Єсипенко Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єсипенко Іван Іванович
Народився невідомо
Помер 4 січня 1991(1991-01-04)
Київ
Громадянство Російська імперіяСРСР СРСР
Національність українець
Діяльність державний діяч
Партія КПРС
Нагороди Орден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»

Іван Іванович Єсипенко (? — 4 січня 1991, місто Київ) — український радянський державний діяч, міністр легкої промисловості, міністр промисловості товарів широкого вжитку та міністр текстильної промисловості Української РСР. Член ЦК КПУ у вересні 1952 — березні 1954 р. Кандидат у члени ЦК КПУ в березні 1954 — лютому 1960 р.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1918 році поступив у перший клас Крюківського залізничного училища Полтавської губернії, директором якого був Антон Макаренко. Потім чотири роки навчався у Крюківському фабрично-заводському училищі (ФЗУ).

З 1929 року працював слюсарем на Крюківському вагоноремонтному (з 1930 року — вагонобудівному) заводі.

Член ВКП(б) з 1930 року.

Потім поступив у Київський текстильний інститут. Активного комсомольця вже на другому курсі обрали секретарем Петровського районного комітету комсомолу міста Києва.

З 1934 року продовжував навчання у Харківському текстильному інституті, після закінчення якого в 1937 році залишився працювати викладачем, а пізніше був призначений деканом інженерно-економічного факультету Харківського текстильного інституту.

Учасник німецько-радянської війни. З липня 1941 по 1943 рік виконував доручення командування із забезпечення Червоної армії продовольством.

У 1943—1944 роках — 1-й секретар Дзержинського районного комітету КП(б)У міста Харкова.

З серпня 1944 по вересень 1947 року — заступник народного комісара (з 1946 року міністра) легкої промисловості Української РСР, з вересня 1947 по лютий 1949 року — заступник міністра легкої промисловості Української РСР із кадрів, з лютого 1949 року — заступник міністра легкої промисловості Української РСР. У січні 1950 — лютому 1952 року — 1-й заступник міністра легкої промисловості Української РСР.

16 лютого 1952 — жовтень 1953 року — міністр легкої промисловості Української РСР.

У жовтні 1953 — жовтні 1955 року — міністр промисловості товарів широкого вжитку Української РСР.

У жовтні 1955 — липні 1956 року — міністр текстильної промисловості Української РСР.

У 1956—1967 роках — заступник міністра легкої промисловості Української РСР. Після крововиливу в мозок втратив зір, але очолював організаційний комітет ветеранів праці Міністерства легкої промисловості УРСР.

Помер 4 січня 1991 року і похований в Києві.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]