Єременко Олександр Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою.
Ви можете допомогти проєкту, переклавши їх українською.
Ця стаття використовує голі URL-посилання для посилань на джерела, що може призвести до мертвих посилань[en]. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, замінивши голі посилання на повноцінні джерела-примітки, що використовують {{cite web}} (і обов'язково заповніть параметри archive-url, archive-date та deadurl), аби упевнитися, що всі АД продовжуватимуть бути перевірними і в майбутньому, та допомогти дотримуватися послідовності у стилі джерел-приміток. Ви можете скористатися вікі-інструментом reFill 2.0, аби допомогти вам автоматизувати форматування джерел-приміток. (серпень 2021)
Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. (серпень 2021)
Олександр Михайлович Єременко
портрет науковця 2021 року
портрет науковця 2021 року
портрет науковця 2021 року
Народився 26 серпня 1959(1959-08-26) (64 роки)
Ворошиловськ, Луганська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність науковець, викладач університету, публіцист, письменник
Alma mater Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
Галузь філософія історії, релігієзнавство, художня література
Заклад Національний університет «Одеська юридична академія»
Посада завідувач кафедри філософії, професор
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор філософських наук
Відомий завдяки: працям з філософії
Нагороди Премія імені Д. І. Чижевського (2009)

Олександр Михайлович Єременко (нар. 26 серпня 1959, м. Алчевськ, Луганська область) — український науковець, філософ, письменник і публіцист.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в місті Алчевську Луганської області. Батько — український поет, учасник Великої вітчизняної війни, директор обласного державного архіву. Мати — гардеробниця обласної бібліотеки. 1962 року сім'я переїхала до Луганська.

У 1976—1980 роках навчався на російському відділенні філологічного факультету Ворошиловградського державного педінституту імені Тараса Шевченка, отримав диплом з відзнакою.

1991 року захистив кандидатську дисертацію за темою: «Комунікативні механізми філософського пізнання» (Інститут філософії АН України). 2010 року захистив дисертацію доктора наук за темою: «Історична подія в європейській традиції (соціально-філософський аналіз)» (Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара).

За часів Перебудови видавав самвидавний журнал «Чорний квадрат». 1991 року деякий час працював нічним сторожем.

Працював в середній школі, в редакції заводської газети, у науково-методичному центрі Луганського обласного управління культури. У 1992—1995 роках викладав в Луганському державному педінституті імені Тараса Шевченка. У 1995—2011 роках працював на кафедрі соціально-гуманітарних дисциплін Луганського державного університету внутрішніх справ (з 2007 року — імені Е. О. Дідоренка). З 2006 до 2011 року завідував вказаною кафедрою.

З 2011 до 2018 року — професор (з 2015 до 2018 — завідувач кафедрою) світової філософії та естетики Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. У липні 2014 року внаслідок сепаратистського заколоту в Луганську виїхав в місто Лисичанськ[1].

З 2018 року — професор (з 2019 — завідувач кафедри філософії) Національного університету «Одеська юридична академія».

Олександр Єременко — член Міжрегіональної спілки письменників України. 28 травня 2016 року редколегія літературно-художнього альманаху «Крила», що видається в Луганську з 2006 року, вивела зі свого складу заступника головного редактора Єременка за його публікації в українських і зарубіжних виданнях, в яких міститься гостра критика донбаського сепаратизму, і, зокрема, сепаратизму так званої «Луганської народної республіки». У коментарях до ухваленого рішення це пояснюється наступним чином: «Єременко з початком народно-визвольної війни в Донбасі покинув Луганськ. Ймовірно проживає на окупованій Україною частині ЛНР. Неодноразово у соціальних мережах висловлював обурення щодо діяльності редколегії „Крил“ в Луганську. При цьому О. М. Єременко не вважав за потрібне встановити зв'язок ні з головним редактором „Крил“, ні з ким іншим з редколегії»[2].

Автор близько 200 праць, в число яких входять філософські, науково-популярні, публіцистичні, а також літературно-художні твори.

Увів у науковий обіг і розробив поняття «подієтема»[3]. Подієтема є абстрактна можливість одиничних подій. Останнім часом розробляє нові методологічні підходи у філософії: філософську комбінаторику і оксюморонну діалектику. У роботах з філософської комбінаторики розробляється метод класифікації світоглядів, а також пропонуються правила сполучуваності категорій при виробленні цілісного філософського світогляду. На доробок Олександра Єременка з філософської комбінаторики звернув увагу журнал «Континент»[4]. У роботах по оксюморонній діалектиці до аналізу одного з основних принципів діалектики — єдності і боротьби протилежностей застосовується відома в художній літературі риторична фігура — оксюморон. Показуються методологічно-евристичні потенції оксюморонного поєднання діалектичних пар протилежностей.

У п'єсі «Дві таблетки віртуаліна» (надрукована під псевдонімом Олексій Ліквідов) сатирично зображені звичаї, що існують у сучасних українських вишах. У містичній антиутопії — романі «2024»[5] знищення тіла і мозку В. І. Леніна призводить до розпаду сучасної Росії.

У 2009 році Національною академією наук України Олександру Єременку присуджена премія імені Д.  І. Чижевського за цикл праць з методології історії філософії[6].

