Івангород (Христинівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Івангород
Ivangorod(Khrystynivka).JPG
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Христинівський район
Рада/громада Івангородська сільська рада
Код КОАТУУ 7124682501
Облікова картка картка 
Locator Dot2.gif
Розташування села Івангород
Основні дані
Населення 1003 особи (2007)
Поштовий індекс 20040
Телефонний код +380 4745
Географічні дані
Географічні координати 48°48′10″ пн. ш. 29°48′09″ сх. д. / 48.80278° пн. ш. 29.80250° сх. д. / 48.80278; 29.80250Координати: 48°48′10″ пн. ш. 29°48′09″ сх. д. / 48.80278° пн. ш. 29.80250° сх. д. / 48.80278; 29.80250
Середня висота
над рівнем моря
233 м
Місцева влада
Адреса ради 20040, с.Івангород, тел. 98-3-22
Сільський голова Удовенко Любов Степанівна
Карта
Івангород (Україна)
Івангород
Івангород
Івангород (Черкаська область)
Івангород
Івангород

Іванго́род — село в Україні, у Христинівському районі Черкаської області. У селі мешкає 1003 особи (2007). Село розташоване на обох берегах річки Кублич, за 14 км від райцентру і залізничної станції Христинівки, на автошляху Умань-Вінниця.

Історія[ред.ред. код]

Давня історія[ред.ред. код]

Івангород — давнє поселення, доказом чого є розташоване у центрі села, на найвищій точці, городище з валами, яке збереглося до наших днів. Точний вік городища поки що не встановлено, але, ймовірно, його слід відраховувати від часу поселень трипільської культури (IV століття до н. е.). Згідно з переказами, у давні часи тут був спостережний пункт. Так, у часи нападу кінних загонів татар рух у степу був помітний здалеку через куряву, що її здіймали коні. Помітивши нападників, на городищі запалювали багаття, за допомогою чого повідомляли, як по ланцюжку, інші поселення й найближче укріплення, що, ймовірно, знаходилося в Умані.

Ймовірно, що село Івангород було засноване наприкінці XVI — на початку XVII століть. Через усе село, по його головній вулиці, колись проходив чумацький шлях із Києва до Криму. Назва, за версією краєзнавців, походить від імені засновника села — Івана. Здавна тут був Іванів Хутір, який швидко заселявся людьми. Люди йшли чумацьким шляхом поблизу города, тобто Іванового города. Звідси й пішла назва поселення — Івангород (подібно, як і давня назва Христинівки - Христигород).

Час зростання[ред.ред. код]

Метричний запис про народження дитини в Миколи Козака з Запоріжжя. Містечко Івангород 1775 рік.

У ХІІІ-XVIII століттях, після битви на Синіх Водах у 1363 році, коли об'єднані війська Великого князівства Литовського і Руських земель на чолі з литовським князем Альґірдасом (Ольґердом) завдали безповоротного розгрому Золотій Орді, після чого остання занепала, південні землі України аж по річку Мурафа стали належати до Великого князівства Литовського (повна історична назва - Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське). Мешканцями поселення у ті часи ставали представники різних народностей, про що свідчать нинішні прізвища івангородців, серед яких, окрім очевидно притаманних українцям, можна вирізнити й угорські (похідні від Шандор — угорськ. Олександр), польські (із закінченням на -ський) та інші коріння. Самі мешканці ставали представниками різних прошарків тодішньої держави як на її заході — у Литві, Польщі, так і в центрі — Києві. Але найбільше мешканців Івангорода, очевидно, потрапляло у козацтво, яке як значима військова і політична сила почало зростати наприкінці XV і на початку XVI століть саме на південних кордонах — для захисту від нападу татар і турків.

Івангород, порівняно з іншими поселеннями, мав свої переваги. Зручне місце розташування на колишньому чумацькому, а пізніше — торговому шляху сприяло виникненню в містечку базарів, на яких відбувалася жвава торгівля, тож поселення і його значення зростало. Про це свідчить той факт, що у 1647 році магнат Калиновський віддав містечко в оренду за 27 тисяч злотих. З 1649 року Івангород — центр козацької сотні Уманського полку, сотником якого був Василь Бублик. Наприкінці XVIII століття, після Третього поділу Великого Князівства Литовського у 1795 році, його південні землі відійшли до Російської імперії.

