Іванків (Чортківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Іванків
Церква Архистратига Михаїла
Церква Архистратига Михаїла
Церква Архистратига Михаїла
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Громада Скала-Подільська селищна громада
Основні дані
Населення 1 718
Територія 6.740 км²
Густота населення 254.9 осіб/км²
Поштовий індекс 48723
Телефонний код +380 3541
Географічні дані
Географічні координати 48°49′23″ пн. ш. 26°09′50″ сх. д. / 48.82306° пн. ш. 26.16389° сх. д. / 48.82306; 26.16389Координати: 48°49′23″ пн. ш. 26°09′50″ сх. д. / 48.82306° пн. ш. 26.16389° сх. д. / 48.82306; 26.16389
Середня висота
над рівнем моря
255 м
Водойми потік Безіменний
Відстань до
обласного центру
91 км
Відстань до
районного центру
9 км
Відстань до
залізничної станції
4 км
Місцева влада
Адреса ради 48720, Тернопільська область, Чортківський район, смт Скала-Подільська, вул Франка Івана, буд 2-Е
Староста Паламар Василь Боданович
Карта
Іванків. Карта розташування: Україна
Іванків
Іванків
Іванків. Карта розташування: Тернопільська область
Іванків
Іванків
Мапа
Мапа

CMNS: Іванків у Вікісховищі

Іва́нків — село в Україні, у Скала-Подільській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на сході району. До 2015 адміністративний центр сільради, якій були підпорядковані села Бережанка, Гуштинка та Трійця. Населення становить 1693 особи (2003).

У вересні 2015 року увійшло до складу Скала-Подільської селищної громади.

На околиці Іванкова зростають Іванківські липи — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на відстані 362 км від Києва, 91 км — від обласного центру міста Тернополя та 9 км від міста Борщів. Селом тече потік Безіменний.

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської, черняхівської та давньоруської культур. Поселення трипільської культури поблизу села, виявлене у 1930-х роках. Підйомний матеріал (уламки кераміки) зберігається у Львівському історичному музеї[1].

Перша письмова згадка про село 1443 рік, як Іванкове поле, тоді було пусткою[2].

В XIV-XVI ст. було власністю скальських війтів.

Внаслідок козацьких повстань 1648—1654 років було повністю спустошеним.

Люстрація 1665 року фіксує повне знищення села:

В тому селі немає жодного підданого і декілька десятиліть лежить пусткою. Млина та ставу немає.[3]

Почало заселятись лише у 1710—1718 роках. У 1718 році в селі була збудована церква Святого Михайла Архангела. Священником при церкві був скальський священник Іван Пашовський.

У 1762 році було 160 господарств.[4]

У XIX столітті власником маєтку був граф Аґенор Марія Ґолуховський.

Діяли українські товариства «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Луг», «Сільський господар», кооператива, драматичний гурток, мандолінний оркестр.

У 1940-1941, 1944-1959 роках село належало до Скала-Подільського району Тернопільської області[5][6]. З ліквідацією району 1959 року увійшло до складу Борщівського району[7].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2185 осіб, з яких 1001 чоловік та 1184 жінки[8].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1707 осіб[9].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:

Мова Відсоток
українська 99,65 %
російська 0,35 %

Релігія[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Встановлено пам'ятні хрести на честь скасування панщини, УСС, жертвам сталінських репресій (обидва — 1990).

Насипана символічна могила воякам УПА (1992)

Споруджено погруддя громадсько-політичній діячці Ользі Басараб (родом з Іванкова її чоловік Дмитро).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І—ІІІ ступеня, Будинок культури, бібліотека, ФАП, крамниці.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Мешканець села Федір Гайдамаха 12 років (18601872, за даними Ігоря Чорновола: селянин, посол у 1873—1879 роках до австрійського парламенту (Райхсрату), Галицького Сейму у 1870—1876 роках[11] від округу Борщів — Мельниця, входив до «Руського клубу».[12]

Народилися[ред. | ред. код]

Світлини[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Археологічні пам'ятки Української РСР. — К.: Наукова думка, 1966. — С. 311.
  2. Михайловський, Віталій (2003). Історико-географічні дослідження в Україні (українською) . Київ: Національна Академія наук України. с. 237. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
  3. AGAD. – MK, Lustracje. – Dzial. XVIII. – Sygn.74. – s.286
  4. Borowski, Andy (понеділок, 3 грудня 2018 р.). Літопис Скали: Історія села Іванків та його опис 1762 року. Літопис Скали. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 9 грудня 2018.
  5. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 17 січня 1940 «Про утворення районів в складі Волинської, Дрогобичської, Львівської, Ровенської, Станіславської і Тарнопольської областей УРСР»
  6. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 578–579.
  7. Указ Президії Верховної Ради УРСР № 55/11 від 21 січня 1959 «Про ліквідацію Коропецького і Скала-Подільського районів Тернопільської області»
  8. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  9. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  10. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  11. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів: «Тріада плюс», 2010. — С. 124.
  12. Там само. — С. 107; 124.
  13. Дацко О. Буртняк Михайло Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 203. — ISBN 966-528-197-6.

Джерела[ред. | ред. код]