Єшкілєв Володимир Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Львович Єшкілєв
Ukrainian writer Vladimir L. Yeshkilev.jpg
Дата народження 23 травня 1965(1965-05-23) (51 рік)
Місце народження Івано-Франківськ
Громадянство Україна Україна
Мова творів українська, російська
Рід діяльності письменник
Напрямок літературний постмодернізм, неомодернізм
Жанр арт-гауз, реалізм, метареалізм, фентезі, космоопера, детектив
Нагороди:
"Портал" - 2010, "Зоряна Фортеця" - 2012

Володи́мир Льво́вич Є́шкілєв (нар. 23 травня 1965, Івано-Франківськ) — український прозаїк, поет, есеїст, організатор літературного процесу.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 23 травня 1965 р. у Івано-Франківську, Україна.

Закінчив історичний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту ім. В. Стефаника (тепер — Прикарпатський університет імені Василя Стефаника) (1988).

У 1988—1998 рр. працював учителем історії і правознавства та викладачем (з 2001 р. — старшим викладачем, з 2004 до 2011 рр. — на посаді доцента) Західно-українського економіко-правничого університету.

З 1996—1998 рр. видавав нерегулярний часопис «Плерома».

З 2001 р. — редактор літературного часопису «Потяг 76».

У 2002 році упорядкував 26-е число культурологічного часопису «Ї».

Автор авторських колонок у низці українських газет ("Львівської газети", "Пост-поступу", "Репортеру", "Галицького кореспонденту") та на сайтах ("Фіртка", "Курс", "Захід.нет" тощо).

У 2012 - 2013 рр. написав низку статей для журналу "Esquire" (Україна).

У 2011-2014 рр. був куратором проекту "Карпатська Мантикора". В межах проекту було проведено три Міжнародні літературні фестивалі "Карпатська Мантикора" та видано два числа часопису "Мантикора" присвячених актуальним проблемам української фантастики, фентезі та альтернативної історії. Під час фестивалів проводився конкурс "Золота мантикора" на краще оповідання у напрямі метареалізму.

З 2015 р. викладає в Київському інституті сучасної психології та психіатрії (КІСПП) філософію та історію світової літератури.

За останні два десятиліття відвідав чотири континенти.

У 2005 р. досліджував піраміду фараона Теті у Нижньому Єгипті (Саккара).

У 2007 р. вивчав містичні практики у монастирі Ламаюра (Ладакх, Західний Тибет), а також здійснив паломництво до храму Джаганатха в м.Пурі (Індія, штат Орісса).

У 2009 р. взяв участь у програмі Open World під час якої презентував роман "Втеча майстра Пінзеля" у Бібліотеці Конгресу (Вашингтон, США).

У 2012 році відвідав Вірменію та взяв участь у Міжнародному літературному фестивалі Lit Arc.

Також мандрував Францією, Італією, Північним Кавказом, Росією, Ізраїлем, Східною Європою, Балканами та Середньою Азією.

Член Асоціації українських письменників2007), Національної спілки письменників України2012).

Живе в Івано-Франківську.

Літературна діяльність[ред.ред. код]

Окремо видані книжки Володимира Єшкілєва (у хронологічному порядку):

Адепт, Або сходження Олексія Склавіна до Трьох імен[ред.ред. код]

у співавторстві з Олегом Гуцуляком.

роман знаків, Івано-Франківськ: "Лілея НВ", 1997, 180 стор., перевидання: Харків: "Клуб сімейного дозвілля", 2008, 240 с., друге перевидання: Харків: "Фоліо", 2012, 219 с.

Уперше роман вийшов друком у часописі "Сучасність" (1-2 числа за 1995 р.). Сюжет переносить читача до подій дев'ятого століття, у часи Аскольда і Хельга, мудреців таємничої Хазарії та святих відлюдників середньовічного Єгипту. Головний герой роману - молодий київський жрець Ратибор - стає учасником грандіозних битв давнини, що на тисячоліття визначили долю євразійського степу. Окремою сюжетною лінією накреслені наполегливі пошуки Ратибором давніх артефактів, спроможних змінити долю світу. В кінці роману Ратибор розуміє марність сприйняття світу крізь відчужені від живого потоку подій та відчуттів знаки і символи.

Пафос[ред.ред. код]

роман, Львів: "Кальварія", 2002, 208 с.

