Іванов Борис Володимирович
| Іванов Борис Володимирович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 28 лютого 1920 Одеса, УРСР | |||
| Помер | 2 грудня 2002 (82 роки) Москва, Росія | |||
| Поховання | Ваганьковське кладовище | |||
| Громадянство | ||||
| Діяльність | актор, кіноактор | |||
| Заклад | Театр імені Моссовєта | |||
| Роки діяльності | з 1944 | |||
| IMDb | nm0412032 | |||
| Нагороди та премії | ||||
Борис Володимирович Іванов (1920—2002) — радянський і російський актор театру та кіно. Народний артист РРФСР (1981).
Борис Іванов народився 28 лютого 1920 року в Одесі. Батько слюсар Володимир Григорович, мати — домогосподарка Євдокія Романівна. В дитинстві часто відвідував Одеський оперний театр, в 14 років влаштувався туди статистом. У 1937—1941 роках навчався на акторському факультеті Одеського театрального училища; перший педагог — Михайло Яремович Тількер.
7 липня 1941 року призваний до лав Радянської армії. Пройшов курси перепідготовки начскладу в Військової академії тилу і транспорту імені Молотова в Харкові. Як лейтенант інтендантської служби був відправлений на Північно-Західний фронт. Пройшов перепідготовку в Рибінську. Як стройовий командир служив у штабі Північно-Західного фронту. Був старшим ад'ютантом батальйону (фактично начальник штабу батальйону) в 14-му гвардійському стрілецькому полку 7-ї гвардійської стрілецької дивізії 10-ї гвардійської армії. 8 квітня 1942 року в бою біля села Михайлівка у районі Личково, будучи у званні старшого лейтенанта, був важко поранений і до вересня лежав у шпиталях з загрозою ампутації руки.
Після виписки Борис Володимирович поїхав до Рибінська, але в дорозі у нього вкрали гроші і документи. Він був змушений залишитися в місті, де працював у місцевому драматичному театрі.
З 1944 року понад півстоліття Борис Іванов грав у Театрі імені Моссовєта. Дружина — актриса Театру імені Моссовєта Богданова Наталія Сергіївна.
З 1961 року знімався в кіно.
Помер Борис Іванов 2 грудня 2002 року. Похований на Ваганьковському кладовищі, ділянка № 19.
- Доблмен («Крадіжка», 1954)
- Наполеон I («Катрін Лефевр», 1956)
- Форд («Віндзорські насмішниці», 1957)
- Пан («Бунт жінок», 1962)
- Потин («Цезар і Клеопатра», 1964)
- Звездич («Маскарад», 1967)
- Левицький («Далі — тиша», 1969)
- Порфирій Петрович («Петербурзькі сновидіння», 1969)
- Лепле («Едіт Піаф», 1970)
- Лавр Міронич («Остання жертва», 1973)
- Тайні («На півдорозі до вершини», 1976)
- Карло Гоцці («Царське полювання», 1977)
- Павич («Єгор Буличов та інші», 1982)
- Римлянин («Мати Ісуса», 1988)
- Сорін («Чайка», 1989)
- Понтій Пілат («Ісус Христос — суперзірка», 1990)
- Грегорі Соломон («Ціна», 1994)
- Харт Кестель («Помилки однієї ночі», 1994)
- Фон Штратт («Біла гвардія»)
- Бахчеєв («Фома Опискин»)
- Ларош Матьє («Милий друг»)
- Карло Фігурелло («Утішитель вдів»)
- Віллі Кларк («Коміки», 2002)
- Фірс («Вишневий сад», 2002)
- «У країні літературних героїв» — Архип Архипович
- «Пікнік на узбіччі» (радіоспектакль) — Річард Герберт Нунан
- «Алмаз Раджі» (радіоспектакль) — Пендрегон
- «Кумедний випадок» (радіоспектакль) — Поручик
- 1961: Нічний пасажир / Ночной пассажир — Жорж Прадьє
