Іван Георгій Пінзель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іван Георгій Пінзель
Pinzel.jpg
Автопортрет (?) на плечі скульптури Алегорія Мужності
Інші імена Іоан Георг Пінзель, майстер Пінзель
Народився ~1707
Львів[1]
Помер між 16.9.1761 і 24.10.1762
Бучач (?)
Громадянство Польща
Діяльність скульптор[d]
Титул шляхтич[2]
Дружина Маріанна Ельжбета Кейтова (Маєвська)
Діти Бернард, Антон
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Іва́н Гео́ргій Пі́нзель[3], або Іоан Георг Пінзель, майстер Пінзель[4], пол. Jan Jerzy Pinzel, бл. 1707[5] — між 16 вересня 1761 і 24 жовтня 1762[6]) — галицький скульптор середини 18 століття, представник пізнього бароко і рококо. Зачинатель Львівської школи скульпторів. Для творів Й.-Ґ. Пінзеля характерна велика емоційність та динаміка, надання створеним формам життєвих рис.

Життєпис[ред.ред. код]

Біографічні відомості про майстра майже відсутні. Його етнічне походження, місце і час народження, також обставини появи в Галичині та смерті наразі невідомі.

Збігн. Горнунг свого часу стверджував, що Пінзель походив з Чехії, про що, на його думку, свідчила схожість робіт майстра з творами празької школи[7]. Микола Голубець називав його «шльонським різьбарем».[8]

Пінзель прибув до Польщі наприкінці 1740-х років на запрошення Бернарда Меретина для виконання різьбярських робіт в проектованих архітектором будівлях на замовлення Миколи Василя Потоцького.[7] За іншими даними — появився в середині 1740-х при дворі магната Миколи Василя Потоцького, який став його головним замовником і патроном.

Протягом 17501760-х років (переважно спільно з архітектором Бернардом Меретином[9]) працював у Львові, Ходовичах (тепер Львівська область), Городенці, Гвіздці (нині Івано-Франківська область), Монастириську (костел Успіння Пречистої Діви Марії, також Антон Штиль[10]), Бучачі (обидва — сучасна Тернопільська область).

Перед квітнем 1756 року разом з Йоганом Георгом Гертнером почали працювати[11] над вівтарями двох Патріархів (інші дані — святих Фелікса Валуа та Яна де Мата[11]) у Львівському костелі Тринітаріїв, які не збереглися. Роботи закінчили у квітні 1757 року.[11] Кошти за виконані роботи (990 злотих) отримав у 1757 році. Додатково зробив для цих вітарів невеликі статуї святих Яна Непомука та Якима.[12]

Наприкінці 1750-х Меретин замовив Пінзелю виконання оздоблювальних робіт в костелі у Годовиці, які він не зміг виконати через передчасну смерть архітектора (крім казальниці — спрощеної репліки амвону в костелі Городенки). Виконав у 1759—1761 роках монументальні статуї святих Атанасія, Леона, кінну статую святого Юра, за що отримав величезну тоді суму — близько 37000 золотих. Перед смертю Меретин доручив йому виконання двох балконових консолей з чоловічими торсами для кам'яниці № 40 на площі Ринок у Львові, перебудованій під резиденцію львівського єпископа УГКЦ Лева Шептицького, яка в 1761 році вже була накрита дахом.[13]

У 1761 р. Микола Василь Потоцький офірував 100000 золотих для виконання різьбарських робіт в новому домініканському костелі Львова і зобов'язав Пінзеля виконати роботи. Вони передбачали виконання 2-х бічних вівтарів у каплицях на поперечній осі храму (до наших днів не збереглись, вціліли приналежні фігури святих Миколая, Йосифа (?), Августина, Домініка, виконані перед консекрацією храму 1764 року. Пінзель виконав статую Матері Божої з дитятком в кляшторному ораторіумі за великим вівтарем. З весни 1764 р. тривали роботи із зовнішньої декорації костелу.[13]

16 вересня 1761 року отримав кошти за роботи, виконані в костелі у Монастириськах, що вважається найпізнішим фактом з життя майстра.[14]

Поява Пінзеля сприяла розвитку талантів Томаса Гуттера, Конрада Кутченрайтера, Георга Маркварта, Христіана Сейнера, Себастьяна Фесінгера, спрямувало їх творчість в напрямку розквітлого рококо. Майстерня Пінзеля, який провадилася, найправдоподібніше, в Бучачі, сприяла появі (крім Антона Штиля, Фабіяна Фесінґаер, Яна Непомуцена Бехерта) таких чільних майстрів молодшої генерації львівської різьбарської школи на чолі з Антоном Осинським, Іваном та Матвієм Полейовськими, Іваном Оброцьким, Франциском Олендзьким.[15]

Сім'я[ред.ред. код]

13 травня 1751 року одружився у Бучачі із вдовою Маріанною Єлизаветою Кейтовою з родини Маєвських[16]. Від цього шлюбу мав двох синів — Бернарда[17] (нар. 1752) і Антона (нар. 1759[18]).

