Івано-Франківський краєзнавчий музей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Івано-Франківський краєзнавчий музей Pictogram infobox palace.png
Ратуша в Івано-Франківську.jpg
48°55′22″ пн. ш. 24°42′38″ сх. д. / 48.92278000002777816° пн. ш. 24.71056000002777964° сх. д. / 48.92278000002777816; 24.71056000002777964Координати: 48°55′22″ пн. ш. 24°42′38″ сх. д. / 48.92278000002777816° пн. ш. 24.71056000002777964° сх. д. / 48.92278000002777816; 24.71056000002777964
Тип музей
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Івано-Франківськ, вул. Галицька, 4а
Засновано 1940 рік
Фонд понад 118 тис. одиниць
Відвідувачі бл. 120 тис. осіб щороку (поч. 2000-х рр.)
Директор Беднарчик Галина Михайлівна
Сайт ifkm.if.ua/index.html
Івано-Франківський краєзнавчий музей. Карта розташування: Україна
Івано-Франківський краєзнавчий музей
Івано-Франківський краєзнавчий музей (Україна)

Івано-Франківський краєзнавчий музей — краєзнавчий музей у м. Івано-Франківську (Івано-Франківська область, Україна), найбільше зібрання пам'яток з історії, етнографії і культури в цілому Прикарпатті.

Історія[ред. | ред. код]

Відкриття майбутнього Івано-Франківського краєзнавчого музею відбулося 1 травня 1940 р. в будинку по вул. Галицька, 7 (тепер бібліотека медичного університету, сучасна адреса Галицька, 7а). Тут працювали відділи: історичний, природознавчий, народної творчості. Фонди музею налічували 10565 одиниць збереження, куди ввійшли збірки Покутського музею, музею Гуцульщина  в с. Жаб'є (тепер смт Верховина) та окремі приватні колекції. При музеї були книгозбірня й архів[1].

Весною 1941 р. музей організував археологічні розкопки у с. Крилосі Галицького району. На Юріївській горі було знайдено староруське поселення.

На початку Другої світової війни найцінніші експонати завантажили у вагон і вивезли на схід. Більше про них ніхто не чув. У квітні 1944 р., в час німецької окупації, неподалік будівлі впала бомба і пошкодила будинок. На деякий час відкрився доступ до музейних цінностей, і частину їх розікрали.

Після завершення Другої світової війни, в час становлення радянської влади, на початку 50-х рр. фондам музею нанесено непоправної шкоди: в 1952 р. списано і знищено 2927 експонатів «ворожих радянській владі та матеріалістичному світогляді трудящих», в 1953 р. до Києва передали 600 експонатів (їхня доля невідома, документів, куди їх вивезли, не знайдено).

В травні 1957 р. музейні експозиції передано в приміщення міської ратуші. 26 квітня 1959 р., після ремонту, в ратуші відкрили нову експозицію[2]. Теперішню міську ратушу споруджували протягом 1929-1935 рр. Призначення ратуші було не тільки під «крамниці і дешеві ресторани», а також згідно проекту, на другому і третьому поверхах мав розміститися майбутній Покутський музей, міська бібліотека і архів[3]. Архітектором споруди був Станіслав Треля. Зведено будівлю у тодішньому стилі модернізму в основі якої хрест, з перетину здіймається вежа, яка завершується куполом у вигляді військового шолома.

Загальна висота ратуші 49,5 м. Шолом ратуші перекритий міддю і позолотами. Івано-Франківська ратуша – єдина споруда громадського призначення в Україні з позолоченим верхом.[4]

Діяльність[ред. | ред. код]

Науково-дослідна робота є основою практично всієї діяльності музею. Це – і наукове комплектування фондів, наукова організація обліку, збереження, консервація і реставрація колекцій.

Фонд Івано-Франківського краєзнавчого поділено на 31 групу: археологія, одяг, дерево, кераміка, витинанка, в’язання, писанка, філателія, ікони, скульптура, документи тощо.

Співробітники Івано-Франківського краєзнавчого музею здійснюють видавничу діяльність. Публікація буклетів, проспектів, запрошень, каталогів виставок, путівників по музею і його філіях – це багатий і цікавий доробок краєзнавців.

В Івано-Франківському краєзнавчому музеї систематично відбуваються наукові, науково-практичні конференції, краєзнавчі читання, результатом яких є видання відповідних матеріалів. Учасниками конференцій є також працівники інших наукових установ.

З 1993 р. видано 15 номерів «Наукових записок», наукового видання установи з актуальних проблем історичної науки, історії і природи краю, розвитку музейництва та ін. Щорічні 2-3 науково-теоретичні та науково-практичні конференції за різною тематикою: музеєзнавчі, краєзнавчі, етнографічні та присвячені ювілейним і знаменитим датам є результатом друку. До прикладу, «Прикарпаття в роки Першої світової війни 1914-1918 років» (2015), «Екологічні проблеми Прикарпаття» (2017), «Пам’ятки Прикарпаття: стан збереження та популяризація» (2018), «Сучасні акценти музейництва. Історія, здобутки, перспективи» (2018). Готується до друку «Традиційна культура Західного регіону в контексті культурної політики України: сучасний стан, проблеми, перспективи» (2019).

Музей здійснює експозиційну та виставкову діяльність. Головною формою науково-освітньої роботи в музеї є екскурсія.

Івано-Франківський краєзнавчий музей співпрацює з Державним архівом Івано-Франківської області, вищими навчальними закладами міста, Івано-Франківською обласною універсальною науковою бібліотекою імені І. Франка, Івано-Франківською обласною бібліотекою для юнацтва, Івано-Франківською обласною організацією Національної спілки краєзнавців України, Науковим товариством ім. Шевченка, Українським товариством охорони пам’яток історії та культури, Навчально-методичним центром культури і туризму Прикарпаття, Обласним державним центром науково-технічної творчості учнівської молоді, Міським центром дитячої та юнацької творчості, Івано-Франківським державним центром естетичного виховання, Народним домом «Княгинин».

Щорічно музей відвідують близько 120 тис. осіб.[5]

Відділи музею[ред. | ред. код]

Експозиційними відділами музею є: природи, археології, історії та народного мистецтва. Також в музеї працюють відділи: фондів, реставрації, науково-методичний, науково-освітній, реклами, друку та інформації.

Відділ природи[ред. | ред. код]

Відділ природи ІФКМ
Відділ природи ІФКМ

Експозиція відділу знайомить відвідувачів з природними особливостями та біологічним різноманіттям Івано-Франківщини. Тут представлено зразки порід та мінералів, скам’янілості та відбитки тварин, що жили в давні геологічні часи. Особливості рельєфу Прикарпаття розкрито за допомогою гіпсометричної карти і геологічної колекції. Увагою відвідувачів користується зал, де представлено тваринний світ краю, зокрема ті види, які занесені до Червоної книги.

Відділ археології ІФКМ
Відділ археології ІФКМ

Відділ археології[ред. | ред. код]

В експозиції відділу археології представлені археологічні культури кам’яної доби, доби міді, бронзи та заліза. Зокрема висвітлюються культури неолітичної доби: лінійно-стрічкової кераміки, трипільської культури. В епоху бронзи на території Прикарпаття жили племена культури шнурової кераміки, комарівської культури, культури Ноа, фракійського гальштату та інші. В ранньоримський час Прикарпаття заселяли племена черняхівської, липицької культур. Знахідки даних культур є у вітринах музею. В експозиції представлені також пам’ятки пшеворської культури.

Зал історії ІФКМ
Відділ історії ІФКМ

Відділ історії[ред. | ред. код]

Експозиція відділу історії охоплює період від Галицького князівства та Галицько-Волинської держави до кінця XX ст. В залах є цікаві знахідки, виявлені під час досліджень літописної Галичиної могили.[6]

У музеї зберігається унікальний експонат – кам’яний саркофаг, в якому було поховано князя Ярослава Осмомисла.[7] У вітринах також можна побачити зразки культової давньоруської дрібної металопластики, вироби місцевих ремісників, зброю тощо.

В одному з експозиційних залів  висвітлено історію заснування та розвитку міста Станиславова (Івано-Франківська).

Відділ історії XX ст. презентує Першу світову війну та ЗУНР. Тут також є експонати часу Другої світової війни та УПА.

В музеї представлено сільський побут і побуту міста кінця XIX — початку XX ст.

Відділ народного мистецтва ІФКМ
Відділ народного мистецтва ІФКМ

Відділ народного мистецтва[ред. | ред. код]

Експозиція відділу народного мистецтва знайомить з такими видами народної творчості як: ткацтво, вшивка, різьба по дереву, художня обробка металу та шкіри, кераміка. Особливої уваги заслуговує косівська кераміка, внесена до Репрезентативного списку світової спадщини ЮНЕСКО.[8] В залах представлені твори знаних майстрів гончарного мистецтва середини XIX ст. П. Кошака та кахлі О. Бахматюка.[9] Окремо показане народне вбрання чотирьох етнографічних регіонів Прикарпатського краю: Гуцульщини, Бойківщини, Покуття, Опілля. Глядачі також можуть ознайомитися з колекцією писанок, ґерданів, силянок та творчістю відомої прикарпатської майстрині П. П. Хоми.

Зал сакрального мистецтва ІФКМ
Зал сакрального мистецтва ІФКМ

Відділ реставрації[ред. | ред. код]

В залах Івано-Франківського краєзнавчого музею представлено твори сакрального мистецтва, які репрезентують зразки західноукраїнського професійного та народно-ремісничого малярства. Фондова збірка, зокрема ікони XVI-XX ст.,[10] яка в основному походила  з колишнього музею атеїзму Івано-Франківська (ліквідований в 1991 р.), була на грані знищення. В 2009 р. розпочато фандрайзинговий проект «Врятуймо скарби разом!»[11], метою якого стало збереження та популяризація найцінніших творів сакрального мистецтва Галичини фондової збірки ІФКМ. Автором проекту порятунку сакральних творів «Врятуймо скарби разом!» є реставратор Валерій Твердохліб. Сенсаційною знахідкою, яка роками перебувала в запасниках ІФКМ, стала ікона 1773 р. «Спас на престолі» з геніального  фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків».[12]

