Бардін Іван Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іван Павлович Бардін
рос. Иван Павлович Бардин
BardinIvanPavl.jpg
Народився 1 (13) листопада 1883(1883-11-13)
Широкий Уступ
Помер 7 січня 1960(1960-01-07) (76 років)
Москва
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
СРСР
Alma mater Київський політехнічний інститут
Галузь наукових інтересів металургія
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Науковий керівник Курако Михайло Костянтинович
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Ленінська премія — 1958 Сталінська премія — 1942 Сталінська премія — 1949

Іва́н Па́влович Барді́н (рос. Иван Павлович Бардин; 1 (13) листопада 1883(18831113), Широкий Уступ — 7 січня 1960, Москва) — вчений-металург, Герой Соціалістичної Праці, кавалер 7 орденів Леніна та інших нагород, лауреат Ленінської та Державних премій СРСР, організатор та керівник багатьох металургійних заводів, Інституту металургії АН СРСР, академік АН СРСР, випускник КПІ.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство та освіта[ред.ред. код]

Народився 1 (13 листопада) 1883 року в селі Широкий Уступ Аткарського повіту Саратовської губернії в сім'ї сільського шевця. У 1891 році сім'я переїхала до Саратова, де з 1892 року він навчався в міському початковому та ремісничому училищах, а в 18961902 роках був учнем Маріїнського землеробного училища.

У 1903 р. І.Бардін вступив до Новоолександрійського інституту сільського господарства і лісівництва, з якого був виключений за участь у студентських заворушеннях. У 1906 р. його зараховують на сільськогосподарський факультет КПІ. Через матеріальну скруту І. П. Бардіну довелось одночасно навчатися і працювати. Робота знайшлася в лабораторії фізико-хімії, вона так захопила студента, що він перейшов на хімічне відділення інституту з наміром спеціалізуватися в галузі хімічної технології.

В. П. Іжевський побачив у молодому Івані Бардіні великі потенційні можливості, передчував його майбутні звершення як металурга. 31 січня 1910 р. Іван Павлович успішно захистив дипломний проект з мартенівської печі й отримав диплом інженера-технолога за спеціальністю «Металургія». Протягом березня 1910 р. він проводив дослідні роботи, а у квітні звернувся з клопотанням про відпустку, потім про відрядження «на екскурсію по металургійних заводах півдня Росії» для пошуку роботи. Коли це не вдалося, виїхав у США.

Творчий шлях[ред.ред. код]

У 1910–1911 рр. працював на американських заводах робітником.

Після повернення до Києва почав працювати, за рекомендацією В. П. Іжевського, на Юзівському металургійному заводі під керівництвом М. К. Курако. У 1916–1923 рр. І. П. Бардін працював на Єнакієвському металургійному заводі: начальником доменного цеху, головним інженером, директором заводу і рудників. У 1924–1929 рр. він — головний інженер Макіївського заводу, а потім заводу ім. Дзержинського у Каменському (Дніпродзержинськ). У 1929 р. йому було доручено керівництво будівництвом величезного на той час Кузнецького металургійного комбінату. З'явилася можливість втілити заповітну мрію ентузіаста доменної справи М. К. Курако — побудувати на базі коксівного кам'яного вугілля високої якості металургійний завод з великими доменними печами, невідомими на той час у Європі. Величезне за масштабами будівництво було здійснено в рекордно короткий термін — за три роки.

У 1932 р. І. П. Бардіна було обрано дійсним членом Академії наук СРСР, у 1939 р. — призначено заступником наркома чорної металургії СРСР, головою президії Уральського філіалу АН СРСР, він очолив створений за його ініціативою Інститут металургії АН СРСР. У 1942 р. учений обраний віце-президентом АН СРСР. З 1943 по 1960 р. він завідував кафедрою економіки й організації чорної металургії в Московському інституті сталі і сплавів.

У роки німецько-радянської війни І. П. Бардін керував комісією Президії АН СРСР з мобілізації ресурсів східних районів держави на потреби оборони. У повоєнні роки багато праці і зусиль віддав відновленню й реконструкції зруйнованих війною металургійних підприємств. З ініціативи і за участю І. П. Бардіна була створена Північна Магнітка — Череповецький металургійний завод.

У вересні 1943 до України прибула група вчених на чолі з академіком І. Бардіним для надання допомоги у відбудові металургійних підприємств, які постраждали в період окупації. [1]

Найважливішими проблемами розвитку чорної металургії І. П. Бардін вважав підготовку сировинної бази, рудних матеріалів і палива; широке використання кисню в металургії, вдосконалення киснево-конверторного процесу; комплексну автоматизацію металургійних процесів; створення агрегатів безперервної розливки сталі; розробку нових технологій виробництва чавуну і сталі.

