Іван Аргіропул

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Аргіропул
Johannes Argyropoulos (1866).jpg
Народився 1415[1][2][3]
Константинополь, Візантійська імперія[1]
Помер 26 червня 1487[1]
Рим, Папська держава[1]
Громадянство
(підданство)
Byzantine imperial flag, 14th century, square.svg Візантійська імперія
Діяльність письменник, філософ
Alma mater Падуанський університет
Науковий керівник Віссаріон Нікейський[4]
Вчителі Пліфон, Joseph Bryennios[d] і Іван Хортасмен[d]
Відомі учні Лоренцо Медічі, Марсіліо Фічіно, Jacques Lefèvre d'Étaples[d], Donato Acciaioli[d], Constantine Lascaris[d] і Pietro de' Medici[d]
Знання мов латина і давньогрецька[5]
Заклад Флорентійський університет, Падуанський університет і Стамбульський університет
Посада Senator of the Roman Empire[d]
Конфесія Римо-католицька церква

Іван Аргіропул ('Αργυροπουλος, 1415 — 26 червня 1487) — візантійський учений, відомий заслугами з відновлення грецької літератури в Італії.

Народився в Константинополі, де вивчав філософію й богослов'я, у віці 24 роки прибув до Італії, де продовжив навчання в Падуанській гімназії на кошти кардинала Віссаріона. У Римі відкрив школу з коментування давньогрецьких авторів. Повернувся в Константинополь незадовго до захоплення турками (1453 р.), потім утік в Італію. У 1456 Козімо Медічі запросив його вчителем філософії у Флоренцію й доручив виховання сина П'єтро й онука Лоренцо. Професор Флорентійської академії (1477—1481). Коли у Флоренції з'явилася чума, у 1481 Аргіропул переїхав до Рима й продовжував викладати до кінця життя.

З його школи вийшли відомі вчені: Палла Строцці, Поліціано і Йоганн Рейхлін. Він залишив кілька латинських перекладів творів Аристотеля (1518—1520), коментар на його етику і політику та кілька брошур богословського змісту (1541).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Під час написання цієї статті використано матеріал з Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона (1890—1907).