Іваничук Наталія Романівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наталія Романівна Іваничук
Natalia Ivanyczuk.jpg
Народилася 29 листопада 1959(1959-11-29) (59 років)
Щирець, Пустомитівський район, Львівська обл., УРСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українка
Діяльність перекладач
Alma mater Філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Знання мов українська
Роки активності від 1978
Жанр прозові твори
Нагороди
Кавалер ордена Заслуг (Норвегія)

Ната́лія Ром́анівна Іваничу́к (нар. 29 листопада 1959, Щирець) — українська перекладачка, член Національної спілки письменників України. Перекладає з норвезької, німецької та шведської мов.

Народилася в сім'ї видатного історичного романіста Романа Іваничука.

Біографія[ред. | ред. код]

Наталія Іваничук народилася 29 листопада 1959 р. у Щирці Пустомитівського району Львівської області, в сім'ї письменника Романа Івановича Іваничука (1929—2016) і вчительки історії Софії Теодорівни Іваничук (1931—2005; в дівоцтві ????). З 1961-го Наталія Іваничук мешкає у Львові. Здобула середню освіту у Львівській школі № 28 із поглибленим вивченням німецької мови (1967—1977). 1977 року вона вступила на філологічний факультет (спеціальність «германська філологія») Львівського державного (нині — національного) університету імені Івана Франка й закінчила його у 1982-му. Стажувалася в Норвегії на стипендію Норвезької спілки перекладачів (Norwegian Translators Fund) (2001), була учасницею літніх шкіл в Університеті Осло (1998), Українського Вільного університету в Мюнхені (1992, 1993, 1994).

Після здобуття вищої освіти працювала викладачем німецької мови на кафедрі іноземних мов Львівського медичного університету ім. Данила Галицького (19821992) та викладачем німецької мови та літератури у Львівському педагогічному коледжі (19891992), науковим співробітником Науково-дослідного центру періодики Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника (нині — Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника) (19921996), перекладачем у львівських видавництвах «Літопис» та «Місіонер» (19961997), викладачем німецької та норвезької мов Львівського національного університету ім. Івана Франка (19972002) та аташе з питань преси і культури Посольства України в Фінляндії (20022004). Нині продовжує роботу у Львівському національному університеті ім. Івана Франка, викладаючи на факультеті міжнародних відносин німецьку та норвезьку мови.

У 1997 р. заснувала і стала директором Центру країн Північної Європи (Nordic Center) у цьому ж університеті (1997—2002) та засновницею і головою Центру Програми «Балтійський університет» в Україні (BUP Programme Center Ukraine) (1997—2002).

Перекладацький внесок[ред. | ред. код]

Художні переклади Н. Іваничук відзначаються мовним багатством та глибоким відтворенням духу творів зарубіжних письменників. Вона органічно вводить в українську культуру сучасних актуальних авторів та їхні оригінальні твори, розширюючи знання українського читача про європейську літературу та європейський світ. Дебютувала 1978 р. поетичними перекладами з норвезької мови Б. Б'єрнсона та Г. Ібсена у збірці «Передчуття» (К.: «Веселка»). У її перекладі вийшли окремими виданнями такі книги:

з німецької[ред. | ред. код]

з норвезької[ред. | ред. код]

зі шведської[ред. | ред. код]

  • А. Єнсен «Мазепа» (К.: Укр. письменник, 1993);
  • Т. Янсон «Вибрані твори» (Л.: Літопис, 2004);
  • Т. Янссон «Країна Мумі-тролів» (Л.: Видавництво Старого Лева, 2004. — Т.1; 2005. — Т.2, 3);
  • З. Топеліус «Казки» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2008);
  • Г. Мейнандер «Історія Фінляндії» (Л.: ЛА Піраміда, 2009);
  • Анна-Лєна Лаурен «У них щось негаразд з головою, у тих росіян» (Л.: Піраміда, 2011);
  • Анна-Лєна Лаурен «У горах всі рівні» (Л.: Піраміда, 2012);
  • Анна-Лена Лаурен «Невідома ціна свободи — демократичні революції у Грузії, Україні та Киргизії» (Л.: Піраміда, 2013), ISBN 978-966-441-287-9.
  • Т. Янссон «Літня книжка» (Л. : Видавництво Старого Лева, 2017);
  • Ф. Нільссон «Гедвіґ» (Л. : Видавництво Старого Лева, 2018).

Твори зарубіжних письменників у її перекладі друкувалися на сторінках часописів «Всесвіт», «Вітчизна», «Жовтень» (нині — «Дзвін»), «Жінка» (раніше — «Радянська жінка»), «Кур'єр Кривбасу», «Парадигма», «Літературний Львів» та ін.

Член Національної спілки письменників України.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Наталя Іваничук отримала найвищу нагороду Норвегії — Королівський орден Заслуг // Західна інформаційна корпорація (zik.ua), 17 травня 2018 р.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Наталія Іваничук: «Хочу перекласти роман» // Вархоляк Тарас, «Експрес», 14-21 жовтня 2010,
  • nspu.at.ua/load/10-1-0-607
  • Наталя Іваничук // Письменники Львівщини. Бібліографічний довідник. —Львів: Кобзар, 1997. — С.30;
  • Наталя Романівна Іваничук // Науково-дослідний центр періодики (1993—2003 рр.): У 2 т. — Львів, 2003. — Т.2: Постаті: Бібліографічний покажчик. — С.125—128.
  • Ґабор В. В. Іваничук Наталія Романівна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.