Єрсиніоз кишковий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єрсиніоз кишковий
Yersinia enterocolitica 01.png
Колонії Yersinia enterocolitica.
МКХ-10 A04.6, A04.6
МКХ-9 008.44
DiseasesDB 14218
eMedicine article/970186
MeSH D015009

Єрсиніоз кишковий (Ієрсиніозний ентероколіт) — гостре інфекційне захворювання, яке викликається Yersinia enterocolitica та характеризується симптомами інтоксикації, ураженням шлунково-кишкового тракту, печінки, суглобів, інших органів та систем.

Етіологія[ред.ред. код]

Збудник — грам-негативна бактерія Єрсинія (Yersinia enterocolitica та Yersinia pseudotuberculosis). Проникає у шлунково-кишковий тракт та вражає нижні відділи тонкої кишки, мезентеріальні лімфатичні вузли, іноді — червоподібний відросток. Мікроб виділяє ендотоксин, що поширюється гематогенно. Відбувається генералізація інфекції з розвитком бактеріємії. У виникненні ряду ускладнень хвороби велику роль відіграє розвиток інфекційної алергії.

Епідеміологія[ред.ред. код]

Джерелом інфекції є тварини (мишоподібні гризуни, свині). Велике значення має інфікування овочів, м'ясних та молочних продуктів у місцях їхнього збереження. Зараження відбувається аліментарним шляхом. Хворі ієрсиніозом люди неконтагіозні.

Діагностика[ред.ред. код]

Інкубаційний період 1-3 дні. Захворювання починається гостро, вже у перші години температура підвищується до 38,5-39,5 °C. Спостерігається головний біль, запаморочення. У деяких хворих сильна остуда. Характерні загальна слабкість, м'язовий біль. У багатьох хворих — напади різкого болю у животі без чіткої локалізації, рідше — у ділянці пупка, у правій здухвинній ділянці. Часто нудота, блювота, поява частого рідкого стула. У випадках ураження апендиксу — сильний біль при пальпації живота у правій здухвинній ділянці, позитивні симптоми подразнення очеревини.

У перші 3-4 дні хвороби можлива поява різноманітного висипу (дрібно крапчастого, розеольозно-папульозного, плямисто-папульозного, іноді з приєднанням геморагій). Характерне збільшення периферійних лімфатичних вузлів.

Клінічні діагностичні критерії[ред.ред. код]

  • початок гострий;
  • інтоксикаційний синдром;
  • тривала лихоманка — 1-2 тижні;
  • висип — плямисто-папульозний, дрібнокрапчастий, розташований в складках шкіри, на грудях, навколо суглобів;
  • може бути висип — геморагічний, у вигляді вузлуватої еритеми, висипка зберігається протягом 6-14 днів.
  • симптом «каптура», «шкарпеток», «рукавиць»;
  • збільшення печінки;
  • може бути жовтяничний синдром;
  • біль в животі розлитого характеру, частіше в нижній частині живота;
  • бурчання та болючість в ілеоцекальній ділянці;
  • діарея у вигляді ентериту, гастроентериту;
  • «малиновий» язик;
  • артралгії та артрити;
  • збільшення селезінки.

Параклінічні діагностичні критерії[ред.ред. код]

  1. Загальний аналіз крові — лейкоцитоз, нейтрофільоз, паличкоядерний зсув, прискорена ШОЕ, еозинофілія;
  2. Загальний аналіз сечі — білок в незначній кількості, лейкоцити, циліндри — поодинокі;
  3. Копрограма — слиз, поодинокі еритроцити, лейкоцити;
  4. Бактеріологічний метод — виявлення збудника у випорожненнях, сечі, крові, гною, слизу з ротоглотки, лімфатичних вузлах (при необхідності);
  5. Серологічний метод — реакція аглютинації (РА) та непрямої гемаглютинації (РНГА) з живою або вбитою культурою ієрсиній у динаміці. Діагностичні титри в РА — 1:40 — 1:160, а РНГА — 1:200. Найбільші титри аглютинінів у дітей з'являються на 2-4 тижні хвороби.

Ієрсиніоз необхідно диференціювати від ряду захворювань: харчових токсикоінфекцій, дизентерії, гострого апендициту, вірусного гепатиту, ревматизму, інфекційно-алергічного артриту; при тяжкому перебігу — від тифо-паратифозних захворювань, менінгококової інфекції, сепсису, колагенозів. У дітей та молодих осіб при появі дрібнокрапчастого висипу виникає необхідність у диференціюванні ієрсиніоза від скарлатини.

Існують клінічні варіанти хвороби з розвитком жовтяниці, артритів, менінгіту.

Клінічні форми ієрсиніозу:

  1. Шлунково-кишкова форма;
  2. Псевдоапендикулярна форма, або синдром правої здухвинної ділянки;
  3. Септична (генералізована) форма;
  4. Гепатитна форма;
  5. Вузлувата еритема (нодозна);
  6. Суглобова форма.

Найтяжче перебігає так звана септична форма ієрсиніозу. Для неї характерна висока, тривала лихоманка, рясні висипання, різко виражена інтоксикація, збільшена печінка, селезінка та ураження інших органів та систем.

Тривалість захворювання від 1-1,5 тижня до 1-го місяця та більше (при септичних формах).

Лікування[ред.ред. код]

1. Дієтотерапія. Дієта: при вираженому ураженні гепатобіліарної системи — стіл № 5 по Певзнеру; при перевазі кишкових розладів — стіл № 4 по Певзнеру, при всіх інших формах — стіл № 15 по Певзнеру;

2. Етіотропна терапія.

При легкій формі — антибактеріальна терапія не проводиться.

При середньотяжкій та тяжкій формі: антибактеріальна терапія левоміцетином, цефалоспорини III—IV покоління, аміноглікозиди. Курс лікування 7-10 днів.

3. Дезінтоксикаційна терапія — при легкій формі — значна кількість лужного пиття, при середньотяжкій та тяжкій формі — глюкозо-сольові розчини (в/в крапельно введення 5 % розчину глюкози, ізотонічного розчину натрія хлорида, гемодеза).

4. Десенсибілізуюча терапія (антигістамінні препарати).

Етіотропне лікування полягає у призначенні левоміцетину (по 0,5 г 4 рази на день), тетрацикліну (по 0,3 г 4 рази на день). При тяжких формах захворювання, блювоті, антибіотики потрібно вводити парентерально. Тривалість лікування антибіотиками від 5-7 до 12-14 днів (при тяжкій формі). Призначають вітаміни групи В, аскорбінову кислоту.

Ускладнення[ред.ред. код]

Профілактика[ред.ред. код]

Боротьба з гризунами, санітарний нагляд за водопостачанням та харчуванням, контроль за режимом обробки та збереження харчових продуктів, своєчасне ізолювання хворих у інфекційні відділення.

Література[ред.ред. код]

  1. МОЗ України Наказ «Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей».
  2. Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Деякі особливості розвитку епідеміологічного процесу за сучасних умов виробництва харчових продуктів. В.І. Слободкін, Н.Г. Шелкова, Левицька В.М.
Чумний лікар Це незавершена стаття про інфекційні захворювання.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.