Іван-Павло Химка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іван-Павло Химка
John-Paul Himka
JPH 100806-2.jpg
Народився 18 травня 1949(1949-05-18) (69 років)
Детройт, США
Громадянство
(підданство)
Flag of Canada.svg Канада
Діяльність історик
Alma mater Мічиганський університет
Галузь історія
Заклад Альбертський університет
Посада професор
Науковий ступінь доктор філософії
Нагороди Премія фундації Антоновичів (1988)

Іван-Павло Химка (англ. John-Paul Himka — Джон-Пол Химка; нар. 18 травня 1949, Детройт, США) — канадський історик українського походження, професор-емерит історії Східної Європи Альбертського університету.

Життєпис[ред.ред. код]

Навчався в Мічиганському університеті (1971 — бакалавр, 1977 — доктор філософії з історії).

Досліджує історію України XIX та XX століття. Лауреат премії Фундації Антоновичів 1988 року за дослідження «Галицькі жителі села і український національний рух у XIX ст.». Був співредактором з історії 3-5 томів англомовної Енциклопедії українознавства.

Іван-Павло Химка пропагує творчість найвідомішого в західних наукових колах українського історика - марксиста Романа Роздольського як в англомовному світі, так і в сучасній Україні. Він переклав англійською мовою низку його праць, статей, в тому числі «До національного питання. Фрідріх Енгельс і проблема „неісторичних” народів».

Сфера наукових інтересів[ред.ред. код]

Іван-Павло Химка є визнаним дослідником соціально-економічних відносин в Австрійській Галичині другої половини ХІХ - поч. ХХ ст.. Цій темі присвячено більшість праць вченого. Також значна частина робіт дослідника присвячена історії українського соціалізму, греко-католицькій церкві та історії іконопису та іконостасів. Але вже в працях про соціальні відносини в Галичині можна простежити значне зацікавлення автора єврейською проблемою. Ще з початку 80-х років дослідник починає цікавитися історією Голокосту в Україні, а в середині 90-х. років з'являються перші дослідження присвячені цій проблемі.[1] Сьогодні Іван-Павло Химка відомий в Україні перш за все як дослідник історії Голокосту на Українських землях та участі ОУН в антиєврейських погромах.

Висловлювання[ред.ред. код]

Думка Івана-Павла Химки про роль історика в сучасному світі:

"Я дотримуюся двох протилежних думок про роль, або обов’язок, історика. З одного боку, я чітко відчуваю, що історики мають робити щось більше, ніж просто вдосконалювати власну майстерність для інших учасників своєї гільдії – вони також повинні служити суспільству. Ми живемо в дуже небезпечному світі. Поки я пишу ці слова, в Африці й Азії лютують громадянські війни та повстання. Величезні технічні досягнення останніх десятиліть можна використати з дуже значними наслідками і в хороших, і в поганих цілях, а найімовірніше – в обох одночасно. Разом із глобалізацією поширюються і багатство, і бідність. Шкода, якої ми завдаємо довкіллю, серйозна і значна. Це світ, у якому все більшої важливості набувають знання та здатність критично мислити, у якому постають дедалі серйозніші проблеми. Природа знання змінюється. Завдяки google та Вікіпедії більше немає потреби напихати голову фактами. Настав той час, коли історія, як і інші галузі гуманітаристики, має або додати своє слово до дискурсу про сучасний світ, або відступити в тінь."[2]

Годі сумніватися, ОУН справді була типово фашистською організацією, і про це свідчить купа ознак: її принцип «вождизму» (Führerprinzip), її прагнення заборонити решту політичних партій і рухів, її гасло у фашистському дусі («Слава Україні! Героям Слава!»), її червоно-чорний прапор, її салютування піднесеною рукою, її ксенофобія й антисемітизм, її культ насильства та її захоплення Гітлером, Мусоліні й іншими вождями фашистської Европи. Що тут не фашистське?
Науковці-україністи не повинні потурати оунівським прапороносцям ані в Україні, ані в українській громаді Північної Америки. Вони не повинні вводити в оману ціле суспільство[3].

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Last Judgment Iconography in the Carpathians. Toronto: University of Toronto Press, 2009.
  • Religion and Nationality in Western Ukraine: The Greek Catholic Church and the Ruthenian National Movement in Galicia, 1867—1900. Montreal; Kingston, Ontario; London; Ithaca: McGill-Queen's University Press, 1999.
  • Galician Villagers and the Ukrainian National Movement in the Nineteenth Century. Edmonton, London and New York: Canadian Institute of Ukrainian Studies, Macmillan, St. Martin's Press, 1988.
  • Socialism in Galicia: The Emergence of Polish Social Democracy and Ukrainian Radicalism (1860—1890). Cambridge, MA: Distributed by Harvard University Press for the Harvard Ukrainian Research Institute, 1983.
    • Зародження польської соціал-демократії та українського радикалізму в Галичині (1860 — 1890). — К.: Основні цінності, 2002. — 328 с.

Примітки[ред.ред. код]

  1. ІВАН-ПАВЛО ХИМКА: «Я ПЕРЕЖИВ БАГАТО МЕТОДОЛОГІЧНИХ МОД». 
  2. ІВАН-ПАВЛО ХИМКА: «Я ПЕРЕЖИВ БАГАТО МЕТОДОЛОГІЧНИХ МОД». 
  3. Чи мусить україністика обстоювати спадщину ОУН-УПА? 10 лютого 2010 року. Іван Химка

Посилання[ред.ред. код]