Основні праці[ред. | ред. код]

Філософські[ред. | ред. код]

  • Ерёменко А. М. Мировой компьютер // Человек. — 2000. — № 3.
  • Ерёменко А. М. Проблема «переложения вины» // Социологические исследования. — 2000. — № 7.
  • Ерёменко А. М. История как событийность. – Луганск: РИО ЛАВД, 2005. — Т. 1 — 544 с. Т. 2 — 496 с.
  • Ерёменко А. М. Правила игры в бисер // Человек. — 2010. — № 1.
  • Ерёменко А. М. Философский оксюморон как форма диалектического мышления // Практична філософія. — 2012. — № 3.
  • Ерёменко А. М. Историческое событие глазами участников и наблюдателей: Луганск весной-летом 2014. — LAP LAMBERT Academic Publishing RU, 2018. — 50 с.
  • Ерёменко А. М. Развенчанный Нострадамус. Пророчества Нострадамуса и теория событем.  – Одесса: «Феникс», 2019. — 266 с.

Науково-популярні та публіцистичні[ред. | ред. код]

  • Ерёменко А. М. Древняя Греция в образах. — Луганск: Осирис, Светлица, — 1997. — 88 с.
  • Ерёменко А. М. Свобода слова как самодостаточная ценность // 2000. — 2010. — № 34 (522).
  • Ерёменко А. М. Размышления о луганской Вандее. Взгляд очевидца событий. — Just A Life. — Saarbrucken, 2015. — 108 с.
  • Ерёменко А. М. Правда и ложь Майдана // Гефтер. Интернет журнал. — 22.01.2016. </http://gefter.ru/archive/17292 [Архівовано 5 серпня 2021 у Wayback Machine.]>
  • Ерёменко А. М. Конфликт на Донбассе — это гражданская война? Но этим ещё не всё сказано. // Еженедельник 2000. — 2020. — № 37 (959). </https://www.2000.ua/v-nomere/derzhava/ukraina_derzhava/konflikt-na-donbasse--jeto-grazhdanskaja-vojna.htm [Архівовано 5 серпня 2021 у Wayback Machine.]>

Художні[ред. | ред. код]

  • Ерёменко А. М. Любимец богов. Мятеж. В поисках истинного блага // В поисках истинного блага. Рассказы молодых писателей Украины и Белоруссии. — М.: «Стилистика», 1998. — С. 12–37.
  • Ерёменко А. М. Миф о мятежных ангелах. Сборник философских эссе. — Луганск: «Книжковий світ», 2000.
  • Ерёменко А. М. Две таблетки виртуалина. Пьеса для чтения // Крылья. Литературно-художественный альманах. Взмах восьмой. — Луганск: Янтарь, 2012. — С. 185—321. — Псевдоним «Алексей Ликвидов».
  • Ерёменко А. М. 2024. Роман. — К: Український письменник, 2020. — 224 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Константин Скоркин. Александр Ерёменко: Донбассцы — новые евреи постмодерна // Реальная газета. — 2015.28.08. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
  2. ↑ Редколлегия альманаха «Крылья» утвердила изменения в своём составе // Крылья: сайт литературно-художественного альманаха. — Переглянуто: 5 вересня 2021. Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 5 вересня 2021.
  3. ↑ Саранов С. В. Рецензия на монографию: А. М. Ерёменко. «Развенчанный Нострадамус. Пророчества Нострадамуса и теория событем». — Одесса: «Феникс», 2019. — 265 с. // Гілея: Науковий вісник. — Випуск 153 (№ 2). — К., 2020. — С. 507—511. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
  4. ↑ Денискин А. Философская, социологическая, историософская и культурологическая мысль России в русской периодике первого-второго кварталов 2004 г. // Континент: литературный, публицистический и религиозный журнал. — 2004. — № 121. — С. 345—358. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
  5. ↑ Єременко О. М. 2024: роман. — К. : Український письменник, 2020. —224 с. — ISBN 978-966-579-571-1.
  6. ↑ Премія НАН України імені Д. І. Чижевського. Лауреати 2009 року. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Персоналії кафедри філософії Національного університету «Одеська юридична академія» [1] [Архівовано 5 серпня 2021 у Wayback Machine.]
  • Профіль науковця у Google Scholar [2] [Архівовано 5 серпня 2021 у Wayback Machine.]
  • Наш спец по Нострадамусу сам решился пророчить [3] [Архівовано 4 серпня 2021 у Wayback Machine.]
  • Украинские пляски вокруг тела Ленина, или Ответ вынужденно бывшего луганчанина российским имперцам [4] [Архівовано 10 березня 2021 у Wayback Machine.]
  • Взгляд из Луганска: преодоление стереотипов [5] [Архівовано 4 серпня 2021 у Wayback Machine.]
  • «Франко-донбаські паралелі» Далівського філософа Олександра Єременка [6] [Архівовано 20 січня 2021 у Wayback Machine.]
  • «Треба позбавити Російську імперію сакрального центру». Філософ-луганчанин про матрицю російського способу життя, мозок Леніна та легке дисидентство [7] [Архівовано 5 серпня 2021 у Wayback Machine.]
  • Олександр Єрьоменко, філософ [8] [Архівовано 5 серпня 2021 у Wayback Machine.]
  • Луганчанин Александр Еременко награжден Премией им. Дмитра Чижевского НАН Украины [9] [Архівовано 5 серпня 2021 у Wayback Machine.]
  • Онлайн-зустріч із автором містичної антиутопії «2024» [10] [Архівовано 5 серпня 2021 у Wayback Machine.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єременко_Олександр_Михайлович&oldid=35781642