Йоган-Георг Пінзель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Георгій Пінзель
Автопортрет (?) на плечі скульптури Алегорія Мужності
Псевдо Іоан Георг Пінзель, майстер Пінзель
Народився ~1707
Помер ~1761
Бучач (?)
Країна  Річ Посполита
Місце проживання Бучач
Діяльність скульптор
Титул шляхтич[1]
У шлюбі з Маріанна Ельжбета Кейтова (Маєвська)
Діти Бернард, Антон

Іва́н Гео́ргій Пі́нзель[2] (Іоан Георг Пінзель, майстер Пінзель[3], пол. Jan Jerzy Pinzel, *~1707[4] — †~1761) — галицький скульптор середини 18 століття, представник пізнього бароко і рококо. Зачинатель Львівської школи скульпторів.

Життєпис

Біографічні відомості про майстра майже відсутні. Його етнічне походження, місце і час народження, також обставини появи в Галичині та смерті наразі невідомі. В середині 1740-х років він з'явився при дворі магната Миколи Василя Потоцького, який став його головним замовником і патроном. 13 травня 1751 року одружився у Бучачі із вдовою Маріанною Єлизаветою Кейтовою з родини Маєвських[5]. Від цього шлюбу мав двох синів — Бернарда[6] (*1752) і Антона (*1759[7]).

Протягом 1750-60-х років (переважно спільно з архітектором Бернардом Меретином[8]) працював у Львові, Ходовичах (тепер Львівська область), Городенці, Гвіздці (нині Івано-Франківська область), Монастириську (костел Успіння Пречистої Діви Марії, також Антон Штиль[9]), Бучачі (обидва — сучасна Тернопільська область). Для творів Й.-Ґ.Пінзеля характерна велика емоційність та динаміка, надання створеним формам життєвих рис.

1756—1757 роки разом з Яном Ґертнером виконав бічні вівтарі святого Яна де Мата і святого Фелікса Валуа в Монастирі тринітаріїв (Львів, не зберігся).[джерело?]

За наявними документами, 24 жовтня 1762 року Єлизавета Пінзелева втретє вийшла заміж за Беренсдорфа. Отже, Пінзель, імовірно, помер до цієї дати (близько 1761 року, певно, у Бучачі).

Коротка версія «Польського словника біографічного»

Походив з Чехії (про це свідчить схожість його творів на твори митців празької школи). Прибув до Польщі в кінці 1740-х на запрошення Бернарда Меретина для виконання різьбарських робіт в проектованих архітектором на замовлення Миколи Василя Потоцького будівлях. В кінці 1750-х Меретин замовив Пінзелю виконання оздоблювальних робіт в костелі у Годовиці, які він не зміг виконати через передчасну смерть архітектора (крім казальниці — спрощеної репліки амвону в костелі Городенки). Виконав у 1759-61 роках монументальні статуї святих Атанасія, Леона, кінну статую святого Юра, за що отримав близько 37000 золотих (величезна тоді сума). Перед смертю Меретин доручив йому виконання двох балконових консолей з чоловічими торсами в ринковій кам'яниці № 40, перебудованій під резиденцію львівського єпископа УГКЦ Леона Шептицького, яка 1761 була під дахом.[10]

У 1761 р. Микола Василь Потоцький офірував 10000 золотих для виконання різьбарських робіт в новому Домініканському костелі Львова, за виконання робіт взявся Пінзель. Вони передбачали виконання 2-х бічних вівтарів у каплицях на поперечній осі храму (до наших днів не збереглись, вціліли приналежні фігури святих Миколая, Юзефа (?), Августина, Домініка, виконані перед консекрацією храму 1764 року. Пінзель виконав статую Матері Божої з дитятком в орторіумі кляшторному за великим вівтарем. З 1764 р. тривали роботи із зовнішньої декорації костелу.