Як учений зі світовим ім'ям І. П. Бардін був обраний академіком Академій наук Угорщини, Чехословаччини, НДР, Румунії.

Бардін та КПІ[ред.ред. код]

І. П. Бардін не втрачав зв'язків з Київським політехнічним інститутом. У 1944 р. він сприяв організації металургійного факультету інституту у складі чотирьох кафедр, які очолили відомі вчені академіки АН УРСР М. М. Доброхотов, В. М. Свєчніков, чл.-кор. АН УРСР В. Є. Васильєв і перший декан професор К. І. Ващенко.

Великий внесок зробив Іван Павлович у виховання інженерів-металургів і вчених-металургів. Навколо нього об'єднувалась талановита молодь, наслідуючи його глибоко науковий і всебічний підхід до вирішення проблем, високу принциповість і відданість металургії. У серпні 1952 р., перебуваючи в Києві у складі Державної комісії з питань будівництва магістральних газопроводів, І. П. Бардін відвідав КПІ, побував в аудиторіях, лабораторіях, тепло згадував В. П. Іжевського. У 1954 р. Іван Павлович надіслав студентам металургійного факультету КПІ лист «О творческом и „школярском“ подходе к изучению теории металлургии». У цьому листі Іван Павлович згадував про роки навчання в інституті, особливу увагу приділяв спеціальності інженера, набуттю інженерного досвіду. Текст цього листа було опубліковано у стінгазеті факультету — «Металург», а згодом у газеті «Комсомольская правда».

Відзнаки[ред.ред. код]

Нагороджений 7 орденами Леніна, а також медалями.

Лауреат:

  • Ленінської премії 1958 року (за роботи зі створення перших промислових установок безперервного розливання сталі):
  • Сталінських премій:
    • 1942 року (за роботи по мобілізації ресурсів Уралу для потреб оборони СРСР);
    • 1949 року (за роботи з інтенсифікації мартенівського процесу шляхом застосування кисню).

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

меморіальна дошка в Києві

Академіку та Герою встановлені пам'ятник у Новокузнецьку і барельєф у Києві (у головному корпусі Київського політехнічного інституту); відкриті меморіальні дошки в Новокузнецьку, Тулі і Києві (на одній з будівель Київського політехнічного інституту).

Іменем Бардіна названий проспект, науково-технічна бібліотека і Будинок науки і техніки в Новокузнецьку, професійний технічний ліцей у Череповці, вулиці в Москві, Новосибірську, Череповці, Донецьку, Єкатеринбурзі, Керчі. Відкрито кабінет-музей І. П. Бардіна в Новокузнецьку і вагон-музей у Череповці.

У Череповці проводиться щорічний турнір з боксу пам'яті І. П. Бардіна.

У 1983 р. на ІФФ (так називається колишній металургійний факультет) було проведено наукову конференцію, присвячену 100-річчю від дня народження І. П. Бардіна. У січні 1984 року Рада Міністрів УРСР ухвалила постанову про заснування двох стипендій імені академіка І. П. Бардіна для найздібніших студентів-відмінників ІФФ Київського політехнічного інституту.

На наукових читаннях у травні 2003 р., присвячених 140-й річниці від дня народження засновника металургійної школи КПІ проф. В. П. Іжевського, з доповіддю «Спогади про І. П. Бардіна» виступив чл.-кор. НАН України Г. Г. Єфіменко. У пресі України та багатотиражній газеті НТУУ «КПІ» неодноразово публікувалися статті про життя, наукові й виробничі досягнення легендарного випускника КПІ І. П. Бардіна. Дані про його науковий і життєвий шлях представлені в Державному політехнічному музеї при НТУУ «КПІ», внесені до збірки «Славні імена КПІ».

Література[ред.ред. код]

  • Бардин И. П. в воспоминаниях современников. — М.: Наука, 1985.
  • Емельянов Г. А. Горячий стаж. — М.: Советский писатель, 1985.
  • Федоров А. С. Творцы науки о металле. — М.: Наука, 1980; 4. Книга о Донбассе: Природа. Люди. Дела. — Донецк: Донбасс, 1977. — С.240-243.
  • Українська радянська енциклопедія : у 12-ти т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Проблемы металлургии. [Сб., посвящ. Акад. И. П. Бардину к семидесятилетию]. М., 1953.