У 1801 році князь Чорторийський, якому тоді належав Івангород, розподіляючи свої маєтки між синами, дочками і родичами, віддав містечко родичу Севастьяну Сабанському, а той передав своєму сину Олександрові. В цей час польські магнати організували змову проти російського царя, в якому брав участь і Олександр Сабанський. У 1830 році маєток Олександра було конфісковано і передано в казну. На згаданій території у 1832 році виникли військові поселення, які у 1839 році імперським урядом були ліквідовані. У 1859 році землі були передані в користування селян по 4 десятини на душу, з цього часу скасована барщина. У період військового поселення євреї були виселені з Івангорода, але з 1863 році знову стали поселятися тут. Православних українців в Івангороді налічувалось тоді 2654 особи, вони займались землеробством. Євреїв було всього 350.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці[ред.ред. код]

У другій половині XVIII століття у Івангороді, рахунком казни Республіки Обох Народів (відомої також як Реч Посполита) була збудована кам'яна церква. З тієї причини її ще називали «казьонною». Дзвони церкви, як стверджують старожили, було чутно навколо на 5 сіл. Вона, як і більшість побудованих у той час на Брацлавщині церков, належала до Унійної (Уніатської) Церкви. Церква у Івангороді мала свого двійника — така ж церква до наших часів збереглася у селі Гранів. Назву церкви можна досить легко встановити за однією давньою християнською традицією. Той день, коли відзначалося церковне свято (у церковній мові - Празник), іменем якого називалася церква, був Храмовим Празником у селі. Церква, збудована у найвищій точці села, у часи колективізації була зруйнована (тепер на її місці - пам'ятник загиблим воїнам). Але традиція Храмового Празника у селі, як і у всіх селах України, де були християнські церкви, збереглася через майже століття. Сам Празник у селі припадає на 21 вересня, що за церковним календарем є днем святкування Різдва Пресвятої Богородиці. Тож, очевидно, саме таку назву і мала церква в Івангороді. Точні дані про назву церкви, час її заснування надає відомий дослідник сакральних пам'яток Поділля Микола Жарких: "Містечко Івангород. Храм засновано: 1783 р. Церква Різдва Богородиці перетворена з уніатської на православну в 1794 р. Нова церква Різдва Богородиці збудована у 1843 – 1849 рр. – цегляна двоверха хрещата, разом з дзвіницею. Церкви нема" (див. Жарких М. І., Храми Поділля. http://www.myslenedrevo.com.ua).

В часи СРСР[ред.ред. код]

У 1924 році в Івангороді було утворено перше колективне господарство ім. Шевченка. Головою обрали Нижника Миколу Трохимовича. У 1929 році організовано артіль «Незаможне», потім у 1930 році ще дві артілі — «Перемога» і «Пролетарія». Пізніше, у 1950 році артілі об'єднались в один колгосп — «Промінь Ілліча».

Під час Голодомору 1932—1933 років років за офіційними даними голодною смертю померло 125[1] а за неофіційними близько 600 мешканців села. Політичних репресій зазнали ще 43 жителі села.

У боротьбі проти німецьких воїнів у роки Другої Світової війни брали участь 624 жителі села, з них 197 полягли смертю хоробрих, 177 нагороджені бойовими орденами і медалями. Під час війни в селі існували єврейське гетто та концтабір для військовополонених, які будували дорогу Умань-Вінниця. Воїнам і односельцям, які загинули в роки війни, в селі встановлено пам'ятник невідомому солдату та обеліск Слави. Три мешканці села брали участь у воєнних діях на території інших держав. Один з них — Бондар Микола Вікторович — загинув 1983 року у Афганістані.

Сучасність[ред.ред. код]

Головним видом зайнятості мешканців Івангорода є вирощування сільськогосподарської продукції. На території села діють загальноосвітня школа, бібліотека з фондом у 18 тисяч книг, амбулаторія, аптека, поштове відділення, філія банку, 6 торгових точок, три фермерських господарства, СВК «Промінь», ТОВ «Зернопродукт». Поряд села знаходився польовий військовий аеродром, який вже припинив своє існування. У 1986 році, коли трапилася трагедія на Чорнобильській АЕС, 15 жителів села були ліквідаторами аварії.

Переписи Івангорода[ред.ред. код]

Метричні книги Гайсинського повіту, що зберігаються в Державному архіві Хмельницької області

В українських архівах зберігається масив документів після другого поділу Речі Посполитої в 1793 році. До цього року величезна кількість матеріалу знаходиться у відділі рукописів в бібліотеці фундації князів Чарторийських в Кракові. В цій колекції є багато люстрацій маєтків Грановщини, включаючи Севастянівку. Тут можна знайти багато переписів мешканців приблизно з 1720 по 1790 роки разом із загальними документами з історії села.

