Іван Кирдій-Мнишинський
| Іван Кирдій-Мнишинський | |
 | |
| герб Кирдій | |
| Смерть: | після 1589 |
|---|---|
| Підданство: | Велике Князівство Литовське, Корона Польська |
| Релігія: | православ'я |
| Рід: | Кирдій |
| Шлюб: | Ганна Бабинська |
| Діти: | Маруша Кирдіївна |
Іва́н Миха́йлович Кирді́й-Мни́шинський (пол. Iwan Kierdej Mniszyński; пом. після 1589) — руський (український) шляхтич з роду Кирдійовичів, гербу Кирдій. Зем‘янин у Луцькому повіті Волинського воєводства Великого князівства Литовського, Корони Польської. Родове гніздо — Мнишин.
Відомості[ред. | ред. код]
Відомо, що Іван Кирдій-Мнишинський володів селами у невеликому географічному діапазоні, а саме: Витків, Чудниця, Ігнатків (нині частина Чудниці), Воскодави, Басмачків (нині неіснуюча назва). Часто трапляється в актових книгах луцького ґродського суду під кінець XVI ст., так як мав суперечки з сусідами — Романом Гостським та дорогобузькими підданими Василя-Костянтина князя Острозького. Звів у Мнишні 2 млини, греблі на Горині та корчму. Єдиний з відомих власників села, який додавав до свого прізвища відповідний прикметник — Мнишинський. У «пописі рицерства волинського» від 1565 року виставляв 3-х коней до війська ВКЛ. У 1569 році серед волинських шляхтичів які підписували умови Люблінської унії[1].
Сім'я[ред. | ред. код]
Іван Кирдій-Мнишинський син волинського зем‘янина Михайла Кирдійовича. Він є спорідненим з гілкою Кирдіїв-Мильських. У шлюбі з Ганною Бабинською — донькою королівського дворянина Семена Бабинського. У 1579 році записував їй кошти на своїх добрах, а вона зробила йому своє внесення[2].
З нащадків відомою є лише донька Маруша Кирдіївна, яка у шлюбі з Федором Костюшковичем Хоболтовським. Вона згадується у селі Воскодави 1616 року. Востаннє серед відомих документів Іван Кирдій-Мнишинський фігурує свідком у документі від 1589 року, яким Ярофій Гостський записував кошти своїй дружині Христині Кирдіївні-Мильській.
Джерела[ред. | ред. код]
- Zródla dziejowe. Tom XIX. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Tom VIII. Ziemie ruskie. opisane przez Alexandra Jabłonowskiego. Wołyn i Podole. Województwo wołyńskie. Powiat łucki. — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1889. — S. 58.(пол.)
- Boniecki A. Herbarz Polski // Część I. Wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich / ułożył i wydał Adam Boniecki. — Warszawa: Skład główny Gebethner i Wolff w Warszawie, 1907. — Т. 10. — S.42.(пол.)
- Ворончук І. О. «Населення Волині в XVI — п., пол., XVII ст.: родина, домогосподарство, демографічні чинники.» К.: 2012. — 712 с. Ст. 262, 483, 498.
- Безносюк Сергій. Шляхта руських земель.
- Архів ЮЗР. Ч. 2. Т. 1. Постановления дворянских провинциальных сеймов в ЮЗР. — LXIV. 530. Ст. 9 (староукраїнська). Санкт-Петербург. 1861. с. 7.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архів ЮЗР. Ч. 2. Т. 1. Постановления дворянских провинциальных сеймов в ЮЗР. – LXIV. 530 (староукраїнська) . Санкт-Петербург. 1861. с. 7.
- ↑ Безносюк Сергій. Шляхта руських земель (українська та польська) .