Іван Дрогойовський (єпископ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Дрогойовський
Народився 1505
Дрогоїв?
Помер 25 червня 1557(1557-06-25)
Вольбуж
Національність українець
Діяльність католицький священик
Відомий завдяки релігійний католицький діяч
Alma mater Краківський університет
Посада католицький єпископ[d], diocesan bishopd, diocesan bishopd і diocesan bishopd
Конфесія РКЦ
Рід Дрогойовські
Брати, сестри  • Дрогойовський Станіслав
POL COA Korczak.svg

Іван Дрогойовський гербу Корчак (пол. Jan Drohojowski; бл. 1505 — 25 червня 1557, Вольбуж) — релігійний католицький діяч руського походження. Родич Станіслава Оріховського.

Життєпис[ред. | ред. код]

Батько — Дрогойовський Іван (Ян) Парис — дідича Дрогоєва, православний, мати — дружина батька Катерина Оріховська. Певне, народився у Дрогоєві. Мав 4-х братів.

Правдоподібно, навчався в кафедральній школі Перемишля. Батько сприяв освіті, 15 квітня 1519 записався до Краківського університету, тут був «колегою» майбутніх єпископів РКЦ Анджея Зебжидовського, С. Гоз'юша, також Павла Ґлоґовського, Анджея Фрича Моджевського. Добре вивчав гуманістичні предмети. Потім кілька років провів на дворі Анджея Кшицького, 1525-го виїхав до Італії, де 4 роки вчився. Був секретарем кардинала Ґінуччі. Отримав ступінь доктора права (виш невідомий). Через смерть батька 1529 року повернувся додому, осів у Дрогоєві, де вів господарство.

Добрі стосунки з Пйотром Ґамратом та іншими достойниками РКЦ вплинули на вибір духовної кар'єри: з 1532 пробощ в Дрогобичі, з 1533 — канонік в Кракові (десь тоді отримав капланські свячення, осів у Кракові). За сприяння Кміти отримав у 1542 році Перемиську канонію. Через суперечку Перемиської капітули РКЦ з біскупом Тарлом звернувся до короля (успішно). В ті роки був прихильником глибоким реформ.

З 1545 року єпископ кам'янецький, холмським став через кілька місяців. 1547 року був призначений послом на Тридентський собор зi Ст. Лаським (не брав участі). Куявський біскуп РКЦ з 1551 року, був призначений на посаду за сприяння короля, який вважав його «своєю людиною». Також мав підтримку Миколи Радзивілла, Кміти, Осєцького. Краківська капітула РКЦ 1551 року закидала йому надмірне наслідування (також схвальні відгуки[1]) православних традицій (зокрема, під час посту, «філіокве», «комунії 2-х іпостасей»), добрі стосунки зі С. Оріховським, брак теологічного вишколу. 25 вересня 1551 відбув «інґрес» до катедри Влоцлавека, осів у резиденції єпископів у Вольбужі. Керівництво Вольборським (Вольбузьким) староством віддав брату Станіславу. Маршалком його двору став протестант Якторовський, випускник протестантського університету.

1556 року як посол короля відвозив Софію Ягеллонку до Вольфенбюттеля на її заміжжя за князя Брунсвіку. В Лейпцігу зустрівся з професорами, в Маґдебурґу — з Фляціусом, якому обіцяв шукати в Литві руські тексти Біблії. Через таку позицію була ймовірність його усунення з посади. Весною 1556 року нунцій, маючи на руках бреве, провів розслідування. І. Дрогойовський перестав контактувати з протестантами, приятелями, які викликали підозру нунція. На посаді залишився.

Помер 25 червня 1557 у Вольбожу. Його останні дні описав А. Моджевський. Вважалося, що помер як протестант, що спричинило певний відгомін в середовищі РКЦ. Станіслав Оріховський, правдоподібно, був автором брошури «Narzekanie z wyznanim wiary nieboszczyka księdza biscupa kujawskiego Jana Drohojowskiego…», написав його життєпис, який не зберігся.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. М. Грушевський. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 494.

Джерела[ред. | ред. код]