Згідно тодішніх звичаїв, вдова мала принаймні рік перебувати в жалобі за померлим чоловіком.[19] За наявними документами, 24 жовтня 1762 року Єлизавета Пінзелева втретє вийшла заміж за Йогана Беренсдорфа.[20][21]

Перелік творів[ред.ред. код]

Ск. Пінзель. «Юрій-Змієборець».
Ск. Пінзель. «Юрій-Змієборець». Собор святого Юра, Львів.

Галерея[ред.ред. код]

Пластичні ескізи-моделі[ред.ред. код]

Як модель Й.-Ґ. Пінзеля розглядається сумлінно вирізьблена з липового дерева і позолочена група святого Юрія на коні у битві зі змієм висотою 51 см, яка зберігається в Національному музеї у Львові. Вона вважається підготовчою роботою до його кам'яної скульптури на фасаді собору святого Юра у Львові. Авторство Пінзеля щодо цієї «моделі» є безсумнівним, а незвична для ескізної роботи позолота могла бути нанесена пізніше, щоб надати їй характеру самостійного твору. Впадають у вічі, проте, значні розходження між «моделлю» та її кам'яним виконанням. Зміни у зображенні гриви та хвоста коня, а також плаща вершника можна було б ще пояснити намаганням сильнішого акцентування контуру з розрахунку на ефектний вид монументальної групи вгорі на фасаді.

Моделлю Пінзеля вважається також статуетка святого Якима з Музею Пінзеля у Львові. За розмірами та характером виконання її можна порівняти з групою святого Юрія. Досі ще не вдалося встановити її зв'язок з відповідною статуєю, виконаною у великих розмірах. Загальний характер і досконале виконання фігури не виказує ознак ескізу. Навпаки, вона справляє враження самостійної завершеної роботи в малому форматі.

Враховуючи те, що пластичні ескізи не лише Пінзеля, а й інших скульпторів Львівської школи не збереглися до нашого часу, особливо важливою і щасливою подією стала поява на баварському мистецькому ринку восени 1999 року шести боцеті, які вважалися «чеськими» за походженням. Всі шість можна віднести до творчості Іоанна Георгія Пінзеля. Вони були придбані Баварським національним музеєм в Мюнхені[31].

6 боцеті з Мюнхена[ред.ред. код]

Вдова Пінзеля вивезла з собою частину скульптурних робіт майстра (6 боцеті). Робилися як ескізи до великих скульптур. Віднайдені 1999 року на мистецькій ярмарці в Мюнхені. Всі (окрім більшого Святого Йосипа) висотою близько 10 сантиметрів.

  • Святий Яким, Свята Анна, цар Давид, пророк — ескізи втрачених[32] вівтарних скульптур костелу в Монастириськах.
  • Святий Ієронім — ескіз невідомої скульптури.
  • Святий Йосип — найбільший за розміром ескіз знищеної скульптури вівтаря костелу в Городенці.

Місцезнаходження робіт[ред.ред. код]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Виставки та музей[ред.ред. код]

Докладніше: Музей Пінзеля
  • З 21 листопада 2012 до 25 лютого 2013 р. у Луврі відбулася виставка робіт Івана Пінзеля.[34][35][36]
  • З 28 жовтня 2016 року до 12 лютого 2017 року експресивні барокові роботи — різьблення Йогана Георга Пінзеля та живопис — виставлені на показ у Зимовому палаці принца Євгена Савойського[37] комплексу-паладу Бельведер у Відні.[38] Однак ні на сітілайтах, ні в офіційних прес-релізах палацу не згадують, що колекція із фондів Львівської галереї мистецтв.[37]

Монети та марки[ред.ред. код]

Національний банк України, продовжуючи серію «Видатні особистості України», 29 листопада 2010 року ввів в обіг ювілейну монету «Іоанн Георг Пінзель» номіналом 5 гривень, що виготовлена зі срібла, масою 15,55 г, діаметром 33 мм. Тираж 5000 шт[39][40].

У 2010 році Укрпошта випустила в обіг поштові марки «Іоан Георг Пінзель. Богоматір» та «Іоан Георг Пінзель. Ангел»[41][42].

Ювілейна монета «Іоанн Георг Пінзель» та поштові марки
І Г Пінзель аверс.jpeg І Г Пінзель реверс.jpeg Пінзель марки.jpg
Аверс монети Реверс монети Зчіпка марок

Пам'ятник та фестиваль у Бучачі[ред.ред. код]

Скульптор у наукових працях[ред.ред. код]

  • Борис Возницький. Микола Потоцький староста Канівський та його митці архітектор Бернард Меретин і сницар Іоан Георгій Пінзель. — Львів : Центр Європи, 2005. — ISBN 966-7022-50-1.
  • Іоанн Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення. — Київ : Грані-Т, 2007. — ISBN 978-966-292-334-6.

