Іванов Сергій Володимирович (журналіст)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іванов Сергій Володимирович
Sergii Ivanov.jpg
Народився 26 серпня 1976(1976-08-26) (46 років)
Зимогір'я, Слов'яносербський район, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність журналіст, блогер, публіцист, письменник, телеведучий, юрисконсульт, політик
Alma mater Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
Партія Воля[1]

Іванов Сергій Володимирович (нар. 26 серпня 1976, Зимогір'я) — український телеведучий, публіцист, громадський діяч, письменник, блогер.

Освіта та домедійна діяльність[ред. | ред. код]

1998 року закінчив Східноукраїнський університет за спеціальністю «правознавство». Здобув кваліфікацію юриста.

1994—1995 — юрисконсульт у Луганській філії «Брокбізнесбанку».

1998—2008 — працював на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури Луганської області.[2]

2008—2010 — заступник директора ГО «Академія регіонального розвитку та співробітництва», шеф-редактор інтернет-видання «Східний варіант».

2010—22 січня 2014 — працював у ГУ Міндоходів у Луганській області. З посади був звільнений через публічну підтримку Євромайдану та критику місцевої та центральної влади[3][4].

З січня по вересень 2014 року — шеф-редактор інтернет-видання «Східний варіант».

У травні 2014 року після окупації Луганська через загрозу життю змушений був переїхати до Києва.

У липні 2016 року бойовики т. з. «ЛНР» оголосили Сергія Іванова в розшук[5].

Медійна діяльність[ред. | ред. код]

З 2009 по 2014 роки вів авторську колонку[6] на сайті «Східний варіант», блог «applecrysis» на Луганському порталі «ТОП» та у LiveJournal.

З травня 2014 по листопад 2015 року співпрацював з виданням «Українська правда». Співпрацю було припинено після низки обвинувачень Івановим власників ресурсу в цензурі.[7]

З грудня 2014 року співпрацює з інтернет-ресурсом «Цензор.нет» як журналіст і блогер.[8] Пише статті для різних ЗМІ, зокрема: «Фокус», ЛІГА.net.

З середини травня 2016 року бере участь у ефірах авторського проєкту Романа Скрипіна — skrypin.ua і UMN. На початку вересня 2016 року очолював портал Еспресо TV.[9][10]

З початку жовтня 2016 року по липень 2019 року Іванов разом з Наталею Мосейчук був ведучим ток-шоу «Право на владу» на телеканалі 1+1.[11] З осені 2019 року веде авторську програму «Антиподи»[12]. Ефіри виходять на телеканалі Ісландія та YouTube-каналі ISLAND TV.

У листопаді 2020 року радник керівника ОПУ Михайло Подоляк повідомив, що Іванов працює на Офіс Президента України Зеленського в пулі блогерів, які в соцмережах поширюють інформацію про позитивні тренди політики.[13] Сам Сергій Іванов спростував це[14]. До цього Іванов критикував Подоляка за зв'язок з проросійським політиком Льовочкіним та цькування українського режисера і політв'язня Олега Сенцова.

З 15 грудня 2021 року — почав працювати ведучим ток-шоу на телеканалі «Рада».

Політична та громадська діяльність[ред. | ред. код]

У червні 2014 року став одним зі співзасновників партії «Воля»[15]. Після внутрішньопартійного конфлікту перед парламентськими виборами, вийшов з партії та припинив політичну діяльність[16].

З 2014 року — член Громадської організації «Громадський люстраційний комітет». Офіційне членство в організації отримав 5 червня 2015 року.

У жовтні 2014 року був обраний до складу Громадської ради з питань люстрації при Міністерстві юстиції України. Офіційне оголошення складу Громадської ради відбулось 24 жовтня 2014 року[17].

У листопаді 2014 року став членом Громадської ради з питань очищення й оновлення СБУ.[18]

У березні 2018 року став членом Ради громадського контролю Державного бюро розслідувань.

Творчість[ред. | ред. код]

З 1993 до 1998 року був вокалістом та автором пісень альтернативного гурту «Crazy Apples»[19].

У 2013 році у Луганську вийшла збірка оповідань Сергія Іванова «ПротивоРечия»[20].

У червні 2016 року видавництво «Фоліо» видало оновлену збірку оповідань Іванова «ПротивоРечия»[21].

