Перейти до вмісту

Ібіс-лисоголов південний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
?Ібіс-лисоголов південний

Охоронний статус

Уразливий (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:Ядерні (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Птахи (Aves)
Ряд:Пеліканоподібні (Pelecaniformes)
Родина:Ібісові (Threskiornithidae)
Рід:Ібіс-лисоголов (Geronticus)
Вид:Ібіс-лисоголов південний
Біноміальна назва
Geronticus calvus
(Boddaert, 1783)
Посилання
Вікісховище:Category:Geronticus calvus
Віківиди:Geronticus calvus
EOL:1049655
ITIS:174952
МСОП:144743
NCBI:100821

Ібіс-лисоголов південний[1] (Geronticus calvus) — рідкісний птах з родини ібісових, поширений у Південній Африці.

Ібіс південноафриканський лисий досягає довжини 80 см, має вагу приблизно 1,3 кг і схожий на інший вид цього роду Geronticus eremita світлим «обличчям», проте у нього відсутній чубчик.

Поширення

[ред. | ред. код]

Ібіс-лисоголов південний поширений тільки в гірських регіонах Південної Африки, в Лесото, ПАР та Есватіні, перш за все, він населяє Драконові гори. Птахи віддають перевагу високо розташованим лукам з низькою травою на висоті від 1 200 до 1 850 м над рівнем моря.

Живлення

[ред. | ред. код]

Ібіс-лисоголов південний живиться гусінню, жуками, сараною й іншими комахами, рідше молюсками і червами, а також дрібними ссавцями загиблими, ящірками і птахами.

Поведінка

[ред. | ред. код]

Як і більшість ібісів цей вид гніздиться у колоніях. У червні вони повертаються до своїх колоній, які часто налічують лише від 2 до 5 птахів, інколи, однак, кілька дюжин гнізд. Самки відкладають в період з початку серпня і до кінця вересня 2 або 3 яйця. У два місяці молоді птахи встають на крило.

Сьогодні популяція ібіса-лисоголова південного налічує приблизно від 7 000 до 10 000 особин.

Охорона

[ред. | ред. код]

Ібіс-лисоголов південний включений до додатків І і ІІ Конвенції СІТЕС[2].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. Сайт Міністерства екології та природних ресурсів України (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 жовтня 2011. Процитовано 7 листопада 2011.