У романі автор намагається передати депресивну та деморалізуючу атмосферу, що панувала в Україні на початку міленіуму. В центрі сюжету - намагання головного героя Корвата повернути на батьківщину його дівчину, що вииїхала на заробітки до Ізраїлю. Дія роману відбувається навесні 2000 року у Станіславі (Івано-Франківську), Ієрусалимі та Тверії. На сторінках роману виступає паноптикум гротескних персонажів, що являють собою впізнавані типи галицького суспільства доби Кучми.

Візантійська фотографія[ред.ред. код]

збірка прози, Львів: "СПОЛОМ", 2002, 128 с.

До збірки увійшли оповідання і повісті, написані автором у 90-их роках. Окреме місце серед них займає повість "Пластилінова рушниця, пластиліновий птах" - жорстка соціальна "дворова" проза, герої якої адекватні тій безвиході, що їх оточує.

Імператор повені[ред.ред. код]

роман, Львів: ЛА "Піраміда", 2004, 200 с., перевидання: Івано-Франківськ: "Тіповіт", 2011, 184 с., друге перевидання: Харків: "Фоліо", 2014.

Події в романі відбуваються у сімнадцятому столітті. Герой роману - блудний чернець Анемподест - несподівано для себе стає обраним воїном, котрму судилося протистояти древній і могутній богині, що була знана у давнину як Викрадачка немовлят. Анемподесту випадає діяти одночасно у двох світах - нашому та у світі Опадло, в якому читачі впізнають карикатуру на земне середньовіччя. Автор супроводжує мандри свого героя тонкою іронією. Костянтин Родик назвав роман "Імператор повені" "кращою річчю раннього Єшкілєва".

[1]

Інше гроно проникнень і свідчень[ред.ред. код]

книга оповідань та есеїв, Івано-Франківськ: "Лілея НВ", 2006, 128 с.

Перша книга Єшкілєва, тексти якої позначені масонськими та розенкрейцерівськими символами. В ній автор формує нові напрямки своїх літературних зацікавлень та пошуків. Знаходить нову стилістику, базовану на використанні різних типів лексики та змістових парадоксів.

Ідеальна У[ред.ред. код]

збірка малої прози та есеїстики, Івано-Франківськ: Видавець Третяк І., 2007, 164 с.

Продовжуючи працювати на полі малої прози, автор розширює спектр своїх експериментів. До "Ідеальної У" увійшли памфлети, нариси, есе та політичні замальовки.

Втеча майстра Пінзеля[ред.ред. код]

роман, Київ: "Грані-Т", 2007, 192 с.

В романі описуються останні місяці життя легендарного скульптора Іоганна Георга Пінзеля (1722-1761 рр.) Автор намагається розкрити таємницю митця, відповісти на питання: чому один із найталановитіших скульпторів Європи вісімнадцятого століття був змушений жити на периферії цивілізації, у глухому закапелку провінційної Польщі. Паралельно він описує своєрідний світ Поділля, на який падає куртуазний відблиск європейських подій.

Богиня і Консультант[ред.ред. код]

роман, Харків: Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля", 2009, 320 с., перевидання: Харків: "Фоліо", 2016, 362 с.

Одного дня підлітки, шукаючи мотузку, виламують замок шухляди і натрапляють на камінець, захований серед археологічного мотлоху. Той день назавжди змінює долі героїв роману, вплітаючи їх у довгу криваву історію, що тягнеться крізь століття. Автор детально описує боротьбу містичних ковенів за незриму владу над континентом та будує оригінальну езотеричну альтернативу офіційній версії світової історії. В ній майбутнє світу визначається не на політичному рівні, а в жорстокій та безкомпромісній війні окультних сил. Критик Юрій Володарський у рецензії на "Богиню і Консультанта" відмічає називальну надмірність єшкілєвського "деміургічного" стилю: "Власні імена (в романі) звучать як музика сфер. Дролма і Тара, Шріла і Шангріла, Рамачакра і Падмасамбхава, Епоха Звільнення і Світло Червоної зірки..."[2] Андрій Гуренко, натомість, вважає, що роман має кілька "змістових рівнів" прочитання, і за фентезійною "оболонкою" приховує "серйозні, в певному смислі революційні думки"[3].

У 2010 році роман "Богиня і Консультант" отримав Міжнародну літературну премію "Портал".

Побачити Алькор[ред.ред. код]

роман, Харків: "Фоліо", 2011, 315 с.

В романі автор розгортає масонську тему, раніше окреслену в "Іншому гроні проникнень і свідчень". Його дія відбувається в наші дні. В центрі сюжету розслідування загадкового нападу на масонський храм, розташований недалеко від Києва. Господарі храму, українські масони, ведуть свою традицію від Великої ложі України, заснованої за доби Симона Петлюри. Вони не афішують своє діяльності, тому звертаються за допомогою до приватних детективів. Розслідування, врешті-решт, приводить детективів до резиденції окультної секти, лідери якої вважають масонів своїми конкурентами.

