Іванківці (Бердичівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Іванківці
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Бердичівський
Рада/громада Іванковецька сільська рада
Код КОАТУУ 1820882401
Основні дані
Населення 683
Площа 2,106 км²
Густота населення 324,31 осіб/км²
Поштовий індекс 13362
Телефонний код +380 4143
Географічні дані
Географічні координати 49°51′18″ пн. ш. 28°40′14″ сх. д. / 49.85500° пн. ш. 28.67056° сх. д. / 49.85500; 28.67056Координати: 49°51′18″ пн. ш. 28°40′14″ сх. д. / 49.85500° пн. ш. 28.67056° сх. д. / 49.85500; 28.67056
Середня висота
над рівнем моря
265 м
Місцева влада
Адреса ради с. Іванківці, вул. Стадіона, 1
Карта
Іванківці. Карта розташування: Україна
Іванківці
Іванківці
Іванківці. Карта розташування: Житомирська область
Іванківці
Іванківці
Мапа

Іва́нківці — село в Україні, в Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 683 особи.

Географія[ред. | ред. код]

У селі бере початок річка Безіменна, права притока  Гнилоп'яті.

Історія[ред. | ред. код]

У 19321933 роках село постраждало від Голодомору. Тоді у Іванківцях голодувала 41 сім'я. Приблизно половина голодуючих були колгоспниками[1].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У селі залишки колишнього маєтку, який постав у Іванківцях приблизно у 1820-х роках, відомого польського колекціонера живопису Марцелі Журовського — двоповерхова садиба, в якій частково збереглась розкішна ліпнина (зараз в садибі знаходиться місцева середня школа); кінний манеж, в якому утримувались скакуни виведеної арабо-англійської породи, які неодноразово вигравали престижні перегони в Європі (зараз в скаліченому манежі місцева громада зберігає зерно); поруч декоративна башта в стилі неоготики; парк зі штучним ставом[2].

Незважаючи на пропозиції та прохання головного архітектора Бердичівського району Ніни Клименко взяти на державний облік як пам'ятку архітектури комплекс маєтку Журовського загалом і манеж зокрема, головний архітектор області Віктор Мединський, який приїздив до села та оглядав споруди, вирішив, що вони не заслуговують на це[2].

Весь цей час декоративна башта розбиралася місцевими вандалами на цеглу та металеві перекриття, що призвело у листопаді 2011 року до її руйнації. Довершили справу співробітники МНС України, викликані сільським головою[2].

Уродженці[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область: У 7 кн. — Житомир : Знання України, 2006. — Т. 1. — 724 с. — ISBN 966-655-220-5.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]