- 1962: Гусарська балада / Гусарская баллада — генерал Дюсьер
- 1964: Аптекарка / Аптекарша — лікар
- 1964: Все для Вас / Всё для вас — Дунечка Пирожков, океанолог лабораторії водоростей інституту океанографії
- 1966: Не найвдаліший день / Не самый удачный день — Михайло
- 1969: Кінець «Чорних лицарів» / Конец «Черных рыцарей» — Хогарт, радянський розвідник
- 1970: Кінець отамана / Конец атамана — Іона
- 1971: Все королівське військо / Вся королевская рать — Дафі
- 1971: Передчасна людина / Преждевременный человек — Жан Онкль
- 1971: Слідство ведуть ЗнаТоКі. Чорний маклер / Следствие ведут ЗнаТоКи. Чёрный маклер — Михайло Борисович Шахов
- 1972: Сутичка / Схватка — фон Ербах
- 1972: На розі Арбата і вулиці Бубулінас / На углу Арбата и улицы Бубулинас — Бося
- 1973: Багато галасу з нічого / Много шума из ничего — Леонато
- 1974: Шпак і Ліра / Скворец и Лира — барон фон Лямпе
- 1974: Чисто англійське вбивство / Чисто английское убийство — сер Джуліус Уорбек, молодший брат лорда Уорбека, міністр фінансів Великої Британії
- 1974: Агонія / Агония — доктор Лазоверт
- 1974: Вибір мети / Выбор цели — Лео Сілард
- 1975: Мій будинок — театр / Мой дом — театр — Михайло Семенович Щепкін
- 1975: Полковник у відставці / Полковник в отставке — робочий бригади
- 1975: Приголомшливий Берендеєв / Потрясающий Берендеев — Папаханов, директор ПТУ / оповідач за кадром
- 1975: Від зорі до зорі / От зари до зари — Савелій, співак в ресторані
- 1976: Шалене золото / Бешеное золото — сер Ратленд Джильберт
- 1976: Мене це не стосується / Меня это не касается… — Микола Аркадієвич Дроздов
- 1976: Життя і смерть Фердинанда Люса / Жизнь и смерть Фердинанда Люса — Хаксман
- 1977: Кільця Альманзора / Кольца Альманзора — Інтрігіо, прем'єр-міністр
- 1977: Рахунок людський / Счёт человеческий — Сєнокосов
- 1978: Отець Сергій / Отец Сергий — ігумен
- 1978: Версія полковника Зоріна / Версия полковника Зорина — Геннадій Миколайович Козирець, годинникар, грабіжник, вбивця і організатор злочину
- 1978: Особливих прикмет немає / Особых примет нет — міністр В'ячеслав Плеве
- 1978: Далі — тиша ... (телеспектакль) / Дальше — тишина… — Левицький
- 1978: Гравці (телеспектакль) / Игроки — Глов
- 1978: Підозрілий / Подозрительный — Татищев
- 1978: Слід на землі / След на земле — Демикін
- 1979: Повернення доктора (новела в к / а «Молодість») / Возвращение доктора
- 1980: Історія кавалера Де Гріє і Манон Леско (телеспектакль) — пан банкір
- 1980: Коней на переправі не міняють / Коней на переправе не меняют — Сльозкин, фінансист будівництва
- 1980: Скандальна подія в Брікміллі / Скандальное происшествие в Брикмилле — Клінтон
- 1980: Таємничий старий / Таинственный старик — Сожич, вітчим Марсельєзи
- 1981: Великий самоїд / Великий самоед — Перепльотчіков
- 1981: Ленін в Парижі / Ленин в Париже — Житомирський
- 1981: Смерть Пазухина (телеспектакль)
- 1982: Росія молода / Россия молодая — лікар Лофтус
- 1982: Повернення резидента / Возвращение резидента — Дон
- 1982: Грибний дощ / Грибной дождь - Андрій Антонович, заступник директора
- 1982: Людина, яка закрила місто / Человек, который закрыл город - Вадим Миколайович, прокурор міста
- 1983: Міраж / Мираж — Джипо