У лютому 2018 року взяв участь у проєкті Саши Пролетарського та Олега Каданова Irreversibly. Vol 1, записавши індастріал-трек «Молчу языком оккупанта (Без пауз​)»​ на вірш Пролетарського[22].

У 2021 році Сергій знявся в художньому фільмі Романа Бондарчука «Редакція». Прем'єра фільма запланована на 2023 рік[23].

Сім'я[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://web.archive.org/web/20161129210942/http://volya.ua/news/530
  2. Сергей Иванов: «Прерванная жизнь. Как на самом деле устроена прокуратура, или откровение экс-прокурора». Журнал «Фокус» (11.12.2015). Архів оригіналу за 13 січня 2016. Процитовано 21 лютого 2016. 
  3. «В Луганске уволили госслужащего за критические статьи о власти в блоге», «Новости Донбасса» (25.01.2014). Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 21 лютого 2016. 
  4. Увольнение (22.01.2014) (англ.). Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 9 лютого 2017. 
  5. Цензор.НЕТ. Бойовики "ЛНР" "оголосили в розшук" журналіста Сергія Іванова. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021. 
  6. Блог автора Applecrysis. web.archive.org. 17 березня 2016. Процитовано 17 червня 2022. 
  7. Сергій Іванов: «Обережно! Підозри», Еspreso.tv, блоги (23.11.2015). Архів оригіналу за 28 грудня 2015. Процитовано 21 лютого 2016. 
  8. Цензор. НЕТ. Список блогов «Блоги (за все время, автор Сергей Иванов, отсортированы по последним) | Цензор. НЕТ. Цензор. НЕТ (ru-RU). Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 29 листопада 2016. 
  9. Відомий блогер Сергій Іванов очолив портал Eспресо.TV. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 22 жовтня 2016. 
  10. Сергій Іванов передумав керувати порталом Espreso.tv. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 22 жовтня 2016. 
  11. Хто став ведучими «Право на владу» (фото). Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 22 жовтня 2016. 
  12. АНТИПОДИ - YouTube. web.archive.org. 14 листопада 2019. Процитовано 17 червня 2022. 
  13. Михайло Подоляк: ОПУ створює пул блогерів, які говоритимуть про позитивні тренди у внутрішній політиці (укр.). Детектор медіа. 23 листопада 2020. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 27 лютого 2021. 
  14. Сергій Іванов сказав, що Офіс президента не пропонував йому долучитися до пулу блогерів. detector.media (укр.). 24 листопада 2020. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 21 травня 2021. 
  15. «Громадські активісти створили нову політичну силу щоб змінити країну», сайт політичної партії «Воля» (21.06.2014). Архів оригіналу за 29.11.2016. Процитовано 21.02.2016. 
  16. Сергій Іванов: «Что на самом деле произошло в партии Воля. Ноктюрн», блог на сайті Українська правда (05.11.2014). Архів оригіналу за 30 березня 2016. Процитовано 21 лютого 2016. 
  17. «Міністр Юстиції України представив Громадську раду з питань проведення люстрації», Український кризовий медіа центр (24.10.2014). Архів оригіналу за 30 червня 2016. Процитовано 21 лютого 2016. 
  18. Служба безпеки України. www.sbu.gov.ua. Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 29 листопада 2016. 
  19. Crazy-Apples-snakes-restored-1996 (uk-UA). Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021. 
  20. В Луганске вышел сборник «Противоречия» блогера Аpplecrysis. 
  21. Протиріччя як спосіб життя. Чому варто прочитати нову збірку Сергія Іванова. Протиріччя як спосіб життя. Чому варто прочитати нову збірку Сергія Іванова (англ.). Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 9 лютого 2017. 
  22. Молчу языком оккупанта (Без пауз)., by Сергей Иванов aka applecrysis. Sasha Proletarskiy (англ.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021. 
  23. Мокляк, Аліна (20 серпня 2021). Фільм "Редакція": як проходить знімальний день на Херсонщині. Суспільне | Новини (укр.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021. 
  24. Свято гітар і небанальні тексти: київські рокери ZFeelZ випустили новий мініальбом. СЛУХ — онлайн-медіа про музику та все, що навколо неї. 31 травня 2021. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021. 
  25. ‎Zfeelz on Apple Music. web.archive.org. 12 лютого 2022. Процитовано 17 червня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]