Іан Сент-Джон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Іан Сент Джон)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сент-Джон.
Ф
Іан Сент-Джон
Іан Сент-Джон
Іан Сент-Джон
Іан Сент-Джон у 1966 році
Особисті дані
Народження 7 червня 1938(1938-06-07)
  Мотервелл, Шотландія
Смерть 1 березня 2021(2021-03-01) (82 роки)
  Беркенгед, Віррал, Мерсісайд, Північно-Західна Англія, Англія, Велика Британія[1]
Громадянство  Шотландія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
?-1957 Шотландія «Мотервелл»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1957–1961 Шотландія «Мотервелл» 113 (80)
1961–1971 Англія «Ліверпуль» 336 (95)
1971 ПАР «Гелленік» 23 ( 4)
1971–1972 Англія «Ковентрі Сіті» 18 (3)
1972 ПАР «Кейптаун Сіті» ? (?)
1972–1973 Англія «Транмер Роверз» 9 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1959–1965 Шотландія Шотландія 21 (9)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1972–1973 Англія «Ковентрі Сіті» (помічник)
1973–1974 Шотландія «Мотервелл»
1974–1977 Англія «Портсмут»
1978–1979 Англія «Шеффілд Венсдей» (помічник)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Іан Сент-Джон (англ. Ian St. John, 7 червня 1938, Мотервелл — 1 березня 2021) — шотландський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Один із лідерів «Ліверпуля» 1960-х років, з яким за цей час виграв два чемпіонати Англії та став володарем Кубка Англії. Також грав за національну збірну Шотландії. У 2006 році зайняв почесне 33-тє місце в голосуванні 100 Players Who Shook The Kop («100 гравців, які потрясли Коп»)[2], а 2008 року включений до Шотландської футбольної зали слави.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 7 червня 1938 року в місті Мотервелл. Вихованець футбольної школи місцевого «Мотервелла». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1957 року в основній команді того ж клубу[3], в якій провів чотири сезони. Виступаючи за клуб Сент-Джон забив один з найшвидших хет-триків в історії футболу Шотландії, забивши три голи за дві хвилини і 30 секунд в грі проти «Гіберніана» в 1959 році.

2 травня 1961 року за 37 500 фунтів стерлінгів перейшов у «Ліверпуль»[4], очолюваний іншим шотландцем Біллом Шенклі, який готувався до свого другого сезону на посаді менеджера «Ліверпуля», що все ще перебував у Другому дивізіоні. Багато років потому, після того, як Шенклі пішов на пенсію з посади менеджера, він розповів, що прихід Сент-Джона в клуб, а також іншого шотландця Рона Єтса[en] того ж літа, був «поворотним моментом» для клубу, який лише почанав свою трансформацію в одну з найкращих футбольних команд Європи[5].

Дебютував за «червоних» Іан у фінальному матчі на Liverpool Senior Cup[en] проти «Евертона», в якому відразу відзначився хет-триком[6], втім «іриски» здобули перемогу 4:3 і отримали трофей. 19 серпня 1961 року Іан дебютував за «Ліверпуль» в матчі Другого дивізіону проти «Бристоль Роверз» (2:0), дублем у тому матчі відзначився Роджер Гант, з яким Сент-Джон і склав основу нападу команди протягом наступного десятиліття. За перший сезон Сент-Джон забив 18 голів у 40 матчах та допоміг клубу зайняти перше місце і вийти до вищого дивізіону. Там у наступних двох сезонах Сент-Джон був основним форвардом, забивши 19 і 21 гол відповідно, при цьому у другому з сезонів «Ліверпуль» став чемпіоном Англії.

Проте потім Сент-Джон був переміщений на позицію «під нападниками» і всю подальшу кар'єру в «Ліверпулі» керував діями партнерів у нападі, забиваючи значно менше голів[7]. А головним особистим досягненням Сент-Джона в «Ліверпулі» став фінал Кубка Англії в 1965 році[8], коли шотландець забив вирішальний м'яч у грі проти «Лідс Юнайтед» на 117 хвилині гри, принісши трофей своїй команді[9]. Ці результати дозволили команді вперше в історії зіграти у єврокубках, де клуб відразу показав високі результати — півфінал Кубка європейських чемпіонів 1964/65 у дебютному сезоні, а потім і фінал Кубка володарів кубків 1965/66. На додаток до цього клуб тричі поспіль (1964, 1965, 1966) вигравав Суперкубок Англії.

У сезоні 1965/66 клуб знову став чемпіоном Англії, втім надалі результати команди почали погіршуватись, вінцем кризи стала сенсаційна поразка від аутсайдера «Вотфорда» у чвертьфіналі Кубка Англії 1969/70[10]. Останній матч за клуб нападник провів 23 січня 1971 року в Кубку Англії проти «Суонсі Сіті» (3:0), в якому і забив свій останній гол за «Ліверпуль». А вже у лютому залишив клуб, зігравши за нього 424 ігор і забивши 118 м'ячів в усіх турнірах, також за цей час Іан провів більшість матчів (14) і голів (8) за свою національну збірну[11].