Поява Пінзеля сприяла розвитку талантів Томаша Гуттера, Конрада Кутченрайтера, Єжи Маркварта, Христіана Сейнера, Себастьяна Фесінгера, спрямувало їх творчість в напрямку розквітлого рококо. Варстат Пінзеля, який провадився, найправдоподібніше, в Бучачі, сприяв появі (крім Антона Штиля, Фабіяна Фесінгера, Яна Непомуцена Бехерта) таких чільних майстрів молодшої генерації львівської різьбарської школи на чолі з Антоном Осинським, Іваном та Матвієм Полейовськими, Іваном Оброцьким, Франциском Олендзьким.[11]

Перелік творів

Ск. Пінзель. «Юрій-Змієборець».
Ск. Пінзель. «Юрій-Змієборець». Собор святого Юра, Львів.

Галерея

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йоган-Георг Пінзель

Пластичні ескізи-моделі

Як модель Й.-Ґ. Пінзеля розглядається сумлінно вирізьблена з липового дерева і позолочена група святого Юрія на коні у битві зі змієм висотою 51 см, яка зберігається в Національному музеї у Львові. Вона вважається підготовчою роботою до його кам'яної скульптури на фасаді собору святого Юра у Львові. Авторство Пінзеля щодо цієї «моделі» є безсумнівним, а незвична для ескізної роботи позолота могла бути нанесена пізніше, щоб надати їй характеру самостійного твору. Впадають у вічі, проте, значні розходження між «моделлю» та її кам'яним виконанням. Зміни у зображенні гриви та хвоста коня, а також плаща вершника можна було б ще пояснити намаганням сильнішого акцентування контуру з розрахунку на ефектний вид монументальної групи вгорі на фасаді.

Моделлю Пінзеля вважається також статуетка святого Якима з Музею Пінзеля у Львові. За розмірами та характером виконання її можна порівняти з групою святого Юрія. Досі ще не вдалося встановити її зв'язок з відповідною статуєю, виконаною у великих розмірах. Загальний характер і досконале виконання фігури не виказує ознак ескізу. Навпаки, вона справляє враження самостійної завершеної роботи в малому форматі.

Враховуючи те, що пластичні ескізи не лише Пінзеля, а й інших скульпторів Львівської школи не збереглися до нашого часу, особливо важливою і щасливою подією стала поява на баварському мистецькому ринку восени 1999 року шести боцеті, які вважалися «чеськими» за походженням. Всі шість можна віднести до творчості Іоанна Георгія Пінзеля. Вони були придбані Баварським національним музеєм в Мюнхені[16].

6 боцеті з Мюнхена

Вдова Пінзеля вивезла з собою частину скульптурних робіт майстра (6 боцеті). Робилися як ескізи до великих скульптур. Віднайдені 1999 року на мистецькій ярмарці в Мюнхені. Всі (окрім більшого Святого Йосипа) висотою близько 10 сантиметрів.

  • Святий Яким, Свята Анна, цар Давид, пророк — ескізи втрачених[17] вівтарних скульптур костелу в Монастириськах.
  • Святий Ієронім — ескіз невідомої скульптури.
  • Святий Йосип — найбільший за розміром ескіз знищеної скульптури вівтаря костелу в Городенці.

Місцезнаходження робіт

Вшанування пам'яті

Виставки та музей

Докладніше: Музей Пінзеля

З 21 листопада 2012 до 25 лютого 2013 р. у Луврі відбулася виставка робіт Івана Пінзеля.[18][19][20]

Монети та марки

Національний банк України, продовжуючи серію «Видатні особистості України», 29 листопада 2010 року ввів в обіг ювілейну монету «Іоанн Георг Пінзель» номіналом 5 гривень, що виготовлена зі срібла, масою 15,55 г, діаметром 33 мм. Тираж 5000 шт[21][22].

У 2010 році Укрпошта випустила в обіг поштові марки «Іоан Георг Пінзель. Богоматір» та «Іоан Георг Пінзель. Ангел»[23][24].

