Іванова Людмила Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іванова Людмила Миколаївна
Народилася 10 лютого 1929(1929-02-10) (95 років)
Новосибірськ, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність науковиця
Alma mater Новосибірський медичний університетd
Заклад Institute of Cytology and Geneticsd
Науковий ступінь доктор медичних наук
Членство Російська академія наук
Нагороди

Людмила Миколаївна Іванова (нар. 10 лютого 1929, Новосибірськ, СРСР) — радянський і російський фізіолог, доктор медичних наук (1973), професор (1976), академік Російської академії наук (1997), радник РАН, викладач кафедри фізіології Новосибірського державного університету[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Людмила Іванова народилася 10 лютого 1929 року в Новосибірську.

У 1953 році закінчила лікувальний факультет Новосибірського державного медичного інституту (НДМІ).

У 1953—1956 роках навчалася в аспірантурі Новосибірського державного медичного інституту.

У 1956—1963 роках — асистент НДМІ.

У 1958 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Про роль гіалуронідази в процесі сечоутворення».

у 1963—1965 роках — доцент Новосибірського державного університету; з 1979 р по наш час — завідувач кафедри фізіології НДМУ.

У 1968—1971 роках — старший науковий співробітник Інституту фізіології СВ РАН СРСР.

У 1972 році захистила докторську дисертацію на тему: «Аналіз механізму дії антидіуретичного гормону на нирку ссавців».

З 1971 по 2011 — завідувач лабораторією фізіологічної генетики Інституту цитології і генетики Сибірського відділення РАН (ІЦіГ СВ РАН).

З 1991 року — член-кореспондент Російської академії наук.

З 1997 року — академік Російської академії наук по відділенню біологічних наук.

Академік Л. М. Іванова читає лекції по фізіології людини студентам третього курсу факультету природничих наук і медичного факультету Новосибірського державного університету, є членом вченої ради факультету природничих наук НДМУ[2] та ІЦіГ СВ РАН.[3]

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Праці Л. М. Іванової та її співробітників спрямовані на вивчення механізмів регуляції водно-електролітного балансу. Основним напрямком є вивчення водно-електролітного гомеостазу, а також молекулярних і генетичних механізмів гормональної регуляції водно-електролітного балансу у ссавців.

Науковий керівник 6 докторських і 31 кандидатських дисертацій.

Автор і співавтор понад 350 публікацій в наукових журналах, 6 колективних монографій.

Член редакції Російського фізіологічного журналу ім. Сеченова і журналу РАН і Міністерства освіти та науки Росії « Вісник молодих учених».

Член Міжнародної академії інформатизації.

Нагороди[ред. | ред. код]

Монографії[ред. | ред. код]

  • Глава 5 «Компьютерное моделирование системы кровообращения». Колпаков Ф. А., Шарипов Р. Н., Евшин И. С., Леонова Т. И., Семисалов Б. В. 2008
  • Physiological and Genetic Mechanisms of Arterial Hypertension. Markel A.L., Ivanova L.N., Jacobson G.S. 2012
  • Генетика приростает Сибирью: Первые два десятилетия Института цитологии и генетики СО АН СССР — начало и становление. Шумный В. К., Захаров И. К., Кикнадзе И. И., Иванова Л. Н., Попова Н. К., Дымшиц Г. М. 2012

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Преподаватели кафедры физиологии ФЕН НГУ. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 23 червня 2019.
  2. СПИСОК ЧЛЕНОВ УЧЕНОГО СОВЕТА НГУ. Архів оригіналу за 12 червня 2010. Процитовано 23 червня 2019.
  3. Ученый совет ИЦиГ СО РАН. Архів оригіналу за 12 вересня 2011. Процитовано 23 червня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]