Іванов Яніс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іванов Яніс
латис. Jānis Ivanovs
Основна інформація
Дата народження 9 жовтня 1906(1906-10-09)[1][2][…]
Місце народження Прейлі, Двинський повіт, Вітебська губернія, Російська імперія[4]
Дата смерті 27 березня 1983(1983-03-27)[5][6][…] (76 років)
Місце смерті Рига, Латвійська РСР, СРСР[5]
Поховання Лісовий цвинтар (Рига)
Громадянство Латвія і СРСР
Професії композитор, диригент, музичний педагог, політик
Освіта Латвійська академія музики
Жанри симфонія
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора
народний артист СРСР Сталінська премія
Яніс Іванов

Яніс Іванов (латис. Jānis Ivanovs рос. Янис Андреевич Иванов; 9 жовтня 1906, Прейлі, Латвія — 27 березня 1983, Рига) — латвійський композитор, голова правління Спілки композиторів Латвійської РСР (в 1950—1951 роках). Автор 21 симфонії, в яких відчутна скандинавська пізньоромантична хвиля. Депутат Верховної Ради СРСР 3—4-го скликань.

Біографія[ред. | ред. код]

Походив з російської старообрядницької родини. Раннє дитинство провів у Латвії.

Під час Першої світової війни родина Іванових жила у Білорусі — Вітебську і Смоленську, 1920 року втік від більшовиків у Латвію.

В 19241931 роках навчався у Латвійській консерваторії, закінчив диригентський клас Георга Шнеевойгта; потім додатково пройшов майстер-клас композиції у Язеп Вітолса. З 1931 року диригував симфонічним оркестром Латвійського радіо, в 19451963 роках був художнім керівником Латвійського радіо.

З 1944 року і до кінця життя викладав у Ризькій консерваторії, з 1955 року — професор. Серед учнів М. Ейнфелде, Р. Ермакс, Ю. Карлсонс, У. Прауліньш.

У низці творів Яніса Іванова помітний народний мелодизм.Композитор мав свою гармонічну мову і самобутнє оркестрове мислення. Йому були близькі лінеарізм, політональності і полірітмічні комплекси, 12-тоновий тематизм, обмежена алеаторика.

Автор численних симфонічних творів, у тому числі 21 симфонії (останню, датовану 1983-м роком, по клавіру оркестрував Ю. Карлсонс), одна з яких — Чотирнадцята (1971) — написана для струнного оркестру. Творець Фортепіанного (1959), Скрипкового (1951) і віолончельного концертів (1938—1945), великого числа творів для фортепіано, в тому числі «24 ескізів».

Серед виконавців творів Іванова — диригенти В. Синайський, Л. Вігнерс, Е. Тонс, Т. Ліфшиц, Ю. Жуков, віолончелісти Е. Тестелец, Е. Бертовський, М. Вілеруш, скрипалі В. Заріньш, Ю. Шволковскіс, піаністи І. Граубіня, К. Блюменталь, Н. Новик та Р. Хараджанян, Т. Бікіс та ін

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Грюнфельд Н. История латышской музыки. М., 1978.
  • Хараджанян Р. Композиторы — ученики Язепа Витола. Сб. «Музыка Советской Латвии», Рига, 1988, с. 27-34 (о Я. Иванове).

Посилання[ред. | ред. код]