Іберійські гори

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іберійські гори

Sistema Ibérico (ісп.)
Вид на масив Монкайо
Вид на масив Монкайо
Країна Іспанія Іспанія
Довжина 500 км
Найвища точка Монкайо
 - висота 2,314 м
Іберійські гори на мапі Піренейського півострова
Іберійські гори на мапі Піренейського півострова
CMNS: Іберійські гори
у Вікісховищі

Іберійські гори (ісп. Sistema Ibérico) — велика область гірських пасом і масивів розташованих в центральних районах Піренейського півострова, що майже досягають узбережжя Середземного моря у Валенсії на сході.

З гідрографічної точки зору ця система має також велику важливість, вона розокремлює сточище більшості великих річок Іспанії та Португалії, зокрема Ебро, Дору, Тахо, Гвадіана (Санкара — Сигуела), Хукар і Турія.

Розташування та опис[ред. | ред. код]

Іберійські гори на заході межують з нагір'ям Месета і відокремлює Месету від долини Ебро і від середземноморського узбережжя.

Ця гірська система прямує північний захід — південний схід між рівниною Ебро і нагір'ям Месета понад 500 км, від Ла-Буреба до Кантабрійських гір на Середземноморському узбережжі у Валенсії на півдні і до Тортоси і дельти Ебро на сході. Основна частина Іберійських гір розташований на півдні Арагона. Кордильєра-Пребетіка розпочинається на південь від Іберійських гір.

Геологія Іберійських гір є вельми складною, цю гірську систему навряд чи можна визначити як однорідну систему. Вона складається з різних за віком та походженням терейнів, геологічних порушень — скидів, надвигів, розломів тощо, без певного спільного петрологічного складу і загальної структури. Проте нуммулітові вапняки, мармури і пісковики є спільними для всього району.

Депопуляція[ред. | ред. код]

Іберійські гори зазнали великої депопуляції з початку 20 століття. Наразі існує багато мертвих міст або занедбаних сіл, особливо в провінції Теруель[1] У більшості міст населення є залишковим. У деяких випадках багато жителів не є тубільцями, а заробітчанами з Румунії або Магрибу[2]

Фауна[ред. | ред. код]

Депопуляція сприяла відродженню дикої природи, остання колонія грифів в Європі знаходиться в Іберійських горах. Також розповсюдженні орли (Aquila chrysaetos, Hieraaetus fasciatus, Hieraaetus pennatus, Circaetus gallicus). Ссавці представлені, Capra pyrenaica, сарна європейська, дикий кабан, борсук європейський, Genetta genetta тощо[3].

Рептилії представлені: Lacerta lepida, Psammodromus algirus, Psammodromus hispanicus, Podarcis muralis, Podarcis hispanica, Chalcides chalcides, Chalcides bedriagai, Anguis fragilis, Natrix maura, Natrix natrix, Malpolon monspessulanus, Elaphe scalaris, Coronella girondica, Coronella austriaca і Vipera latastei

Амфібії представлені:Rana perezi, Bufo bufo, Bufo calamita, Alytes obstetricans, Triturus marmoratus, Lissotriton helveticus, Hyla arborea, Salamandra salamandra, Pleurodeles waltl.

Флора[ред. | ред. код]

Змішані та листяні ліси представлені видами: сосна приморська, сосна звичайна, сосна гачкувата, Quercus rotundifolia, Quercus pyrenaica, Quercus faginea, бук звичайний і береза повисла.

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Pueblos deshabitados - Collado de la Grulla (Teruel). Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 28 травня 2013. 
  2. Un pueblo de Teruel, salvado por la inmigración. Архів оригіналу за 5 березня 2013. Процитовано 28 травня 2013. 
  3. Walking In Spain. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 28 травня 2013.