Труш Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Іван Труш)
Перейти до: навігація, пошук
Іван Труш
Ivan Trush.jpg
Іван Труш у роки навчання в Краківській академії мистецтв
Дата народження 17 січня 1869(1869-01-17)
Місце народження Висоцько, Бродівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Дата смерті 22 березня 1941(1941-03-22) (72 роки)
Місце смерті Львів, Українська РСР, СРСР
Місце поховання Личаківський цвинтар
Національність українець
Громадянство Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg СРСР
Жанр український живописець-імпресіоніст, майстер пейзажу і портретист, мистецький критик і організатор мистецького життя в Галичині
Навчання Краківська школа мистецтв (пол. Szkoła Sztuk Pięknych) (1891 — 1897, у класі Леона Вичулковського і Я. Станіславського), у Відні (1894) і Мюнхені (1897, у А. Ажбе)
Напрямок український митець-імпресіоніст
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Іва́н Іва́нович Труш (17 січня 1869, Висоцько — 22 березня 1941, Львів) — український живописець-імпресіоніст, майстер пейзажу і портретист, мистецький критик і організатор мистецького життя в Галичині. Зять Михайла Драгоманова. Його називали поетом кольору та Сонця.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у селі Висоцько Бродівського повіту. Вчився у Бродівській гімназії, Краківській Школі образотворчих мистецтв (1891 — 1897, у класі Леона Вичулковського і Яна Станіславського), у Відні (1894) і Мюнхені (1897, у Антона Ажбе); під час студій у Кракові приятелював з Василем Стефаником.

З 1898 у Львові, де включився в українське мистецьке і громадське життя, зблизився з Іваном Франком і зв'язався з Науковим Товариством ім. Шевченка (НТШ), для якого виконував різні мистецькі роботи (зокрема портрети).

« Нам треба стояти… ногами на нашій землі, головою бути в Європі, а руками обхоплювати якнайширше справи української нації  »

З ініціативи НТШ виїжджав на Наддніпрянщину, де встановив контакт з митцями та діячами культури. Труш відбув мистецькі подорожі до Криму (1901 — 1904), Королівства Італія (1902, 1908), Єгипту і Палестини (1912). Ініціював і організував перші мистецькі професійні товариства в Галичині: Товариство для розвою руської штуки (1898) та його три виставки, Товариство прихильників української науки, літератури і штуки (1905) і його першу «Виставку українських артистів», в якій взяли участь також київські митці: Михайло Жук, Микола Бурачек, Фотій Красицький. 1905 видавав (з С. Людкевичем) перший український мистецький журнал «Артистичний вісник». Виголошував прилюдні лекції з мистецтва і літератури, виступав як критик і публіцист на сторінках «Будучности», «Літературно-наукового вісника», «Молодої України», «Артистичного вісника», «Діла», «Ukrainische Rundschau» (його статті зібрані в книзі «Труш про мистецтво і літературу». — К., 1958).

Помер 22 березня 1941 у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 1[1].

Вшанування[ред.ред. код]

Творчість[ред.ред. код]

Львів. Меморіальний музей Івана Труша.

Іван Труш — один з найвизначніших українських митців-імпресіоністів, вельми своєрідний колорист. Своєю творчістю він розпочав відродження галицького малярства. Труш насамперед інтимний маляр-лірик. В численній мистецькій спадщині Труша (понад 6 000) до пейзажних шедеврів належать: «Захід сонця в лісі» (1904), «Самітна сосна», «Полукіпки під лісом» (1919), «В обіймах снігу» (1925), «Копиці сіна», «Місячна ніч над морем» (1925), цикли «Життя пнів» (1929), «Луки і поля», «Квіти», «Сосни», «Хмари», «Дніпро під Києвом» (1910); краєвиди Криму, Венеції, Єгипту, Палестини. Труш малював також пейзажі з архітектурними мотивами («Михайлівський собор», «Андріївська церква» в Києві, «Могила Т. Шевченка», «Єгипетський храм» тощо). Мазок картин Труша соковитий, колорит спершу живий, у пізніших картинах стонований. Труш дав також чимало жанрових картин («Гагілки», «Гуцулка з дитиною», «Трембітарі», «Прачки», «Гуцулки біля церкви», «Араби в дорозі», «Арабські жінки»), які відзначаються лаконізмом мистецької мови і простотою композиції.

Багато подорожував, відвідав Крим, Єгипет, Святу Землю, країни Європи. Звичайно, це не могло не відбитися на його картинах. У Єгипті біля сфінкса була зроблена фотографія, за якою пізніше виготовили пам'ятник І. Трушеві у Львові.

Крізь усю творчість митця пройшов мотив самотньої сосни посеред степу (створив декілька цих однойменних пейзажів), широкої, розлогої, обшарпаної вітрами, паленої сонцем, проте усе ж таки вільної і прекрасної… Цей образ вважають символом самого автора.

Труш створив галерею психологічних, академічних за типом, портретів (Аріадни з Драгоманових, дружини митця, кардинала Сильвестра Сембратовича, Івана Франка, Василя Стефаника, Лесі Українки, П. Житецького, М. Драгоманова, Миколи Лисенка, автопортрет та ін.).

Перша виставка Труша відбулася у Львові 1899 р. Відтоді часто виступав з індивідуальними виставками та брав участь в збірних виставках українських і польських митців у Львові, Києві, Полтаві, Кракові, Познані, Варшаві, а також Лондоні, Відні, Софії. Велика ретроспективна виставка його творів відбулася посмертно у Львові 1941 року. Найбільші колекції творів Труша зберігаються у Львівському музеї українського мистецтва та його дочки Ади Труш у будинку, де жив мистець.

Цикли картин[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Аріадна (Рада) Драгоманова, донька Михайла Драгоманова, кузина Лесі Українки.[3] Діти:

  • Мирон — спортсмен: стрільба з лука, чемпіон світу в складі збірної Польщі; гаківка на леді; репресований совітами (10 років), виїхав до Польщі, де помер 1978.
  • Роман — спортсмен, тренер (стрільба з лука).[4]
  • Аріадна

Примітки[ред.ред. код]

  1. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 101, 115, 116. — ISBN 966-8955-00-5..
  2. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст.. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 674. — ISBN 978-966-7022-77-8..
  3. Дві долі: Іван Труш і Леся Українка
  4. Б. Михалюньо. Родина Трушів: від мольберта до тятиви / Спортивка. — Львів, № 155 (1261), 27.12. 2014. — С. 17.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]