Єреванський метрополітен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єреванський метрополітен
вірм. Կարեն Դեմիրճյանի անվան Երևանի Մետրոպոլիտեն
Yerevan Metro logo.png
Yerevan-metro.jpg
Опис
Країна Вірменія Вірменія
Місто Єреван
Дата відкриття 7 березня 1981
Річний пасажиропотік 15 400 000 ± 50 000[1][1] і 20 200 000[2]
Сайт Офіційний сайт
Власник Уряд Вірменії
Працівники 1129 осіб (2005)
Маршрутна мережа
Кількість ліній 1
Кількість станцій 10
Довжина мережі 12,1 км
Ширина колії 1524 mm track gauged
Електрифікація Q109180296?
Схема маршрутів

Plan-metro-erevan.jpg

CMNS: Єреванський метрополітен у Вікісховищі
Єреванський метрополітен
Назарбекян
Ачапняк
Барекамуцюн
Маршал Баграмян
Єрітасардакан
Анрапетуцян Храпарак
Зоравар Андранік
Сасунци Давід
Горцаранаїн
Шенгавіт
Гарегін Нжде Храпарак
Чарбах
Депо Чарбах

Єреванський метрополітен — це система метрополітену у столиці Вірменії, місті Єреван, відкрита 7 березня 1981 року. Будівництво розпочалось у 1970-х роках, коли планувалося побудувати у Єревані метротрам. Потім плани змінились і був побудований метрополітен. Як і більшість метрополітенів Закавказзя, цей метрополітен має станції у стилі радянського конструктивізму.

Історія[ред. | ред. код]

Якщо уважно придивитись до історії відкриття метрополітенів у Радянському союзі, то можна помітити, що завжди спочатку планували побудувати метрополітен. Потім, зменшували свої мрії і вже проектували і відкривали метротрамвай. Але з Єреванським метрополітеном вийшло навпаки.

Хронологія розвитку лінії[ред. | ред. код]

  • 7 березня 1981 — відкрилася початкова ділянка «Барекамюцюн»—«Сасунци Давід», з 4 станцій та 7,6 км (2 станції відкрилися пізніше на діючій ділянці).
  • 26 грудня 1981 — на діючій ділянці відкрилася станція «Анрапетуцян Храпарак».
  • 11 липня 1983 — відкрилася станція «Горцаранаїн».
  • 26 грудня 1985 — відкрилася станція «Шенгавіт».
  • 4 січня 1987 — відкрилася станція «Гарегін Нжде Храпарак».
  • 2 грудня 1989 — на діючій ділянці відкрилася станція «Зоравар Андранік».
  • 26 грудня 1996 — відкрилася наземна станція «Чарбах».

Станції головної лінії[ред. | ред. код]

Платформи станцій побудовані під прийом п'ятивагонних поїздів, проте, через низький пасажиропотік, використовуються двовагонні поїзди. На ділянці «Шенгавіт» — «Чарбах» використовується спеціально переобладнаний вагон, в якому з двох сторін переобладнана кабіна машиніста, що дає змогу використовувати одновагоний поїзд[3].

Назва станції (переклад українською) Колишня назва
Барекамюцюн («Дружба»)
Маршал Баграмян «Сараланджи»
Єрітасардакан («Молодіжна»)
Анрапетуцян Храпарак («Площа Республіки») «Площа Леніна»
Зоравар Андранік («Воєвода Андранік») «Жовтнева»
Сасунци Давід («Давід Сасунський»)
Шенгавіт
Чарбах
Гарегін Нжде Храпарк («Площа Гарегіна Нжде») «Площа Спандаряна»

Лінію обслуговує електродепо «Чарбах».

Фотографії[ред. | ред. код]

Мапа[ред. | ред. код]

Станції єреванського метрополітену


Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б http://asmetro.ru/upload/docs/2016.pdf
  2. http://www.asmetro.ru/upload/docs/2019.pdf
  3. http://www.mirmetro.net/node/2605 [Архівовано 9 квітня 2018 у Wayback Machine.] В єреванському метро почалося використання одновагоного поїзда