Єфименко Петро Савич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Савич Єфименко
Efimenko.jpg
Народився 2 вересня 1835(1835-09-02)
Великий Токмак, Бердянський повіт, Таврійська губернія,
Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 7 травня 1907(1907-05-07) (71 рік)
Санкт-Петербург, Flag of Russia.svg Російська імперія
Громадянство
(підданство)
Україна
Національність українець
Діяльність історик
Відомий завдяки історія, етнографія
Alma mater Харківський університет, Київський університет

Петро Савич Єфименко (нар. 2 вересня 1835, Великий Токмак — †7 травня 1908, Санкт-Петербург) — український етнограф та історик, статистик за професією, учасник революційного руху.

Біографія[ред. | ред. код]

Петро Савич Єфименко народився в 1835 у в селі Великий Токмак Бердянського повіту Таврійської губернії, в сім'ї обер-офіцера. У 1850-х рр. навчався в Харківському університеті, потім перевівся в Київський університет. 1 лютого 1860 він був заарештований в Києві у справі про участь у Харківському таємному студентському товаристві, що ставило за мету зміну форми правління в Російській імперії. З 26 лютого по 24 червня 1860 Єфименко був поміщений у Олексіївському равеліні Петропавлівської фортеці, 12 червня він був засуджений до висилки під нагляд у Пермську губернію, де служив у повітовому суді Красноуфимська . Взяв участь у створенні революційного гуртка на чолі з О. Іконниковим, відомого як Пермське таємне товариство. У серпні 1861 року, у зв'язку з поширенням в Пермі антиурядової рукопису «Послання старця Кіндрата», був переведений в Архангелькую губернію. Проживав у Архангельську, в 1862 році був висланий під суворий нагляд в місто Онегу.

Перебуваючи на засланні на півночі Російської імперії почав збирати місцевий фолькльор. Літо 1862 р. провів у с. Возгорах, що за 180 км від Соловецького монастиря. Розпитуючи у селян про монастир, від 80-річного селянина почув, що той бачив «якогось отамана козаків». Розпочавши 1863 року цілеспрямовані пошуки, Єфименко виявив у архіві Архангельської губернської канцелярії «Дело о сообщении государственной Военной коллегии конторы об отправке в Соловецкий монастырь кошевого Петра Калнышевского, июня 11 дня 1776 года». У 1875 році Петро Єфименко опублікував статтю, повернувши таким чином з небуття останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського.[1]

В 1870 жив під наглядом в Воронежі, потім проживав в Самарі, Чернігові, Харкові. Помер в Санкт-Петербурзі 7 травня 1908.

Родина[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Демонология жителей Архангельской губернии // Памятная книжка Архангельской губернии на 1864 год.
  • Зборник малороссийских заклинаний. — [1869] — 70 c. [1]
  • Договор найма пастухов // Записки по отделению этнографии Русского Географического общества. 1878, т. 7.
  • Заволоцкая чудь. Архангельск, 1869. — 144 с.
  • Икота и икотница. — Памятная книжка Архангельской губернии на 1861 год.
  • Материалы по этнографии русского населения Архангельской губернии // Записки Русского географического общества. 1878, тт. 1-2.
  • Памятники языка и народной словесности, записанные в Архангельской губернии //Памятная книжка Архангельской губернии на 1864 год.
  • Приданое по обычному праву крестьян Архангельской губернии // Записки по отделению этнографии Русского Географического общества. СПб., 1873. Т. 3.
  • Сборник народных юридических обычаев Архангельской губернии // Труды Архангельского губернского статистического комитета. Кн. 1. Вып. 3. 1869. 336 с.
  • Семья Архангельского крестьянина // Журнал Министерства народного просвещения. 1874, кн. 10-12.
  • Труды комиссии по исследованию кустарных промыслов. Харьков, 1882. Вып. 1: Сумский уезд.
  • Ярило, славяно-русское божество. Русское географическое общество. 1869.
  • [Автобиографические заметки]. / Публ. С. М. Ляшко. // Музейний вісник [ЗКМ]. — Вип. 6. — Запоріжжя, 2006. — С.174-179.

Література[ред. | ред. код]

  • Алексеевский М. Д. «Самодельный этнограф»: жизнь и научная деятельность Петра Саввича Ефименко // Ефименко П. С. Обычаи и верования крестьян Архангельской губернии. М., 2009. — С. 7-30.
  • Гуменюк М. П. Українські бібліографи XIX — початку XX століття. — Х., 1969. — 182 с.
  • Ляшко С. М. Петро Савович Єфименко. // Музейний вісник [ЗКМ]. — Вип. 6. — Запоріжжя, 2006. — С.171-174.
  • Марахов Г. И. Социально-политическая борьба на Украине в 50-60-е годы XIX века. — К., 1981. — 160 с.
  • Саєнко В. М. Токмацькі витоки родини Єфименків. (До 170-літньої річниці від народження П. С. Єфименка). // Музейний вісник [ЗКМ]. — Вип. 4. — Запоріжжя, 2004. — С.88-92.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Родина Єфименків.
  • Ефименко, Пётр Саввич // Деятели революционного движения в России: Биобиблиографический словарь: От предшественников декабристов до падения царизма: [В 5 т.]. — М.: Изд-во Всесоюзного общества политических каторжан и ссыльно-поселенцев, 1927—1934.(рос.)
  • Пермское тайное общество. // Уральская историческая энциклопедия. — Институт Истории и Археологии УрО РАН.(рос.)

Примітки[ред. | ред. код]