Єфімов Гавриїл Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єфімов Гавриїл Дмитрович
Гавриил Дмитриевич Ефимов.jpg
Народився 24 лютого 1920(1920-02-24)
Сульгачинське сільське поселенняd, Амгинський улус, Якутська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РСФРР
Помер 2000
Якутськ, Росія
Діяльність громадський діяч, педагог, письменник, поет, меценат, директор школи
Alma mater Північно-Східний федеральний університет
Нагороди

Гавриїл Дмитрович Єфімов (24 лютого 1920(1920-02-24), Сульгачинське сільське поселенняd, Амгинський улус, Якутська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РСФРР — 2000, Якутськ, Росія) — радянський і якутський громадський діяч, педагог, письменник, поет.

Біографія[ред. | ред. код]

Гавриїл Єфімов народився в Сулгачинському наслігу Амгінського району (нині Ожулунський насліг) 24 лютого 1920 року. У 1940 закінчив Чурапчинське училище, в 1954 — Якутський педагогічний інститут за спеціальністю «Вчитель історії середньої школи»[1].

Трудова діяльність Гавриїла Дмитровича розпочалася в 1940 році з призначення вчителем Чурапчинської, потім Хаяхситської семирічних шкіл[1]. У 1942 році призваний до лав Червоної армії і воював на Північно-Західному фронті зв'язківцем 20 окремої лижної бригади 1234 стрілецького полку 370-ї стрілецької дивізії[2]. Брав участь на боях у районі Старої Руси, під час битви на Ільменському озері був тяжко поранений[3]. Нагороджений орденом Червоної Зірки та повернувся на батьківщину на двох милицях. Тоді його земляки-учні на вечорі заспівали пісню «Ієбер» («Матері») на його вірші, які він надіслав з фронту до журналу «Хотугу сулус» («Полярна зірка»)[3].

В 1944 Єфимов був обраний 1-м секретарем Чурапчинського райкому комсомолу і пробув на цій посаді до 1946[1]. Він проводив велику роботу серед молоді з турботою про дітей-сиріт, вдів війни[2].

Працював директором Китанахської (1947—1952), Ожулунської (1953—1954) семирічних шкіл, Чурапчинської середньої (1954—1957, 1961—1966) школи, Республіканської мовної школи-інтернату (1973), ПТУ-7 м Якутська (1978—1982)[3].

1989 року Юхимів був обраний на посаду голови Республіканського товариства інвалідів. Він розпочав активну роботу з пенсійного забезпечення, брав участь у розробці нормативних актів, постанов щодо підтримки інвалідів[1].

1992 року в Якутії було прийнято Закон «Про соціальний захист інвалідів у Республіці Саха (Якутія)». Вважається, що завдяки Гавриїлу Юхимову у всіх районах республіки з'явилися громадські організації інвалідів та почали працювати виробничі цехи інвалідів. З 1992 року Республіканське товариство інвалідів під керівництвом Гавриїла Дмитровича стало проводити фестивалі «Запали свою зірку» для дітей-інвалідів, з 1993 року — спартакіаду інвалідів, тоді ж посилилася робота із забезпечення житлом інвалідів[1].

Гавриїл Єфімов також був письменником, писав нариси та статті про тяжку долю переселенців Чурапчинського улусу на Крайній Півночі, висвітлював соціальні питання, захоплювався віршами[1].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Був батьком дев'ятьох дітей. Багато дітей, онуків Юхимових стали педагогами та працюють у дошкільних, загальноосвітніх закладах, вищій школі та відзначені знаком «Династія педагогів Республіки Саха (Якутія)» — Єфімови (2010)[3].

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

У селі Чурапча названо вулицю його ім'ям, у Чурапчинській середній школі щороку проводяться районні змагання серед юнаків старших класів. Про його життя брат Микола Єфімов випустив документальну повість «Алаас уола Аратаа» (2005), написані статті в республіканських, районних газетах, книгах про ветеранів ВВВ[3].

У лютому 2020 року Якутська республіканська організація Загальноросійської громадської організації «Всеросійське товариство інвалідів» до 100-річчя Гавриїла Єфімова провела низку заходів по Якутії: фестивалі творчості, спортивні змагання, акції, зустрічі та передачі телебачення та радіо[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж К 100-летию первого председателя Республиканского общества инвалидов Ефимова Гавриила Дмитриевича. mintrud.sakha.gov.ru (рос.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  2. а б В Чурапчинском улусе отдают дань памяти фронтовику Гаврилу Ефимову. SakhaLife. 26 лютого 2020. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  3. а б в г д е Алаас уола Аратаа - фронтовик и учитель. ЯСИА. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  4. а б в Сегодня исполнилось бы 101 год со дня рождения первого председателя Республиканского общества инвалидов Гавриила Дмитриевича Ефимова. mintrud.sakha.gov.ru (рос.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.