Єрьоменко Іван Трохимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Трохимович Єрьоменко
Eremenko it.jpg
Народження 7 липня 1910(1910-07-07)
Катеринодар
Смерть 1 грудня 1986(1986-12-01) (76 років)
Київ
Поховання Берковецьке кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби 19271956
Партія КПРС
Звання CCCP air-force Rank general-lejtnant infobox.svg Генерал-лейтенант авіації
Війни / битви Громадянська війна в Іспанії
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Кутузова II ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки
Єрьоменко Іван Трохимович у Вікісховищі?

Єрьоменко Іван Трохимович (7 липня 1910(19100707) — 1 грудня 1986) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1937). У роки громадянської війни в Іспанії командир 1-ї винищувальної авіаційної ескадрильї у республіканських військах. Під час німецько-радянської війни командував 2-м змішаним авіаційним корпусом 8-ї повітряної армії та із 1943 року ВПС Київського військового округу. Генерал-лейтенант авіації (1946).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 7 липня 1910 року в місті Катеринодарі (нині Краснодар) в родині робітника. Українець.

У Червоній Армії з 1927 року. У 1928 році закінчив Ленінградську військово-теоретичну авіаційну школу, а в 1929 році — Севастопольську військову школу льотчиків. З квітня 1937 року командував 119-ю окремою винищувальною авіаційною ескадрильєю.

З травня 1937 року по лютий 1938 І. Т. Єрьоменко брав участь у громадянській війні в Іспанії. Швидко освоїв нічні польоти, успішно боровся з бомбардувальниками фашистів над провінцією Сарагоса, здійснивши 348 бойових вильотів, особисто збив дванадцять ворожих літаків і чотири — у групі, завдавши істотної шкоди в живій силі і бойовій техніці противника.

За мужність і героїзм, проявлені при виконанні інтернаціонального обов'язку, Єрьоменко Іван Трохимович 28 жовтня 1937 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна, а після заснування знаку особливої відзнаки йому була вручена медаль «Золота Зірка» № 60.

І.Т. Єрьоменко у званні комдива авіації. 1940 рік

Після повернення з Іспанії І.Т.Ерьоменко продовжував служити у ВПС, з березня 1938 року — помічник командира 60-ї легкої авіаційної бригади ВПС Закавказького військового округу, полковник (19.02.1938). З липня 1938 командувач ВПС Московського військового округу, у 1939 році закінчив курси при Військовій академії Генерального штабу. Комбриг (15.02.1939), комдив (5.04.1940).

Постановою Ради Народних Комісарів СРСР від 4 червня 1940 року йому було присвоєно військове звання «генерал-майор авіації». З грудня 1940 року — заступник командувача ВПС 1-ї Червонопрапорної армії Далекосхідного фронту.

У роки німецько-радянської війни і в післявоєнний час командував ВПС 25-ї (по липень 1941 року), 9-ї Окремої (по жовтень 1941 року) та 18-ї армій (з листопада 1941 року по квітень 1942 року), з 7 червня по 10 жовтня 1942 року — 237-ї винищувальної авіаційної дивізії, з 1 листопада 1942 по 13 липня 1943 року — 2-м змішаним авіаційним корпусом 8-ї повітряної армії, з 1943 по 1946 роки — командував ВПС Київського, а з 1949 року ВПС Уральського військових округів.

Могила Івана Єрьоменка

У 1956 році закінчив Військову академію Генерального штабу, і в тому ж році, у званні генерал-лейтенанта авіації звільнився у запас. Мешкав у Києві, де і помер 1 грудня 1986 року. Похований на Берковецькому кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Кутузова 2-го ступеня, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Червоної Зірки, медалями.

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
  • Кузнецов И. И., Джога И. М. Первые Герои Советского Союза (1936—1939). — Иркутск:1983

Посилання[ред. | ред. код]