Єрмаков Євген Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Федорович Єрмаков
Ermakov E F.jpg
Народження 1868(1868)
Смерть не раніше 1918Київ, Російська імперія
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Навчання Київське реальне училище[d]
Діяльність архітектор
Праця в містах Київ
Найважливіші споруди Собор св. Пантелеймона у Феофанії

Єрмако́в Євге́н Фе́дорович (1868 — не раніше 1918) — київський архітектор, автор численних сакральних споруд.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Середню освіту отримав у Київському реальному училищі. У 18871892 роках навчався в Інституті цивільних інженерів (Санкт-Петербург), який закінчив по І розряду.

Повернувшись до Києва, у 1893–1898 роках працював інженером при міській управі. У цей час займався, зокрема, проведенням шляхових робіт, прокладанням нових вулиць, упорядкуванням парків і скверів.

У 1898 році замінив Володимира Ніколаєва на посаді архітектора Київської єпархії; з 1899-го був також штатним архітектором Києво-Печерської лаври. Працюючи єпархіальним архітектором, виконав численні доручення духовного відомства стосовно будівництва храмів, чернецьких келій, монастирських готелів та лікарень, релігійних навчальних закладів, прибуткових будинків церковних громад тощо. Водночас з 1909 року служив на громадських засадах техніком Київського благодійного товариства.

У роки Першої світової війни був залучений до оборонного будівництва; звів великі приміщення для шпиталів у Золотоноші та Прилуках.

Під час Гетьманату у 1918 році входив до складу технічно-будівної комісії при Міністерстві сповідань. Подальших відомостей про долю Євгена Єрмакова поки не виявлено.

Молодший брат митрополита Михаїла (Єрмакова)

Творчість[ред. | ред. код]

Євген Єрмаков використовував для культових будівель переважно традиційні форми «російського стилю» та неовізантійські мотиви; у житловому й громадському будівництві віддавав перевагу необароко, «цегляному стилю», модерну. Його творчому методу було властиве поєднання різностильових елементів на одній будівлі. Застосовував передові будівельні прийоми й матеріали, зокрема залізобетонні конструкції, буронабивні палі.

Основні реалізовані проекти[ред. | ред. код]

Будинок Православного релігійно-просвітницького товариства. Фото початку ХХ сторіччя
  • Будівля Православного релігійно-просвітницького товариства з домовою церквою на Великій Житомирській вулиці, 9 (19021903, реконструйована з надбудовою і втратою церковного приміщення).
  • Прибудова ризниці і бібліотеки до дзвіниці Видубицького монастиря (1902).
  • Прибутковий будинок Митрополитанського дому у Рильському провулку, 3–5 (1903, нині значно надбудований).
  • Церковно-вчительська семінарія на розі вулиць Академіка Ромоданова, 12/2 і Багговутівської (1903—1905).
  • Прибутковий будинок Митрополитанського дому на Стрілецькій вулиці у три черги (1904—1909, нині надбудований).
  • Приватний особняк на Інститутській вулиці, 26 (1905).
  • Іллінська церква на розі вулиць Безаківської, 25 і Жилянської (19081914, не збереглась).
  • Лікарня і каплиця Київського благодійного товариства на Великій Васильківській вулиці, 104, ріг Лабораторної (1909; каплицю нині перебудовано у храм Св. Романа Солодкоспівця[1]).
  • Церква Св. Єлизавети на Трухановому острові (1909—1910, не збереглася).
  • Хірургічний корпус лікарні Покровського монастиря (19101911).
  • Церква Живоносного Джерела Пресвятої Богородиці Свято-Покровської пустині в Голосієві (19101912; була зруйнована, нині відновлена у дещо змінених формах).
  • Прибутковий будинок Микільського собору на Печерську, нині вулиця Івана Мазепи, 11 (1912—1913).
  • Приватний прибутковий будинок по вулиці Суворова, 12–14 (1910-ті роки).
  • Приватний прибутковий будинок по Рогнідинській вулиці, 2 (1910-ті роки; нині надбудований).
  • Собор Св. Пантелеймона у Феофанії (19041914, відреставрований після пошкоджень).

У Києво-Печерській лаврі за проектами Євгена Єрмакова збудовані:

  • аптека (корпус № 24), 19021903,
  • крамниця ікон біля південних воріт (корпус № 35), 19021903,
  • корпус співців митрополичого хору (корпус № 6), 19021904,
  • палітурня (корпус № 15), 19031904,
  • Благовіщенська митрополича церква (корпус № 86, нині музейне приміщення), 1905,
  • огорожа водосвятної каплиці — ківорію (корпус № 95), 1906,
  • готель та помешкання лаврських робітників (корпус № 19), 19061908,
  • бібліотека митрополита Флавіана (корпус № 5), 19081909,
  • проскурня (корпус № 11), 1913,
  • насосна (корпус № 47), 1913,
  • Лаврська лікарня з домовою церквою (корпус № 111), 19111914.

Нездійснені або незавершені проекти[ред. | ред. код]

  • Трапезна палата та церква Михайлівського Золотоверхого монастиря (проект 1904 року. не здійснений).
  • Церква Св. Володимира на Новій Будові (проект складений у 1909 році, роботи були завершені для громади «обновленців» у 1927-му, не збереглася).
  • Києво-Либідьська Троїцька церква (нова будівля, закладена у 1911-му, не була завершена, не збереглася).

Роботи за межами Києва[ред. | ред. код]

  • Церква Михаїла Архангела (проект 1902, будівництво 1905) у селі Росішки Тетіївського району;
  • Церква Різдва Богородиці (проект 1904, будівництво 1906-07) у селі Малі Прицьки Миронівського району (2014 року руїни перенесені для відбудови у село Зеленьки того ж району);
  • Церква Різдва Богородиці (проект 1904, будівництво 1908) у селі Мусійки Іванківського району;
  • Церква святого Симеона Стовпника (будівництво 1908-09) у селі Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району;
  • Церква Різдва Богородиці (проект 1905, будівництво 1910) у селі Владиславка Миронівського району;
  • Троїцька церква (проект 1912, будівництво 1914) у селі Шаліївка Сквирського району;
  • Розширення існуючого Покровського храму (1882, роботи з розширення - 1900) у селі Ожегівка Володарського району;
  • Розширення існуючої церкви Різдва Богородиці (роботи з розширення - 1900-і) у селі Гавронщина Макарівського району;
  • Будівля чоловічої гімназії у місті Аккерман (тепер Білгород-Дністровський) (1903);
  • Будівля Аккерманської повітової земської управи (1900-і).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Юбилейный сборник сведений о деятельности бывших воспитанников Института Гражданских Инженеров (Строительного Училища). 1842–1892 / Сост. Барановский Г. — Санкт-Петербург, 1893.
  • Сіткарьова О. Архітектура Києво-Печерської лаври кінця XVIII — ХХ століття. — К., 2001.
  • Мокроусова О. До проблем атрибуції архітектурних об'єктів Києва: нові знахідки // Київ і кияни: матеріали щорічної науково-практичної конференції. — Випуск сьомий. — К., 2007. — С.160–174.
  • Кальницкий М. Зодчество и зодчие. — К.: ВАРТО, 2012.
  • Кальницький М. Храми Києва. — 2-е вид. — К., 2013.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кальницький М. Б. Храми Києва. — 2-е вид. — К., 2013. — С.208