- 1983: Вічний поклик / Вечный зов — білогвардійський генерал
- 1983: Місячна веселка / Лунная радуга - Мартін Вебер
- 1984: Берег його життя / Берег его жизни - Маклей
- 1984: Час бажань / Время желаний — Андрій Сергійович, давній друг Лобанова
- 1984: Шанс — Микита Савич
- 1984: Букет мімози й інші квіти — Павло, акомпаніатор
- 1984: Весела вдова — барон Зетта
- 1985: Не ходіть, дівчата, заміж — Борис Олександрович, міністр
- 1985: Тев'є-молочник — Лейзер-Волф
- 1986: Кінець операції «Резидент» — Дон
- 1986: Обличчям до обличчя
- 1986: Суд над суддями
- 1987: Кінець Вічності
- 1987: Раз на раз не випадає — директор комбінату
- 1989: Пряма трансляція
- 1989 — Таємні милості — Олексій Петрович Калабухов
- 1990 — Людина з чорної «Волги» — Бігунов
- 1991 — Плащаниця Олександра Невського — Кирило Борисович
- 1992 — Жінка з квітами і шампанським
- 1992 — Московські красуні
- 1993 — Давайте без фокусів!
- 1993 — Бажання любові
- 1997 — Полуничка
- 1997 — Графиня де Монсоро — Де Бріссак
- 1998 — Ле Хаїм
- 1999 — Послухай, чи не йде дощ
- 1999 — Фома Опискин
- 1959 — У джазі тільки дівчата — Джері / Дафна
- 1966 — Привид замку Моррісвілль — Мануель Діаз
- 1972 — Високий блондин у чорному черевику — Перраш
- 1973 — Двоє в місті
- 1976 — Іграшка — мільйонер Рамбаль-Коші
- Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (15 серпня 1998) — за багаторічну плідну діяльність у галузі театрального мистецтва[1]
- Орден Вітчизняної війни I ступеня
- Орден Вітчизняної війни II ступеня
- Медалі
- Почесний Знак ветерана 7-ї гвардійської дивізії[2]
- Народний артист РРФСР (1981)
- Заслужений артист РРФСР (1969)
- Лауреат премії російських ділових кіл «Кумир» (1999, спеціальний приз за театральні роботи)
- 2010 — Очарованный жизнью. Борис Иванов (режисер О. Нікітан)
- ↑ Указ Президента РФ от 15.08.1998 N 974 «О награждении государственными наградами Российской Федерации работников Московского государственного академического театра имени Моссовета» [недоступне посилання з Июнь 2018]
- ↑ Борис Иванов. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 2 листопада 2018.
- Иванов Борис Владимирович // Кто есть кто в современной культуре: В 2 вып. / Гл. ред. С. М. Семёнов, авт. и сост. Н. И. Шадрина, Р. В. Пигарев и др. — М.: МК-Периодика, 2006—2007. — ISBN 5-93696-007-3, 5-93696-010-2. (рос.)
- Peoples.Ru [Архівовано 18 червня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- Актёры советского и российского кино [Архівовано 8 листопада 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Борис Іванов// YOU TV// https://youtv.ua/name/1231-boris-ivanov.html
- Одеське театрально-художнє училище. Особистості: Біографічний словник/Букач В. М. . – Одеса: КЦВ, 2025. – С. 45-46.
- Народились 28 лютого
- Народились 1920
- Померли 2 грудня
- Померли 2002
- Поховані на Ваганьковському кладовищі
- Кавалери ордена «За заслуги перед Вітчизною» 4 ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Нагороджені медаллю «Ветеран праці»
- Народні артисти РРФСР
- Заслужені артисти РРФСР
- Російські актори
- Радянські актори
- Російські актори озвучування
- Персоналії:Рибінськ
- Уродженці Одеси
- Померли в Москві
- Випускники Одеського театрально-художнього училища
