Єремія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Єремія (пророк))
Перейти до: навігація, пошук
Єремія
יִרְמְיָהוּ
Пророк Иеремия, Микеланжело Буонаротти.jpg
Образ Єремії на стелі Сикстинської капели. Автор — Мікеланджело
Народився близько 655 до н. е.
Анафоф
Помер 586 до н. е.
Єгипет
Діяльність Пророк
Батько Хелкія

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Єремі́я (івр. יִרְמְיָהוּ‎, Йірмія́ху, «Господь звеличить») — святий древньоєврейський пророк, один із чотирьох великих старозавітних пророків, жив за 600 років до Різдва Христового.

До пророчого служіння Господь покликав Єремію, коли йому було 15 років. Юнак спершу відмовлявся від своєї місії, кажучи, що він надто молодий, що не вміє красномовно говорити, але Господь пообіцяв завжди бути з ним. З того часу Єремія 23 роки пророкував, викриваючи юдеїв, які забули про Бога й поклоняються ідолам, пророкуючи їм нещастя й нищівну війну. Єремія пророкував біля воріт міста, біля входу в храм, всюди, де збиралися люди. Та йому відповідали насмішками, лаяли його й навіть намагалися вбити. Пророк Єремія написав книгу «Пророцтва» (Книга пророка Єремії), «Плач» (книга «Плач Єремії») про зруйнування Єрусалиму і Послання.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Історія життя пророка Єремії викладена у Книзі пророка Єремії. Він походив з роду священиків, які жили в Анатоті (Єр. 13:1). Пророча діяльність Єремії почалася на 13 році правління царя Йосії в рідному місті пророка. Жителі цього маленького міста, як згодом і мешканці Єрусалима, зненавиділи Єремію за його пророцтва (Єр. 11:21); Єр. 12:6). Після одного з публічних виступів у єрусалимському храмі пророк Єремія був побитий Пашхуром (ця людина зобов'язана була стежити за порядком у храмі) і посаджений в колодки (розділ 20). На самому початку правління царя Єгоякима за публічну промову в храмі, Єремія був притягнутий до суду. Лише заступництво високих покровителів врятувало Єремію від смерті (розділ 26). Незабаром після цього Єремія диктує всі свої промови писарю Баруху, прихильникові і, швидше за все, одному з учнів пророка. До часу, коли Барух записав промови пророка, діяльність Єремії тривала вже більше двадцяти років. Барух читає привселюдно сувій у дворі Храму, потім цей же сувій вельможі зачитують царю. Цар методично, стовпець за стовпцем, спалює сувій у вогнищі. Після цього Єремія знов диктує Баруху свої промови. Пророк і його вірний помічник змушені ховатися від царського гніву (розділ 36).

Після смерті Єгоякима і полону Єгояхіна, Єремія закликає своїх одноплемінників і царя Седекію не противитись вавилонянам, за що багато хто в Єрусалимі вважає його зрадником. Єрусалимська аристократія заточує Єремію в страшну підземну в'язницю, де Єремію чекала вірна смерть. Ця в'язниця являла собою цистерну для зберігання води. Але незабаром, завдяки заступництву царського євнуха Еведмелеха, Єремія був поміщений в легші умови утримання (розділ 38). Тим часом Навуходоносор переміг фараона Нехо ІІ в битві під під Каркемішем у 605 р. до н. е., а цар Юдеї Єгояким змінив підданство і перейшов під владу Вавилону. Спроби звільнитися від нової залежності закінчилися першим завоюванням Єрусалима та першою депортацією у 597 р. до н. е. Їй підлягав і цар Єгояким (він помер під час першої облоги) та всі знатні мешканці Юдеї. Останній період діяльності пророка припадає на роки між першою та другою депортацією та остаточним зруйнуванням Єрусалима в 586 р. до н. е. Коли Єрусалим був узятий, вавилонська військова адміністрація змилувася над Єремією — полководець Навуходоносора Невузарадан випускає Єремію з в'язниці і дозволяє йому залишитися в країні. Єремія вирушає до намісника Ґедалії, в Міцпу (розділ 40). Після вбивства Ґедалії пророк знову звертається з промовою до своїх одноплемінників, переконуючи їх не йти в Єгипет (Єр. 42). Смерть пророка, очевидно, застала в Єгипті, куди він подався разом з біженцями. Отже біографічні розповіді про Єремію закінчуються тим, що Єремія разом з Барухом змушений йти до Єгипту, де пророк вимовляє ще одну мову — про майбутній похід Навуходоносора на Єгипет (розділи 43 — 44).

Джерела[ред.ред. код]

  • Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.
  • А. Пацьорек. Біблія для кожного і на кожен день. Старий завіт. Львів. Свічадо. 2005. ст. 276–289. ISBN 966-561-379-0

Посилання[ред.ред. код]