Тоді ж шотландець перейшов у південноафриканський «Гелленік» з Кейптауна, з яким став чемпіоном країни, після чого повернувся в Англію і до кінця сезону 1971/72 грав у Першому дивізіоні за «Ковентрі Сіті». Потім нападник знову пограв у ПАР за «Кейптаун Сіті», а завершив ігрову кар'єру у клубі англійського Третього дивізіону «Транмер Роверз», за який виступав протягом 1972—1973 років.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

6 травня 1959 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Шотландії у товариській грі проти ФРН на «Гемпден-Парку» (3:2), а через дев'ять місяців, 4 травня 1960 року в іншій товариській грі проти Польщі (2:3) забив свій перший гол за збірну. Загалом грав за збірну до 10 квітня 1965 року, коли провів свою останню гру за національну команду в рамках домашнього чемпіонату Великої Британії проти Англії (2:2) на «Вемблі», забивши в тій грі і останній гол за збірну. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у формі головної команди країни 21 матч, забивши 9 голів.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

1972 року Сент-Джон увійшовши до тренерського штабу клубу «Ковентрі Сіті», а вже 1973 року став головним тренером рідної команди «Мотервелл», яку тренував один рік.

Згодом протягом 1974—1977 років очолював тренерський штаб клубу «Портсмут», а останнім місцем тренерської роботи був клуб «Шеффілд Венсдей», в якому Іан Сент-Джон був одним з тренерів головної команди з 1978 по 1979 рік.

З 1979 року працював спортивним коментатором. У вісімдесяті роки вів разом з іншим колишнім футболістом Джиммі Грівзом спортивну телепередачу Святий і Грівзі[en], а також протягом багатьох років співпрацював з різними друкованими та телевізійними виданнями. Також проводив активну діяльність з просування юнацького футболу, він був засновником кількох футбольних шкіл для хлопчиків, що отримали назву футбольні табори Сент-Джона.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Ліверпуль»: 1963-64, 1965-66
«Ліверпуль»: 1964-65
«Ліверпуль»: 1964, 1965, 1966

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ian St John: Former Liverpool & Scotland forward dies at age 82 — BBC, 2021.
  2. ↑ 100PWSTK: The full 2013 list. Official website. Liverpool F.C. 8 серпня 2013. Архів оригіналу за 13 червня 2017. Процитовано 9 травня 2017.
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 квітня 2020. Процитовано 21 жовтня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Ian St. John: the Saint [Архівовано 20 жовтня 2008 у Wayback Machine.] oldbritishfootball.com
  5. ↑ BBC - Beginning a football revolution. BBC News. 30 листопада 2009. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  6. ↑ Иан Сент-Джон - по прозвищу "бешеный бык". Архів оригіналу за 22 жовтня 2018. Процитовано 21 жовтня 2018.
  7. ↑ Сент-Джон, Іан — liverbird.ru. Архів оригіналу за 22 жовтня 2018. Процитовано 21 жовтня 2018.
  8. ↑ FA Cup Final 1965. Football Association. Архів оригіналу за 6 жовтня 2007. Процитовано 19 вересня 2018.
  9. ↑ Hoby, Alan (2 травня 1965). A jewel of a ball – it was the beginning of the end. Daily Express. London.
  10. ↑ This is only partially true: in his own book, My Autobiography (London: 2005, Hodder and Stoughton Ltd,; ISBN 0-340-84114-1 pp.195/6) St John records the first time he was dropped – against Newcastle United F.C. in autumn 1969
  11. ↑ Сент-Джон, Іан — liverpool-fan.ru. Архів оригіналу за 22 жовтня 2018. Процитовано 21 жовтня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

«Мотервелл» – Тренери

Гантер (1911–46) · Стівенсон (1946–55) · Енселл (1955–65) · Говітт (1965–73) · Сент-Джон (1973–74) · В. Маклін (1974–77) · Гінд (1977–78) · Маклауд (1978–81) · Хей (1981–82) · Воллес (1982–83) · Вотсон (1983–84) · Т. Маклін (1984–94) · Макліш (1994–98) · Кемпмен (1998) · Девіс (1998–2001) · Філлібен (2001) · Блек (2001–02) · Бутчер (2002–06) · Мелпас (2006–07) · Макгі (2007–09) · Геннон (2009) · Браун (2009–10) · Макколл (2010–14) · Бараклаф (2014–15) · Макгі (2015–17) · Робінсон (2017–)

«Портсмут» – Тренери

Бреттелл (1898–1901) · Blyth (1901–04) · Бонні (1904–08) · Браун (1911–20) · Маккартні (1920–27) · Тінн (1927–47) · Джексон (1947–52) · Левер (1952–58) · Кокс (1958–61) · Джордж Сміт (1961–70) · Тіндолл (1970–73) · Мортімор (1973–74) · Сент-Джон (1974–77) · Дікінсон (1977–79) · Берроуз (1979–82) · Кемпбелл (1982–84) · Болл (1984–89) · Грегорі (1989–90) · Берроуз (1990–91) · Бартонв.о. (1991) · Джим Сміт (1991–95) · Фенвік (1995–98) · Волдонв.о. (1998) · Болл (1998–99) · Макнебв.о. (1999–00) · П'юліс (2000) · Клерідж (2000–01) · Рікс (2001–02) · Реднапп (2002–04) · Заєць (2004–05) · Перрен (2005) · Джорданв.о. (2005) · Реднапп (2005–08) · Адамс & Джорданв.о. (2008) · Адамс (2008–09) · Гарт (2009) · Гроувс & Воанв.о. (2009) · Грант (2009–10) · Коттерілл (2010–11) · Віттінгем & Грейв.о. (2011) · Епплтон (2011–12) · Віттінгем (2012–13) · Офордв.о. (2013) · Баркер (2013–14) · Офорд (2014–15) · Воддокв.о. (2015) · Кук (2015–17) · Джекетт (2017–)

в.о. — виконувач обов'язків
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іан_Сент-Джон&oldid=37428388