Іванов Олександр Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Олександр Іванов
Oleksandr Ivanov2015.jpg
Особові дані
Повне ім'я Олександр Михайлович
Іванов
Народження 23 листопада 1965(1965-11-23) (54 роки)
  Харків, УРСР, СРСР
Зріст 177 см
Вага 70 кг
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
СРСР СДЮШОР «Металіст»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1982—1990 СРСР «Металіст» (Харків) 117 (3)
1991 Фінляндія ТПС ? (?)
1991 Фінляндія «Турун Товеріт» ? (?)
1992 Україна «Динамо-2» 2 (0)
1992 Україна «Металург» З 10 (1)
1992—1993 Україна «Ворскла» (Полтава) 10 (2)
1993 Україна «Нива-Борисфен» 5 (2)
1993 Україна «Борисфен» 8 (0)
1994 Україна СБТС (Суми) 15 (0)
1994 Україна «Миколаїв» 1 (0)
1995 Росія «Авангард-Кортек» 33 (0)
1996 Україна «Агротехсервіс» 7 (0)
1996—1997 Угорщина «Дунаферр» 13 (0)
1997 Україна «Верховина» 16 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1998—2001 Україна «Арсенал» (Харків) асист.
2003—2014 Україна «Металіст» (Харків) асист.
2014—2015 Україна «Дніпро» (Дніпро) асист.
2016—2017 Україна «Рух» (Винники) асист.
2017—2018 Україна «Металіст 1925» (Харків)
2019 Україна «Агробізнес» ст. тр.
2019 — т. ч. Україна «Агробізнес» в. о.
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Олександр Михайлович Іванов (нар. 23 листопада 1965, Харків) — радянський та український футболіст, що виступав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Переможець Всесоюзних молодіжних ігор (1982), переможець Спартакіади народів СРСР (1986), володар Кубка СРСР (1988), володар Кубка Фінляндії (1991). Майстер спорту СРСР (1986). Під 40 номером увійшов у 50-ку найкращих гравців харківського «Металіста» за версією football.ua[1].

Працював у тренерському штабі «Металіста» та «Дніпра» разом з Мироном Маркевичем, також був на тренерській роботу в командах «Арсенал» (Харків) та «Рух» (Винники). У 2017—2018 роках — головний тренер «Металіста 1925».

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець СДЮШОР «Металіст» і УФК № 1, перші тренери — В. П. Богданов і Микола Кольцов[2].

З 1982 по 1991 рік грав у вищій лізі чемпіонату СРСР за «Металіст». У харківській команді в різних турнірах провів 134 матчі,[3] з них 117 — у чемпіонатах СРСР. Володар Кубка СРСР 1988 року, в якому грав в тому числі і у фінальній зустрічі. У сезоні 1988/89 був учасником матчів розіграшу Кубка володарів кубків (4 гри, 165 хвилин на полі).[4]

В 1991 році перейшов в фінський клуб ТПС (Турку), з яким у тому ж році завоював національний кубок, після чого грав за інший клуб з міста Турку «Турун Товеріт».

У 1992 році Іванов повернувся в Україну, де у квітні провів дві гри за столичне «Динамо-2» у першій лізі, після чого перейшов у вищолігове запорізьке «Торпедо», де грав до вересня. З жовтня 1992 по квітень 1993 року грав за першолігову полтавську «Ворсклу», а завершував сезон 1992/93 у клубі «Нива-Борисфен» в перехідній лізі, зайнявши 4 місце, що дозволяло підвищитись у класі. Проте команда «Нива-Борисфен» (Миронівка) залишилась в перехідній лізі, а її місце в другій лізі зайняла нова команда «Борисфен» (Бориспіль), куди ввійшла частина гравців команди «Нива-Борисфен» (Миронівка), в тому числі і Олександр Іванов, який виступав за новоутворений клуб до кінця 1993 року.

У першій половині 1994 року грав за сумський СБТС, після чого перейшов у «Миколаїв», у складі якого 17 жовтня 1994 року провів свій єдиний у сезоні і останній у кар'єрі матч у Вищій лізі України, вийшовши на заміну у грі проти «Кременя» (0:1).

Протягом сезону 1995 року грав у Другій лізі Росії за клуб «Авангард-Кортек» з міста Коломна, але не врятував команду від вильоту в Третю лігу, після чого покинув клуб.

У 1996 році знову недовго пограв за сумський клуб, який змінив назву на «Агротехсервіс», після чого втретє відправився закордон і наступний сезон 1996/97 провів в угорському «Дунаферрі».

Останнім професійним клубом Іванова стала першоолігова ужгородська «Верховина», за яку він зіграв 16 матч у чемпіонаті в другій половині 1997 року.

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

Залучався до ігор збірної УРСР. Переможець Всесоюзних молодіжних ігор (1982), переможець Спартакіади народів СРСР (1986, у фінальному матчі не грав). У 1986 році завдяки успіху збірної УРСР, усі українські футболісти отримали звання «Майстер спорту СРСР».

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

З 1998 по 2001 рік працював тренером у харківському «Арсеналі». З 2003 по 2014 рік — на тренерській роботі у харківському «Металісті», також працював заступником директора дитячої академії ФК «Металіст»[5], потім — тренером молодіжної команди[6].

2014 року разом з головним тренером харків'ян Мироном Маркевичем перейшов на роботу до ФК «Дніпро», де отримав посаду старшого тренера.

У 2016—2017 роках за погодженням з Мироном Маркевичем працював тренером-консультантом команди «Рух» (Винники).

27 вересня 2017 року став головним тренером команди «Металіст 1925».[7] 2 травня 2018 року подав у відставку,[8] яка наступного дня була задоволена керівництвом харківського клубу.[9]

З 21 червня 2019 року працює старшим тренером клубу «Агробізнес»[10]. 6 грудня 2019 року Олександр Іванов увійшов до тренерського штабу одеського «Чорноморця»[11].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]