Єронім Фармаковський
| Єпископ Єронім | ||
| ||
|---|---|---|
| 25 грудня 1770 — 3 серпня 1783 | ||
| Попередник: | Павел (Гребневський) | |
| Наступник: | Віктор (Онісімов) | |
| Альма-матер: | Казанська духовна семінарія | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Іван Степанович Полєтаєв (Фармаковський) | |
| Народження: | 1732 село Манаково, Казанська губернія, Російська імперія | |
| Смерть: | 3 серпня 1783 Владимир, Російська імперія | |
| Чернецтво: | 1762 | |
| Єп. хіротонія: | 25 грудня 1770 | |
Єпископ Єронім (Ієронім) (у миру Іван Степанович Фармаковський або Формаковський, при народженні мав прізвище Полєтаєв; 1732, село Манаково, Казанська губернія — 3 (14) серпня 1783, Владимир) — єпископ Російської православної церкви, єпископ Володимирський і Муромський, ректор Казанської семінарії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1732 або 1735 в селі Манаково Симбірського повіту Симбірської губернії (нині Великоігнатовський район, Мордовія[1]) в сім'ї дяка Стефана Якимовича Полєтаєва[2].
У 1747 вступив в Казанську духовну семінарію, де і отримав своє прізвище[2]. У 1754 після закінчення семінарії став учителем у ній і впродовж 11 років працював на цій посаді. Згодом був професором і ректором[1].
У 1762 в Спасо-Преображенському монастирі був пострижений в чернецтво з ім'ям Ієромні, потім єпископом Казанським і Свиязьким Гавриїлом (Кременецьким) висвячений на священика. Зарахований до братії Феодорівського монастиря міста Казані, залишаючись викладачем семінарії[1].
8 квітня 1765 призначений префектом семінарії, одночасно зведений в сан ігумена і призначений настоятелем казанського Введенського Кізіцького монастиря[1].
22 січня 1766 возведений у сан архімандрита, призначений ректором Казанської духовної семінарії та настоятелем Преображенського монастиря в Казанському кремлі[1].
1 червня 1767 став настоятелем Свиязького Успенського монастиря і був звільнений від ректорства в семінарії[1].
25 грудня 1770 хіротонізований на єпископа Володимирського і Муромського. Піклувався про освіту духовенства[3].
За його правління був здійснений внутрішній ремонт Успенського кафедрального собору у Володимирі, з облаштуванням нового іконостасу в стилі бароко. 15 серпня 1778 освятив Успенський собор Саровської пустині.
Був добрим проповідником епохи Катерини II. З проповідей його надруковано лише п'ять, зокрема дві на відкриття Володимирського намісництва. Кілька його листів надруковані в «Описі Саровської пустині»[4].
Помер 3 серпня 1783. Похований у Владимирському кафедральному соборі.
Твори[ред. | ред. код]
- Слово, сказанное в Муроме, при открытии Владимирского наместничества. — М., 1778, 1779, 1786.
- Слово при освящении вновь построенного храма в Саровской пустыни. — М., 1778,1779,1786.
- Несколько писем в Саровскую пустынь // Авель, иеромонах. Общежительная Саровская пустынь и достопамятные иноки, в ней подвизавшиеся. — М., 1853.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Е. В. Липаков, Д. Б. К. ИЕРОНИМ. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2009. — Т. XXI. — С. 323-324. — ISBN 978-5-89572-038-7.(рос.)
- ↑ а б http://lib.pushkinskijdom.ru/LinkClick.aspx?fileticket=aYjtyrCOdg8%3D&tabid=10380
- ↑ священник Аркадий Гоглов Владимирское Лихолетье. Православная церковь на Владимирщине в годы безбожной смуты [Архівовано 20 вересня 2018 у Wayback Machine.] М. 2008, стр. 44
- ↑ Иероним (Фармаковский) // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Иероним (Формаковский) на сайте «Русское православие»
- Єронім Фармаковський // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Єронім Фармаковський // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)