Петро Іваненко (Петрик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Іваненко Петрик)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Іваненко
Народився 17 століття
Полтава
Помер 18 століття
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність політик
Роки активності 17 століття18 століття18 століття
Посада Гетьман Війська Запорозького

Пе́тро (Петрик) Іване́нко (Петро Іванович Сулима) — політичний діяч кінця XVII — початку XVIII ст., гетьман Ханської України.

Рік народження невідомий. Родом, очевидно, з Нового Санжарова на Полтавщині або з Полтави, бо там жили його родині. Родичався із полтавським полковником Федором Жученком, Іваном Іскрою та генеральним писарем Василем Кочубеєм; є версія, що він — син 4-ї дочки Ф. Жученка, сестри жінок І. Іскри та В. Кочубея; інша версія: дружина Петрика — Жученкова онука.

Рано осиротів, жив у школі, згодом навчався в Київській колегії.

Служив канцеляристом у Генеральній військовій канцелярії Івана Мазепи (1691). В 1691 році подався на Запоріжжя, де став військовим писарем. Існує версія, що Петра Іваненка звали Петриком із подачі Івана Мазепи, який цим хотів принизити свого опонента.

Повстання Петрика[ред. | ред. код]

Докладніше: Повстання Петрика

23 квітня 1692 року у супроводі 60 козаків рушив до Казикермену, де 26 травня уклав Вічний мир між Україною та Кримом (Вічний мир із ясновельможним його милістю ханом і з усією державою Кримською видільного Київського та Чернігівського князівства і всього Запорозького городового війська і народу Малоросійського). Ця угода оголошувала Україну «видільною» (незалежною) державою. Після цього Петрик оголосив антимосковське повстання, видавши в липні 1692 року свої універсали, та з Казикермену переїхав до Перекопу.

У липні 1692 року обраний гетьманом України, розпочав боротьбу за допомогою кримського війська проти Москви та Мазепи (походи 1692, 1693, 1694, 1696 років).

Обложену Новобогородицьку фортецю взяти йому не пощастило, з орільських сотень йому піддалося два міста: Китайгород і Царичанка.

Повторну акцію Петрик здійснив у січні 1693 року, пішовши на землі Полтавського полку з татарами; ходив у походи ще 1694 і 1696 років, але успіху не мав.

Таким чином, підняти національно-визвольного повстання Петрик не зумів, козаків при собі мав небагато (бл. 500) і міг вести тільки локальні дії.

В 16981709 (1712?) (з перервами) роках — гетьман Ханської України (частина Південної України між Південним Бугом і Дністром), яка належала до Кримського ханства.

Петрик був одним із поборників незалежності Козацької держави.

Цитати Петрика[ред. | ред. код]

"Якщо й нині не підете за мною, то віддасте те, що загубите, ваші вольності, а Україну довіку з московського підданства не визволите... Москва вас з Січі вижене, вольності ваші військові відбере".[1]

"Гей, Українці, начувайтеся. Коли тепер не здобудемо волі своєму народу — вічно зостанемося московськими рабами".[2]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]


Попередник
Іван Багатий
Herb Viyska Zaporozkoho.svg Гетьман Ханської України
1696-1709
Herb Viyska Zaporozkoho.svg Наступник
Пилип Орлик