Єфименко Родіон Дмитрович
| Єфименко Родіон Дмитрович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
8 квітня 1897 с. Костянець, Курилівська волость, Канівський повіт, Київська губернія, Російська імперія | |||
| Помер |
23 квітня 1971 (74 роки) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
| Громадянство |
 Російська імперія СРСР | |||
| Діяльність | актор, театральний режисер | |||
| Заклад | Кийдрамте, Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр і Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя | |||
| Діти | Єфименко Родіон Родіонович | |||
| IMDb | nm11559408 | |||
|
| ||||
Єф́именко Родіóн Дм́итрович (нар. 8 квітня 1897, с. Костянець, нині входить до м. Канів — † 23 квітня 1971, Київ) — радянський український театральний режисер. Заслужений артист УРСР (1948). Батько Єфименка Родіона Родіоновича. Чоловік Євгенії Селецької.
Відомості[ред. | ред. код]
Закінчив Київську художню школу (1918), навчався у Київському музично-драматичному інституті (1917).
Працював у театрі «Кийдрамте» Леся Курбаса, в Луганському українському музично-драматичному театрі, у театральних трупах Києва, Білої Церкви, Умані, Каніва, Ташкента, Полтави.
Постановки: «Платон Кречет» О. Корнійчука, «Борис Годунов» М. Мусоргського (обидві — 1929–30); «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького, «Безталанна» І. Карпенка-Карого, «Украдене щастя» І. Франка, «Любов Ярова» К. Треньова, «Остання жертва» О. Островського (усі — 1937–51); «Загибель ескадри» О. Корнійчука, «Оптимістична трагедія» В. Вишневського, «Тайфун» Цао Юя (усі — 1951–58).
Фільмографія[ред. | ред. код]
Акторські роботи:
- «Цемент» (1927)
- «Буря» (1928, боцман)
- «Чортополох» (1929)
Посилання[ред. | ред. код]
- Єфименко Родіон Дмитрович [Архівовано 25 квітня 2017 у Wayback Machine.]slovopedia.org.ua
- Енциклопедія Сучасної України: Єфименко Родіон Дмитрович [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.]esu.com.ua
|
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |