Іванюш Ірина Ігорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іванюш Ірина Ігорівна
доброволець
Загальна інформація
Народження 18 квітня 1990(1990-04-18) (32 роки)
Дрогобич
Alma Mater Дрогобицький педагогічний університет
Псевдо «Лютик»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ
Emblem of the Ukrainian Volunteer Corps «Pravyi sector».svg
 ДУК
Формування Hospitallers, DUK.png
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Іри́на І́горівна Іванюш (народилася 18 квітня 1990[1], Дрогобич) — українська військова-доброволиця, учасниця російсько-української війни (з 2014), госпітальєрка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 18 квітня 1990 року єдиною дитиною в сім'ї. Мати отримала інвалідність по хворобі серця. Батько працював на автокрановому заводі. Сім'я утримує дідуся й бабусю. Неодружена.

Брала участь у мовних й літературних конкурсах. На 200 балів склала ЗНО з української мови. Здобула філологічну освіту в Дрогобицькому університеті. Допомагала активістам з часу повстання Євромайдану. Вступила до Дніпропетровської медичної академії, і в зв'язку з початком війни з першого курсу пішла доброволицею санінструкторкою на фронт.

Доброволиця, медсестра, учасниця медичного батальйону «Госпітальєри», врятувала життя десятків бійців. 26 травня 2015-го Ірина Іванюш зі ще трьома бійцями підірвались на міні біля смт. Водяного, внаслідок чого втратила обидві ноги і пошкодила око. Втратила 3 літри крові, впала у кому. Проходила лікування у Дніпропетровському госпіталі. Допомогу на лікування також отримувала з пожертв небайдужих. Станом на початок червня 2015-го почала повертатися до життя.

На виборах до Київської міської ради 2015 року балотувалася від Всеукраїнського об'єднання «Свобода». На час виборів була військовослужбовицею, проживала в Дрогобичі Львівської області[1].

Нагороди[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначена нагородою:

  • 13 серпня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]