Пінзель у художній літературі[ред.ред. код]

  • Євгенія Кононенко. Жертва забутого майстра. — Київ : Грані-Т, 2007.
  • Володимир Єшкілєв. Втеча майстра Пінзеля. — Київ : Грані-Т, 2007.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Record #119121735 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Згідно із записом про одруження.
  3. Інші збережені у архівних документах варіанти — Пілзень, Пілце, Пільце, Пінзе, Пільц, Пільзе, Пільзнов.
  4. Саме так він сам підписувався.
  5. Згідно з припущенням.
  6. Александрович В. Пінзель Йоган-Георг… — С. 257.
  7. а б Hornung Z. Pinsel (Pinzel) (zm. ok. 1770)… — S. 343.
  8. Рококо і класицизм // Мистецтво / Історія української культури.
  9. Митці близько товаришували і, можливо, були знайомі до приїзду в Україну.
  10. Ostrowski Jan Karol. Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Monasterzyskach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — tom. 4. — 402 il. — S. 84—94. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. 1.). — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
  11. а б в Александрович В. Пінзель Йоган-Георг… — С. 258.
  12. Возницький Б. (підготував). Відомості про скульптора // Кононенко Є. Жертва забутого майстра. — К. : Грані-Т, 2007. — 180 с. — С. 171. — ISBN 978-966-2923-41-4.
  13. а б в Hornung Z. Pinsel (Pinzel) (zm. ok. 1770)… — S. 344.
  14. а б Ostrowski J. K. Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Monasterzyskach… — S. 93—94.
  15. Hornung Z. Pinsel (Pinzel) (zm. ok. 1770)… — S. 345.
  16. «13 травня 1751 року у Бучачі укладено шлюб між шляхетним Іоанном Георгом Пінзе, молодшим скульптором, і Маріанною Елізабетою Кейтовою, удовою, дівоче прізвище по першому шлюбі Маєвська» (запис у виявлених у 1995 році у Варшаві костельних книгах із Бучача).
  17. Названий на честь хрещеного батька — Бернарда Меретина.
  18. Охрещений 3 червня 1759.
  19. Ostrowski J. K. Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Monasterzyskach… — S. 94 (прим.).
  20. Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Buczaczu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Secesja, 1993. — Cz. I, tom 1. — S. 28. — ISBN 83-85739-09-2 (лат.)
  21. отже, Пінзель, імовірно, помер до цієї дати — близько 1761 року, певно, у Бучачі
  22. Тесані з цільного вапняку. Частина загинула під час пожежі 29 липня 1865 р., кілька півфігур-каріатид знищені у 1950-х. Збережені (всі пошкоджені, висота 195 см): Геракл роздирає пащу Немейському левові, Геракл убиває Лернейську гідру, Посейдон, Давид, Козак з люлькою та інші.
  23. Решту в радянські часи порізали на дрова.
  24. Ostrowski J. К. Wstęp // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I. — tom 1. — 368 s., 508 il. — S. 8. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  25. Тихий Б. Монастир бернардинів // Пам'ятки України. — К. — 2013. — № 5 (188) (трав.). — 72 с. — С. 25.
  26. Пінзель отримав кошти за виконані роботи
  27. Ostrowski J. K. Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Monasterzyskach… — S. 92—93.
  28. спочатку не знав про знахідку Маньковського
  29. сума отриманих Пінзелем коштів, на його думку, були замалі за таку роботу; вважав Осінського найкращим представником львівської школи
  30. Ostrowski J. K. Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Monasterzyskach… — S. 93.
  31. Боцетті Майстра Пінзеля
  32. Збереглася тільки скульптура Святої Анни.
  33. Ostrowski J. K Kościół parafialny p.w. Wszystkich Świętych w Hodowicy // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Secesja, 1993. — tom 1. — S. 37, il. 113. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. 1.). — ISBN 83-85739-09-2.
  34. [http://www.louvre.fr/expositions/johann-georg-pinsel-br-un-sculpteur-baroque-en-ukraine-au-xviiie-siecle Exposition Johann Georg Pinsel Un sculpteur baroque en Ukraine au XVIIIe siècle]. (фр.)
  35. Сьогодні у Луврі відкривають виставку «українського Мікеланджело» (відео)
  36. Твори Пінзеля експонують у Луврі, а в будівлі музею скульптора у Львові протікає дах
  37. а б Бароковий скульптор Йоган Георг Пінзель – у Бельведері. На афішах нема про Україну // zik.ua 27.10.2016
  38. Ліщенко О. «Зимовий палац Бельведеру не бачив виставки такого рівня з часів Марії-Терезії…» // Високий замок. - 2016. - № 123 (5523) (1 лист.). - С. 1, 3.
  39. Іоанн Георг Пінзель (срібна монета)
  40. Иоанн Георг Пинзель (серебряная монета)
  41. Зчіпка з двох марок № 1053-1054 «Іоан Георг Пінзель»/2010
  42. Укрпошта випустила в обіг поштові марки «Іоан Георг Пінзель. Богоматір» та «Іоан Георг Пінзель. Ангел»
  43. В Бучачі відкрили пам'ятник Пінзелю
  44. Дні Пінзеля в Бучачі

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]