Іакінф (Бічурін)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іакінф
Бичурин архимандрит.jpg
Ім'я при народженні рос. Никита Яковлевич Бичурин[1][2]
Народився 29 серпня (9 вересня) 1777[1]
Q13207410?, Q4505544?, Казанська губернія, Російська імперія
Помер 11 (23) травня 1853[1] (75 років) або 23 травня 1853(1853-05-23)[3] (75 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург)d
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність мандрівник-дослідник, історик, місіонер, сінолог, географ, священик
Галузь Китаєзнавство
Alma mater Казанська духовна академіяd
Знання мов російська
Заклад Азійський департамент
Членство Петербурзька академія наук
Конфесія православ'я
Нагороди

Іакінф (в миру Мики́та Я́кович Бічу́рін; *1777 — †1853) — архімандрит Православної російської церкви; дипломат, сходознавець і мандрівник, знавець китайської мови, один з основоположників російської синології. Член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук (з 17 грудня 1828 року).

Біографія[ред. | ред. код]

Син сільського дяка, чуваш. 1799 закінчив духовну семінарію в Казані.

1807—1822 був архімандритом російської духовної місії в Пекіні, де досконало вивчив китайську мову і зібрав багато матеріалів, які пізніше використав у численних наук, працях з мови, історії, культури, етнографії і філософії Китаю.

1822 за «байдужість» до релігійних справ був позбавлений сану архімандрита і 1823 засланий до Валаамського монастиря. 1826 — перекладач Азіатського департаменту.

З 1828 — член-кореспондент АН, з 1831 — член Паризького азіатського товариства.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в Н. Веселовский Иакинф (Бичурин) // Русский биографический словарьСанкт-Петербург: 1897. — Т. 8. — С. 153–155.
  2. Иакинф // Итамарка — Каринский — 1914. — Т. 20.
  3. Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000