Єсун-Темур I (імператор Юань)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єсун-Темур
Народився 28 листопада 1293(1293-11-28)
Монголія
Помер 15 серпня 1328(1328-08-15) (34 роки)
Шанду
Поховання Ханбалик
Громадянство Династія Юань
Національність монгол
Діяльність правитель
Титул імператор
Посада Каган
Термін 1323—1328
Попередник Шідебала
Наступник Раджапіка
Рід Чингізиди
Батько Гаммала
Мати Буян Келміш
Брати, сестри
Дружина Бабухан-хатун
Діти Раджапіка

Єсун-Темур (монг. Есөн Төмөр, 28 листопада 1293 —15 серпня 1328) — 6-й імператор династії Юань та великий каган Монгольської імперії у 13231328 роках. Храмове ім'я Тайдін-ді.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у 1293 році у Монголії. Був сином Гаммала, онука Хубілая. Гаммала був джиноном на півночі Монголії. Після його смерті у 1302 році Єсун-Темур успадкував цей титул. Протягом правління Хайсан-Темура, Аюрбарібада він значно посилив свій вплив у Монголії. У 1323 році таємно взяв участь у змові проти Шідебала. Того ж року на курултаї біля берегів Керулена Єсун-Темура було оголошено новим володарем імперії. По прибуттю до Даду, столиці держави, він наказав страти учасників змови проти Шідебала, щоб відвести від себе підозру у змові проти свого попередника. Після страти основних заколотників Єсун-Темур оголосив амністію іншим їхнім прихильникам.

За його правління найбільшу вагу отримали мусульмани. За наказом імператора почали будувати багато мечетей. Водночас Єсун-Темур відмовився від переслідування конфуціанців.

Єсун-Темур провів адміністративну реформу, під час якої усю територію було поділено на 18 провінцій. На чолі їх стояли спеціальні губернатори, які підпорядковувалися центральному уряду.

У зовнішній політиці продовжував підтримуватися політики своїх попередників. Навіть зумів визнати владу Узбек-хана, володаря Золотої Орди.

Помер Єсун-Темур у літній резиденції Шанду 15 серпня 1328 року, залишивши спадкоємцем трону свого сина Раджапіку.

Джерела[ред. | ред. код]

  • C.P.Atwood-Encyclopedia of Mongolia and the Mongol Empire, p.430