1970-их роках, коли планувалося побудувати у Єревані метротрам. Потім плани змінились і був побудований метрополітен. Як і більшість метрополітенів Закавказзя, цей метрополітен має станції у стилі радянського конструктивізму.

Історія[ред. | ред. код]

Якщо уважно придивитись до історії відкриття метрополітенів у Радянському союзі, то можна помітити, що завжди спочатку планували побудувати метрополітен. Потім, зменшували свої мрії і вже проектували і відкривали метротрамвай. Але з Єреванським метрополітеном вийшло навпаки.

Хронологія розвитку лінії[ред. | ред. код]

  • 7 березня 1981 — відкрилася початкова ділянка «Барекамюцюн»—«Сасунци Давід», з 4 станцій та 7,6 км (2 станції відкрилися пізніше на діючі ділянці).
  • 26 грудня 1981 — на діючі ділянці відкрилася станція «Анрапетуцян Храпарак».
  • 11 липня 1983 — відкрилася станція «Горцаранаїн».
  • 26 грудня 1985 — відкрилася станція «Шенгавіт».
  • 4 січня 1987 — відкрилася станція «Гарегін Нжде Храпарак».
  • 2 грудня 1989 — на діючі ділянці відкрилася станція «Зоравар Андранік».
  • 26 грудня 1996 — відкрилася наземна станція «Чарбах».

Станції головної лінії[ред. | ред. код]

Платформи станцій побудовані під прийом п'ятивагонних потягів, але через низький пасажиропотік використовуються двовагонні потяги. На ділянці «Шенгавіт»—«Чарбах» використовується спеціально переобладнаний вагон в якому з двох сторін зроблена кабіна машиніста, це дає змогу використовувати одновагоний потяг.[2]

Назва станції (переклад українською) Примітки
Барекамюцюн («Дружба»)
Маршал Баграмян колишня «Сараланджи»
Єрітасардакан («Молодіжна»)
Анрапетуцян Храпарак («Площа Республіки») колишня «Площа Леніна»
Зоравар Андранік («Воєвода Андранік») колишня «Жовтнева»
Сасунці Давід («Давід Сасунський»)
Шенгавіт
Чарбах
Гарегін Нжде Храпарк («Площа Гарегіна Нжде») колишня «Площа Спандаряна»

Фотографії[ред. | ред. код]

Мапа[ред. | ред. код]

Станції єреванського метрополітену


Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б http://asmetro.ru/upload/docs/2016.pdf
  2. http://www.mirmetro.net/node/2605 В єреванському метро почалося використання одновагоного потяга