Тінь попередника (перша частина трилогії "Фаренго")[ред.ред. код]

роман, Київ: "Ярославів вал", 2011, 393 с.

Мине якихось вісім століть і людство розселиться по найближчих зоряних островах. Побудує гігантські космічні лінкори. Знайде братів по розуму і навчиться стрибати крізь діри у просторі - Темні Шляхи. Але усі ці запаморочливі досягнення не зроблять людей ані щасливими, ані стійкішими до вірусів, психічних розладів, енергетичних криз та агресивних диктаторів. Ця невесела констатація присутня за усіма сюжетними поворотами роману, в якому автор розгортає широку картину майбутнього світу, де людство, проходячи крізь нові етапи соціального та технологічного становлення, зустрічає нові виклики та потрапляє до глухих кутів еволюції. За жанром цей роман є класичною космооперою, де соціальна проблематика тісно сплітається з науковою фантастикою та пригодами на численних планетах.

Усі кути трикутника: апокриф мандрів Григорія Сковороди[ред.ред. код]

роман, Київ: ВЦ "Академія", 2012, 248 с.

В романі автор пропонує своє трактування мало дослідженого істориками перебування українського філософа Григорія Сковороди (1722-1794) в Європі у 1750-1752 роках. Мандри Сковороди вписані у пригодницький сюжет, де молодий філософ виступає в ролі подвійного шпигуна, інспірованого масонськими лідерами для революційної місії на землях України. У 2014 році вийшов переклад роману на російську Надії Дутчак під авторською назвою "Андрогин".

Гніздо (друга частина трилогії "Фаренго")[ред.ред. код]

роман, Київ: "Ярославів вал", 2013, 448 с.

В другій частині трилогії описується вторгнення на населені землянами планети агресивних істот - гиргів та пошуки засобів боротьби з ними. Як і в "Тіні попередника", головними героями роману виступають поліцейський Марков, археолог Вольск та спеціаліст з позаземної фауни Гвен Вей. Поступово вони наближаються до розуміння, хто саме стоїть за вторгненням гиргів і де шукати гніздо їхньої велетенської матки.

Шлях Богомола: роман про Білих хорватів[ред.ред. код]

роман, Харків: "Фоліо", 2014.

Події роману відбуваються у Карпатах у дев'ятому столітті. Східна Європа охоплена війнами. Праукраїнські племена, під тиском Хазарії та служителів демонічного божества, знаного під ім'ям Богомола, відступають на захід. Але й на землях їх нової батьківщини - Прикарпаття - ворог не залишає їх у спокої. З глибин віків виринає містичний спадок магів, що загрожує всьому сущому. Автор не лише розповідає захопливу історію пригод хорватських дів-войовниць, але й пропонує читачам цілу "художню енциклопедію" язичницького світу давньої України.

Мандри Солтиса та інші історії[ред.ред. код]

збірка оповідань та есеїстики, Івано-Франківськ: "Мантикора", 2014, 104 с.

Старий масон Северин Солтис мандрує з учнями Галичиною та згадує давні притчі та легенди. За ними вгадується тінь всесвітньої кризи сенсів, яка приводить сучасний світ до метафізичного глухого кута.

Те, котре - холод, те, яке - смерть... (перша частина трилогії "Ефект Ярковського")[ред.ред. код]

роман, Харків: "Фоліо", 2015, 282 с.

Олександр Ярковський називає себе "еспером" і не приховує своїх паранормальних здібностей. Приятель його покійного батька запрошує Олександра розслідувати випадок масового отруєння, жертвою якого стала його небога. Ярковському доступний так званий "запетльований час", збоченими лабіринтами якого можна дістатися до коренів злочину. Але не все так просто. Здібності еспера намагаються поставити собі на службу "сильні світу сього", а ігри з могутніми силами ведуть до непередбачуваних наслідків.

Місто термітів[ред.ред. код]

збірка прози, Харків "Фабула", 2016, 352 с.

До збірки увійшли обрані прозові твори автора, написані у 1992-2016 роках. Читачам пропонуються "золоті сторінки" Єшкілєва, які викликали резонанс серед читачівЮ критиків і, навіть, політиків.

Участь у збірках:

«Парадокс Хомського»

збірка оповідань і поезій, видавництво «Галицька районна друкарня», 1995 рік, 86 стор.