Ювілейна монета «Іоанн Георг Пінзель» та поштові марки
Аверс монети Реверс монети Зчіпка марок

Пам'ятник у Бучачі

Див. також

Скульптор у наукових працях

  • Борис Возницький. Микола Потоцький староста Канівський та його митці архітектор Бернард Меретин і сницар Іоан Георгій Пінзель. — Львів : Центр Європи, 2005. — ISBN 966-7022-50-1.
  • Іоанн Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення. — Київ : Грані-Т, 2007. — ISBN 978-966-292-334-6.

Пінзель у художній літературі

  • Євгенія Кононенко. Жертва забутого майстра. — Київ, 2007.
  • Володимир Єшкілєв. Втеча майстра Пінзеля. — Київ, 2007.

Примітки

  1. ↑ Згідно із записом про одруження.
  2. ↑ Інші збережені у архівних документах варіанти — Пілзень, Пілце, Пільце, Пінзе, Пільц, Пільзе, Пільзнов.
  3. ↑ Саме так він сам підписувався.
  4. ↑ Згідно з припущенням.
  5. ↑ «13 травня 1751 року у Бучачі укладено шлюб між шляхетним Іоанном Георгом Пінзе, молодшим скульптором, і Маріанною Елізабетою Кейтовою, удовою, дівоче прізвище по першому шлюбі Маєвська» (запис у виявлених 1995 року в Варшаві церковних книгах із Бучача).
  6. ↑ Названий на честь хрещеного батька — Бернарда Меретина.
  7. ↑ Охрещений 3 червня 1759.
  8. ↑ Митці близько товаришували і, можливо, були знайомі до приїзду в Україну.
  9. ↑ Jan Karol Ostrowski. Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Monasterzyskach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa.— Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996.— tom. 4.— 211 s., 402 il.— S. 84-94 seria: Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. ISBN 83-85739-34-3 (пол.)
  10. ↑ Z.Hornung. Pinsel (Pinzel) (zm. ok. 1770)… s. 343—344
  11. ↑ Z.Hornung. Pinsel (Pinzel) (zm. ok. 1770)… s. 345
  12. ↑ Тесані з цільного вапняку. Частина загинула під час пожежі 29 липня 1865 р., кілька півфігур-каріатид знищені у 1950-х. Збережені (всі пошкоджені, висота 195 см): Геракл роздирає пащу Немейському левові, Геракл убиває Лернейську гідру, Посейдон, Давид, Козак з люлькою та інші.
  13. ↑ Решту в радянські часи порізали на дрова.
  14. ↑ Ostrowski J.К. Wstęp // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.- Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010.- Cz. I, tom 1. 368 s., 508 il. ISBN 978-83-89273-79-6 [] помилка: {{lang-xx}}: немає тексту (допомога) s.8
  15. ↑ Богдан Тихий. Монастир бернардинів // Пам'ятки України. — К., № 5 (188) за травень 2013. — 72 с. — С. 25.
  16. ↑ Боцетті Майстра Пінзеля
  17. ↑ Збереглася тільки скульптура Святої Анни.
  18. ↑ http://www.louvre.fr/expositions/johann-georg-pinsel-br-un-sculpteur-baroque-en-ukraine-au-xviiie-siecle
  19. ↑ Сьогодні у Луврі відкривають виставку «українського Мікеланджело» (відео)
  20. ↑ Твори Пінзеля експонують у Луврі, а в будівлі музею скульптора у Львові протікає дах
  21. ↑ Іоанн Георг Пінзель (срібна монета)
  22. ↑ Иоанн Георг Пинзель (серебряная монета)
  23. ↑ Зчіпка з двох марок № 1053-1054 «Іоан Георг Пінзель»/2010
  24. ↑ Укрпошта випустила в обіг поштові марки «Іоан Георг Пінзель. Богоматір» та «Іоан Георг Пінзель. Ангел»
  25. ↑ В Бучачі відкрили пам'ятник Пінзелю

Джерела та посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йоган-Георг Пінзель
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Йоган-Георг_Пінзель&oldid=17788512