Єшиль-Джамі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 44°45′00″ пн. ш. 33°52′47″ сх. д. / 44.75° пн. ш. 33.8797° сх. д. / 44.75; 33.8797

Єшиль-Джамі
Єшиль-Джамі (Зелена мечеть) 02.jpg
Розташування Україна Україна,Бахчисарай
Архітектор Омер
Початок будівництва 1764
Зруйновано 1946
Належність мусульманство

Єшиль-Джамі (Зелена мечеть) — мечеть, що була побудована у 1764 році в Бахчисараї, за наказом коханої хана Ґерая. Після вбивства мулли була закрита, слугувала монастирем дервішів і татарською школою. Зараз не залишилося навіть рештків будови, на її місці, ймовірно, розташована кав'ярня.

Історія[ред.ред. код]

Фото мечеті у напівзруйнованому стані

Історія будівництва мечеті пов'язана з легендою про нещасну любов кримського хана Крим Ґерая та розпорядниці двору Діляри Бікеч. Постать Діляри-Бікеч дотепер залишається цілком загадковою. Існує легенда, що перед смертю вона просила її поховати в такому місці Бахчисарая, звідки було б видно Єшиль-Джамі. На протилежному схилі гори біля її мавзолею хан створив відомий Фонтан Сліз.

«Єшиль-Джамі» знаходилася навпроти кварталу Шах-Болат, з правого боку Базарної вулиці. Авторство мечеті приписується іранському майстру Омеру. М. Я. Гінзбург стверджував, що фрески не гармоніювали з архітектурою будівлі, тож, можливо, мечеть мала декілька зодчих.

Згідно з однією з версій, мечеть була закрита після вбивства її іміама. Згодом тут заснували свій монастир дервіші. в кінці XIX століття тут була влаштована татарська школа (мектеб)[1]. Під час бурі 2 листопада 1854, вершина мінарету обвалилася. Перед радянською революцією були спроби знайти фінансування реставрації мечеті, які не увінчалися успіхом[2]. За радянської влади директор Палацу Бахчисарая вважав можливим її відновлення. Під час німецької окупації будівля була ще сильніше пошкоджена. У 1946 році мечеть зруйновано міською владою Бахчисарая[3].

Архітектура[ред.ред. код]

Інтер'єр мечеті (малюнок К. Богаєвського)

Єшиль-Джамі була зразком османського мистецтва на кримському півострові. У плані мечеть була правильним чотирикутном з мінаретом в північно-східному куті. Ім'я їй дав черепичний поливний дах зеленого кольору. Стіни були з бутового каменю, з карнизами і пілястрами. Мечеть була розписана як зовні, так і всередині. Вона освітлювалася вікнами в два ряди. До входу у двір мечеті вели кам'яні сходи.

Усередині був примітний міхраб зі сталактитовою обробкою. Різноманітні рослинні мотиви, елементи пейзажів і натюрмортів в розписах Омера витончено поєднувалися з каліграфією висловів Корану.

Значний художній інтерес мали вікна. Вони були викладені мозаїкою з шматочків різнокольорового скла, спаяних між собою алебастровими рамками. Посередині мечеті, з невеликого розписного куполкоу в центрі стелі спускалася люстра венеціанського скла тонкої роботи. Мармурова підлога була вкрита перськими килимами. Дерев'яна різьблена кафедра, свічники та інше були, ймовірно, високої художньої цінності.

Середня частина приміщення, у вигляді чотирикутного каре, відокремлювалася від іншої частини дерев'яною колонадою, що підтримує ряд химерних східних арок. З північної сторони, на рівні верхніх вікон, до колонади примикали мафіль (хори). Судячи з того, що хори якось недоладно були втиснуті в аркаду на шкоду архітектурної логіки, можна припустити, що за первісним проектом автора їх не було, і вони належать до часу, коли в мечеті був монастир дервішів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Бывшая мечеть "Ешиль-Джами".
  2. Протоколы заседаний Таврической ученой архивной комиссии от 27 августа 1915 г. // Известия Таврической ученой архивной комиссии. — 1916. — № 53. — С. 206–208.
  3. Османов Є. Є. Мечеть Єшиль-Джамі в Бахчисараї / Є. Є. Османов // Вчені записки Таврійського національного університету № 1. — С. 76-84.

Джерела[ред.ред. код]

  • Османов Є. Є. Мечеть Єшиль-Джамі в Бахчисараї / Є. Є. Османов // Вчені записки Таврійського національного університету № 1. — С. 76-84.
  • Паллас П. С. Наблюдения, сделанные во время путешествия по южным наместничествам Русского государства в 1793–1794 гг. — М., 1999. — 290 с.
  • Засыпкин Б. Н. Памятники архитектуры крымских татар // Крым. — 1927. — № 2(4). — С. 111–168.
  • Гинзбург М. Омер — придворный живописец и декоратор крымских ханов Селямет и Крым-Гиреев // Забвению не подлежит. — Казань, 1992. — С. 217–222.
  • Червонная С. М. Искусство татарского Крыма. — М., 1995. — 336 с.
  • Кашпар А. О. Характерные отличия восточной архитектуры // Третья учебная экспедиция Симферопольской мужской гимназии: Симферополь и его окрестности / сост. А. Н. Попов. — Симферополь, 1889. — С. 22-26.
  • Берг Н. В. Бахчисарай (отрывок из походных заметок). — СПб., 1856. — 167 с.
  • Маркевич А. И. Мечети Ешиль-Джами и Тахталы-Джами в Бахчисарае // Известия Таврической ученой архивной комиссии. — 1915. — № 52. — С. 253–255.
  • Османова Г. Деятельность Бахчисарайского дворца-музея по охране памятников в 1920-30 гг. // Сборник докладов научно-практической конференции посвященной 90-летию со дня основания Бахчисарайского музея. — Симферополь, 2007. — С. 113–120.
  • Хливнюк А. В. Неизвестные страницы памятникоохранительной работы в Крыму в 20-30 гг. ХХ в. // Историческое наследие Крыма. — 2007. — № 17. — С. 12-19.
  • Государственный архив в Автономной Республике Крым, ф. Р-4281. Бахчисарайский историко-археологический музей, оп. 1, д. 8. Акты проверок состояния построек Дворца-Музея и памятников культуры в 1945–1946 гг., 162 л.