Ця збірка текстів містилась у книзі "Тетрархія", названій "проект-касета", в якій під однією обкладинкою розмістилися дебютні книжки чотирьох авторів:Олега Гуцуляка, Володимира Єшкілєва, Любомира Кліща та Богдана Козака.

"Плерома". Часопис філософії візуального мистецтва, теорії мистецтвознавства та культурології №1-2, 1996

До збірки текстів, формалізованої як перший випуск літературно-філософського часопису, увійшли есе автора: "Лицар попри жерця", "Типологія трьох феноменів", "Герменевтика вибраних мітів сучасного візуального мистецтва", "Делоський нирець".

"Плерома" №3, 1998. Повернення деміургів. Мала українська енциклопедія актуальної літератури (МУЕАЛ), Івано-Франківськ: "Лілея НВ", 1998.

Упорядкування енциклопедії спільно з Юрієм Андруховичем. Авторству Єшкілєва, зокрема, належить передмова. У Глосарійному корпусі вміщено його статті про феномени та персоналії сучасної української літератури. Авторська літературна енциклопедія, яка віддзеркалила процеси і тенденції українського літературного процесу кінця 90-их років минулого століття. До глосарійного корпусу були введені, окрім інформаційних та оціночних матеріалів, ще й ігрові статті ("Тупість енциклопедійна", "Селянський синдром"), у яких містилися спроби осмислення стратегій літпроцесу. У "Поверненні деміургів" також були намагання створити альтернативний канон української літератури шляхом різкого розриву з традицією української радянської літературної класики та ставилися під сумнів такі її авторитети, як "шістдесятники". У Хрестоматійному додатку" вміщено два оповідання Єшкілєва: "Місто термітів" і "Квадрати чорний та червоний". Енциклопедія викликала значний резонанс серед українських і російських літературних критиків та письменників[4][5][6].

Воццекургія Бет. Іздрик. Воццек & воццекургія. – Львів: Кальварія, 2002. – с.149-183.

Коментарі до «внутрішньої енциклопедії» роману Іздрика «Воццек». Той рідкісний випадок, коли з коментарів

Бібліографія[ред.ред. код]

Автографи Володимира Єшкілєва для відвідувачів Книжкового Арсеналу (Київ, 2016)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Родик, Костянтин (16.04.2011). Володимир Єшкілєв. «Імператор повені». http://bukvoid.com.ua (Українською). Буквоїд. 
  2. Володарский, Юрий (22.01.2010). Ускользающая реальность. http://www.2000.ua (російською). 
  3. Гуренко, Андрій (15.09.2009). Що ховається за "легким жанром". http://dev.vsiknygy.net.ua (українською). 
  4. ІБТ (листопад, 2003). Глиняні боги || Книжковий огляд. http://www.web-standart.net (українська). Процитовано 2017-01-27. 
  5. Іздрик, Юрій (18.06.1997). ОСТАННІЙ ЕКЗЕГЕТ. www.liter.net (українська). Процитовано 2017-01-27. 
  6. Сид, Игорь (15.10.1998). Украинский глоссарий: Владимир Ешкилев: демиургия как сквозное творение в литературе идет на смену постмодерну. www.liter.net (російська). "Независимая газета". Процитовано 2017-01-27. 

Література[ред.ред. код]

  • Бібліографічні відомості та примітки В.Габора // Приватна колекція: Вибрана українська проза та есеїстика кінця XX століття. — Львів : ЛА «Піраміда», 2002
  • Бондар-Терещенко І. Феномен чи шовінізм // Література плюс. — 1999. — Ч. 11-12
  • Бондар-Терещенко І. Щоденний жезл Володимира Єшкілєва // Україна молода. — 2011. — № 27 (22 лют.).
  • Ботанова К. Нестерпна повнота буття // Література плюс. — 1999. — Ч. 5-6.
  • Бойченко А., Пендерецька О. Між твором і текстом: Нестерпна пластиліновість буття // Четвер. — 2000. — Ч. 11.
  • Неборак В. Станція «Повернення деміургів» // Четвер. — 2000. — Ч. 9.
  • Окара А. Туга за алхімією. Літературна в пошуках метафізики // Кур'єр Кривбасу. — 2000. — Ч. 129 (Серп.).
  • Коштич Д. Книга розрізнення // Кальміюс. — 2001. — Ч. 3-4 та ін.
  • Семків Р., Матвіенко С. Тіні забутих фреймів // Критика. — 1998. — Ч. 12.

Посилання[ред.ред. код]