Іван Блавацький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Отець Іван Блавацький (нар. 8 березня 1887(18870308) — пом. 19 квітня 1963) – парох Милованя, Хриплина й Опришівців.

Іван Блавацький народився 8 березня 1887 року в Підліска Малих біля Львова. Після закінчення теології, він студіював українську й латинську мови на філологічному факультеті у Львові, де й застали його події 1 листопада 1918 року.

Залишивши Львів після відступу українських військ, переїхав до Станіслава, де був призначений на адміністратора с. Товстеньке, Гусятинського повіту, 6 км від Збруча, що було одним із головних шляхів переходу з'єднань УГА в Наддніпрянську Україну. В цьому ж селі заходами о.Івана Блавацького була висипана висока могила на пошану героїв Визвольної боротьби – перша із таких могил в Галичині. Приготовану для цієї могили таблицю з надписом “Борітеся – поборете, Вам Бог помагає” поляки заборонили прикріпити. Урочисте посвячення могили відбулося на Зелені Свята 1921року.

Після трьох років перебування в Товстенькім і згодом короткотривалого адміністрування в Бобулинцях біля Зарваниці (24.04.1922р.) Бучацького повіту, о. І. Блавацький перейняв парохію в Миловані. Село було вбоге й земля малоурожайна. Посередині села на горбку пишалася гарна двоповерхова кам'яниця, що в ній була розташована сільськогосподарська школа товариства “Просвіта” з гарно виплеканим молодим садком спереду. В цій школі молоді селяни вчилися в теорії і на практиці модерного й раціонального ведення сільського господарства. Управителем школи був у той час інженер – агроном Н.Стефурак, із яким о.Блавацький швидко заприятелював і з ним співпрацював у селі. Інженер Стефурак наполегливо працював над відбудовою знищеного війною господарства школи і намагався зробити школу самодостатньою. Про державні субвенції не старався, щоб не узалежнювати школи від державного контролю. Після інженера Стефурака адміністаторами школи були інженер Творидло, інженер Брилинський і опісля інженер Панашій. Викладачами були фахові учителі. Пасічництва вчив професор Гаванський зі Станіслава. Кожних вакацій перебували у приміщеннях школи для відпочинку й розваги діти незаможних батьків зі Львова – один місяць хлопці й один дівчата. Влаштовувало ці вакаційні оселі Товариство Вакаційних Осель, що його засновницею й опікункою була Ольга Бачинська. Перебуваючи серед гарної природи – на околиці лісу, діти відбували екскурсії, вчилися співати, влаштовували театральні вистави, співали в церкві. В Миловані було багато нащадків татар, на що вказували прізвища, як Татарин, Батурин й інші. Селяни на обличчя смагляві, брюнети, кремезні тілом. Наспів пісень був інакший, як на Поділлі чи на Гуцульщині. Особливо багато й гарно співали восени при теребленні кукурудзи. Жінки в Миловані були зорганізовані в церковному сестринстві, згодом в кружку “Союзу українок”, що його заснувала дружина о. І. Блавацького Олена. Під її проводом жінки й дівчата вишивали сорочки, рушники, скатертини, робили штучні квіти, вчилися церковних пісень. Сходилися в читальні або на приходстві. Цікавим був жіночий одяг : вишиваний низом тільки чорними нитками для старших жінок і чорними з вишневими для молодших, або так званий “різаний” на білому домашньому полотні. Заходами о. І.Блавацького в Миловані була побудована хата – приходство – для священика і деякі господарські будинки.

Наступною парохією о. І. Блавацького було село Хриплин, над річкою Млинівкою, притокою Бистриці Надвірнянської, 4 км від Станіслава. Стараннями о. Блавацького й тут була побудована – на місці старої, критої соломою – нова хата для священика з господарськими будинками, і біля неї постав молодий овочевий сад. Серед селян було багато членів радикальної партії і читачів її органу “Громадський Голос”, але в неділю на Богослужіннях церква була завжди повна, співав гарний хор. Церква була дерев'яна, гарно розмальована в українському стилі молодим місцевим малярем. Щороку приїжджали з рекомендаціями (місіями) оо. Василіяни або оо. Редемптористи зі Станіслава. Жінки були зорганізовані в кружку “Союзу українок” під проводом Олени Блавацької. Щонеділі приїжджали з доповідями для членів кружка станіславівські студенти. Відбувалися різні практичні курси – куховарства, шиття тощо. Був зорганізований дитячий садок, що його вела Оля Безручко. Виконуючи обов'язки пароха, о. І.Блавацький був водночас катехитом в дівочій гімназії Рідної Школи й опісля в реальній Українській гімназії у Станіславові, куди доїжджав поїздом. Працював також референтом в єпископській консисторії.

Останньою парохією о. І.Блавацького було село Опришівці, куди його призначено 28.12.1939 року. Село велике (з дочерним с.Чукалівка) було розташоване під самим Станіславовом (в 1941р. воно нараховувало 2100 мешканців, в тому числі 2075 українців і 20 латинників). Багато людей із села працювали робітниками в місті і тому й були тут значні комуністичні впливи. Діяли комуністи навіть в читальні “Просвіти”, в “Сільському Господарі” і намагалися тероризувати церкву. Після приходу більшовиків у селі були зрізані всі хрести; намагалися знищити також пам'ятник на могилі попереднього пароха. В священика відібрали хату й о. І.Блавацький змушений був переїхати до сусіднього села Чукалівка, куди за ним все ж таки кожної неділі люди з Опришівців, які залишилися вірними церкві, присилали фіру.

Першу радянську окупацію о. І. Блавацький перебув у Чукалівці, живучи з родиною в одній із селянських хат. Після приходу німців люди в Опришівцях відреставрували приходство, й о. І. Блавацький вернувся до своєї парохії. Позрізувані хрести поставлено знову. В церкві відправлялися нормально Богослужіння, приїжджали знову з місіями оо. Редемптористи.

Проте ж, перед другою радянською окупацією, о. І.Блавацький, попереджений одним з парохіян, що з приходом більшовиків першою жертвою буде священик, вирішив емігрувати. За згодою станіславівського єпископа Владики Григорія Хомишина виїхав на Захід і з 1950 р. поселився в Канаді з дружиною Оленою та доньками Лідією й Дарією і пастирював на різних парохіях.

Помер 19 квітня 1963р. в Балтіморі. Похований на українському католицькому цвинтарі Факс Чейс у Філадельфії.