Єтон Келменді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Poet jeton kelmendi.jpg

Єтон Келменді — албанський поет, прозаїк, драматург, публіцист, перекладач.


Єтон Келменді[ред.ред. код]

Поет, прозаїк, драматург, публіцист, перекладач. Народився 1978 р. в м. Печ (Косово). Закінчив факультет масових комунікацій Пріштінського університету, післядипломну освіту здобув у Брюссельському вільному університеті (Бельгія). Один із найпомітніших представників сучасної албанської поезії. Його поетичні твори перекладені на 22 мови світу й опубліковані в міжнародних антологіях. Член кількох міжнародних поетичних клубів, співпрацює літературно-мистецькими часописами, пише статті албанською, англійською, французькою та румунською мовами. Зараз живе і працює в Брюсселі.

Видані твори (албанською мовою)[ред.ред. код]

  • Століття обіцянок, 1999, поезія;
  • Поза тишею, 2002, поезія;
  • Допоки полудень, 2004, поезія;
  • Подаруй мені трохи батьківщини, 2005, поезія;
  • Куди піти, щоб прийти, 2007, поезія;
  • Пані Слово, 2007, п'єса;
  • Прийди по слідах вітру, 2008, поезія;
  • Час, коли буде час, 2009, поезія;
  • Мандри думок, 2010, поезія;
  • Місія ЄС в Косово після проголошення незалежності, 2010, США

Книги, видані іншими мовами[ред.ред. код]

  • Ce mult s-au rãrit scrisorile / румунською мовою, 2008;
  • Breath / індійською мовою, 2009;
  • Dame parol / драма, французькою мовою, 2011;
  • COMME LE COMMENCEMENT EST SILENCIEUX / поезія, Париж, Франція, 2011;
  • ΠΟΥ ΠΑΝΕ ΟΙ ΕΡΧΟΜΟΙ / поезія, Греція, 2010;
  • Wie wollen / поезія, Німеччина, 2011;
  • Nasil sevmeli / поезія, Туреччина, 2011;
  • A Palavra Evitou o Silêncio, 2009, Бразилія;
  • How to reach yourself, поезія, США, 2010;

Нагороди[ред.ред. код]

  • Велика міжнародна премія «SOLENZARA», Париж;
  • Національна премія Зустрічі поезії «Din Mehmet», Гакова, 2011;
  • Міжнародна літературна премія імені Миколи Гоголя «Тріумф», Україна, 2013;

Член Асоціації європейських професійних журналістів, Брюссель. Член Європейської академії наук, мистецтв і літератури, Париж.

Джерела[ред.ред. код]