Бібліотека Чарторизьких, відділ рукописів. Краків, вул. Св. Марка 17.

Люстрації маєтків разом з переписами

1722 рік. Рукопис 7730.

1724 рік. Рукопис 7731.

1725 рік. Рукопис 7732.

1727 рік. Рукопис 7734.

1728 рік. Рукопис 7735.

1730-1737 роки. Рукопис 7738.

1739 рік. Рукопис 7743.

1740 рік. Рукопис 7814.

1744 рік. Рукопис 7748.

1756 рік. Рукопис 7853.

1764 рік. Рукопис 7763. Тільки євреї.

1764 рік. Рукопис 7863. Тільки євреї.

1773 рік. Рукопис 7771.

1775 рік. Рукопис 7773.

Центральний державний історичний архів України, м.Київ, вул. Солом'янська, 24.

1761-1787: Фонд 224, опис 1, справа 422. 103 сторінки.

Державний архів Хмельницької області. м. Хмельницький, вул. Грушевського 99.

Сповідальні відомості:

1801: ф. 315, оп. 1, спр. 6793

1820: ф. 315, оп. 1, спр. 7070 Дивитись онлайн

1827: ф. 315, оп. 1, спр. 7297

1830: ф. 315, оп. 1, спр. 7345

1890: ф. 315, оп. 1, спр. 12485

Метричні книги:

1796: ф. 315, оп. 1, спр. 6694 Дивитись онлайн

1799: ф. 315, оп. 1, спр. 6748 Дивитись онлайн

1800: ф. 315, оп. 1, спр. 6762 Дивитись онлайн

1801: ф. 315, оп. 1, спр. 6787

1806: ф. 315, оп. 1, спр. 6860 Дивитись онлайн

1812: ф. 315, оп. 1, спр. 6960 Дивитись онлайн

1814: ф. 315, оп. 1, спр. 6995 Дивитись онлайн

1849: ф. 315, оп. 1, спр. 8053

Державний архів Черкаської області. м. Черкаси, вул. Благовісна 244а.

Метричні книги:

1851-1852: ф.931, оп.1, спр.2806

1853-1860: ф.931, оп.1, спр.2807 

1861-1864: ф.931, оп.1, спр.2809

1865-1868: ф.931, оп.1, спр.2811 

1869-1870: ф.931, оп.1, спр.2813

1880-1883: ф.931, оп.1, спр.2817

1884-1889: ф.931, оп.1, спр.2818

1890-01.1895: ф.931, оп.1, спр.2819

1895-1897: ф.931, оп.1, спр.2822

1898-1903: ф.931, оп.1, спр.2823

1904-1908: ф.931, оп.1, спр.2825

1909-1912: ф.931, оп.1, спр.2829

1913-1914: ф.931, оп.1, спр.2832

1915-1919: ф.931, оп.1, спр.2833

Перепис сіл Грановщини разом з Івангородом 1722 року

Перепис Севастянівки 1722 року.jpg

Перепис сіл Грановщини разом з Івангородом 1724 року

Івангород 1724.jpg

Перепис сіл Грановщини разом з Івангородом 1725 року

Івангород 1725.jpg

Перепис сіл Грановщини разом з Івангородом 1727 року

Івангород 1727.jpg

Перепис сіл Грановщини разом з Івангородом 1728 року

Івангород 1728.jpg

Перепис сіл Грановщини разом з Івангородом 1730 року

Перепис Севастянівки 1730 року.JPG

Перепис сіл Грановщини разом з Івангородом 1733 року

Перепис Севастянівки 1733 року.jpg

Перепис сіл Грановщини разом з Івангородом 1739 року

Перепис Севастянівки 1739 року.JPG

Перепис Івангорода 1744 року

Івангород 1744.jpg

Перепис Івангорода 1756 року

Перепис Севастянівки 1756 року.JPG

Перепис євреїв Івангорода 1764 року

Івангород 1764.jpg

Перепис євреїв Івангорода 1773року

Івангород 1773.jpg

Перепис Івангорода 1775року

Івангород 1775 1.jpg Івангород 1775 2.jpg

Персоналії[ред.ред. код]

Серед вихідців з Івангорода:

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.