Філії музею[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рутинський М. Й., Стецюк О. В. Музеєзнавство: Навч. посіб. - К.: Знання, 2008. - 428 с.
  2. Історичні споруди Івано-Франківська: міська ратуша в світлі анонсованої владою реконструкції
  3. Перший музей Станиславова. Галицький Кореспондент (uk). 2011-05-21. Процитовано 2020-10-28.
  4. Чотири ратуші Станиславова
  5. Звіт директора Івано-Франківського краєзнавчого музею про виконання функціональних обов’язків та умов контракту за 2014 – 2018 роки
  6. Галичина могила в Крилосі - місце поховання засновника Галича. Крилос (uk). 2018-04-16. Процитовано 2020-10-28.
  7. Віталій, Ляска. У пошуках князя Ярослава Осмомисла Локальна історія Локальна Історія. Локальна Історія (uk). Процитовано 2020-10-28.
  8. Косівську кераміку внесли до спадщини ЮНЕСКО. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2020-10-28.
  9. Шевелєва, Мар'яна (2019-12-10). Олекса Бахматюк – геніальний майстер гончарства. Український інтерес(uk). Процитовано 2020-10-28.
  10. Врятуймо скарби разом: Порятунок коштовностей. Процитовано 2020-10-28.
  11. У Франківську презентували альбом “Врятуймо скарби разом!”. Галицький Кореспондент(uk). 2019-02-28. Процитовано 2020-10-28.
  12. У Івано-Франківську презентували реставровану ікону з «Тіней забутих предків». http://prostir.museum/.
  13. Івано-Франківський краєзнавчий музей на мапі
  14. Маньковська Р. В. Івано-Франківський краєзнавчий музей // електронна версія Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2., Том 3., К.: «Наукова думка», 2005, стор. 405
  15. Івано-Франківськ. Ратуша
  16. ЕКСПОЗИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ У ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОМУ КРАЄЗНАВЧОМУ МУЗЕЇ
  17. С. З. Осташа. Івано-Франківський краєзнавчий музей // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2019. — ISBN 944-02-3354-X.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Михайло Паньків. Слово до читача// Наукові записки Івано-Франківського краєзнавчого музею. - Випуск І. – Коломия: «Світ», 1993. - С. 3-8;
  • Станіславські ратуші [Текст] : зб. ст. [350-річчю надання м. (Івано-Франківську) магдебурзького права] / упоряд. І. Бондарев. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2011. – 144 с. : іл. – (Серія «Моє місто»; № 33);
  • Будівничі музеїв Прикарпаття//75-літтю Івано-Франківського краєзнавчого музею. - Івано-Франківськ, 2015. - 127 с.;
  • Івано-Франківський краєзнавчий музей. Путівник / Штиркало Я. / Я. Є. Штиркало, О. Я. Куриляк, В. В. Кузенко, Н. Д. Рега, П. С. Осташа. - Івано-Франківськ, 2013. - 21 с.
  1. Рутинський М. Й., Стецюк О. В. Музеєзнавство » Підручники України. librarium.inf.ua. Процитовано 2020-10-13. 
  2. Івано-Франківський краєзнавчий музей — Музейне Коло Прикарпаття. museum.if.ua. Процитовано 2020-10-13. 
  3. Перший музей Станиславова. Галицький Кореспондент (uk). 2011-05-21. Процитовано 2020-10-28. 
  4. Історичні споруди Івано-Франківська: міська ратуша в світлі анонсованої владою реконструкції. VERSII.IF.UA | новини Івано-Франківська та Івано-Франківської області ONLINE | головні теми Прикарпаття | ВІДЕО. Процитовано 2020-10-13. 
  5. Штиркало, Ярослав (2019). Звіт про діяльність музею за 2014-2019. https://orada.if.ua (українська). ОДА. Процитовано 13.10.2020. 
  6. Галичина могила в Крилосі - місце поховання засновника Галича. Крилос (uk). 2018-04-16. Процитовано 2020-10-28. 
  7. Віталій, Ляска. У пошуках князя Ярослава Осмомисла Локальна історія Локальна Історія. Локальна Історія (uk). Процитовано 2020-10-28. 
  8. Косівську кераміку внесли до спадщини ЮНЕСКО. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2020-10-28. 
  9. Шевелєва, Мар'яна (2019-12-10). Олекса Бахматюк – геніальний майстер гончарства. Український інтерес (uk). Процитовано 2020-10-28. 
  10. mi100.info https://mi100.info/2019/01/06/vryatujmo-skarby-razom-poryatunok-koshtovnostej/ Пропущений або порожній |title= (довідка). Процитовано 2020-10-28. 
  11. У Франківську презентували альбом “Врятуймо скарби разом!”. Галицький Кореспондент (uk). 2019-02-28. Процитовано 2020-10-28. 
  12. У Івано-Франківську презентували реставровану ікону з «Тіней забутих предків».