Іакінф (Бічурін)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іакінф
Бичурин архимандрит.jpg
Ім'я при народженні рос. Никита Яковлевич Бичурин[1][2]
Народився 29 серпня (9 вересня) 1777[1][3]
Тіпнери, Tsivilsky Uyezdd, Казанська губернія, Російська імперія
Помер 11 (23) травня 1853[1][3] (75 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург)
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність мандрівник-дослідник, історик, місіонер, синолог, географ, священник
Галузь Китаєзнавство
Alma mater Казанська духовна академія
Знання мов російська
Заклад Азійський департамент
Членство Петербурзька академія наук
Конфесія православ'я
Нагороди
Демидовська премія

Іакінф (в миру Мики́та Я́кович Бічу́рін; *1777 — †1853) — архімандрит Православної російської церкви; дипломат, сходознавець і мандрівник, знавець китайської мови, один з основоположників російської синології. Член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук (з 17 грудня 1828 року)[4][5].

Біографія[ред. | ред. код]

Син сільського дяка, чуваш. У 1799 році закінчив духовну семінарію в Казані.

У 1807—1822 роках був архімандритом російської духовної місії в Пекіні, де досконало вивчив китайську мову і зібрав багато матеріалів, які пізніше використав у численних наук, працях з мови, історії, культури, етнографії і філософії Китаю.

У 1822 році за «байдужість» до релігійних справ був позбавлений сану архімандрита, а у 1823 році засланий до Валаамського монастиря. З 1826 року — перекладач Азійського департаменту.

З 1828 року — член-кореспондент АН, з 1831 року — член Паризького азійського товариства.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]