Івацевичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


місто Івацевичі
біл. Івацэ́вічы
Coat of Arms of Ivacevičy, Belarus.svg Flag of Ivacevičy.svg
Герб Івацевичів Прапор Івацевичів
Ivacevichi.JPG
Основні дані
52°42′ пн. ш. 25°20′ сх. д. / 52.700° пн. ш. 25.333° сх. д. / 52.700; 25.333Координати: 52°42′ пн. ш. 25°20′ сх. д. / 52.700° пн. ш. 25.333° сх. д. / 52.700; 25.333
Країна Білорусь Білорусь
Область Берестейська область
Район Івацевицький район
Перша згадка 1654
Статус з 28 травня 1966 року
Населення 24,2 тис. (2006).
Поштовий індекс 225295
Телефонний код +375-1645
Висота 148 м.н.р.м.
Місцева влада
Веб-сторінка ivacevichi.brest.by
Івацевичі is located in Білорусь
Івацевичі
Івацевичі
Івацевичі is located in Берестейська область
Івацевичі
Івацевичі

CMNS: Івацевичі на Вікісховищі

Івацевичі (біл. Івацэ́вічы) — місто в Берестейській області республіки Білорусь, центр Івацевицького району.

Історія[ред.ред. код]

Маєток Івацевичі відомо з 1654 року [1], З 1795 року в складі Росії. В 1871 році, в зв'язку з прокладанням залізниці з Москви через Берестя, поруч з маєтком Івацевичі виникло поселення. З 1921 по 1939 рік Івацевичі — містечко у Косовскому повіті Польського Поліського воєводства. В 1935 році тут проживало близько 1,5 тис. жителів. З 1939 року — у складі БРСР.

З 24 червня 1941 року до 12 липня 1944 року Івацевичі були окуповані німецько-фашистськими загарбниками. В 1947 році робітниче селище Івацевичі перейменоване в селище міського типу, а 28 травня 1966 року стало містом [2].

Назва[ред.ред. код]

Легенда розповідає про походження назви «Івацевичі». Відповідно до неї, в стародавні часи один багатий пан вирушив на полювання зі своєю свитою. Все йшло добре, але раптом з хащі вискочив величезний вепр, який збив пана з коня і почав топтати його. Печальною могла бути доля пана, але його вірний слуга зміг вбити дику тварину. Пан вирішив віддячити свого рятівника, і запитав, чого б він хотів у нагороду. Тоді слуга простягнув йому свій клинок і сказав: «Дай мені те, у що можна ткнути меч так, щоб він не дістав дна». І ткнув тоді пан клинок в бочку з золотом, але дістав він дна. Задумався пан, а потім вийшов із намету, ткнув його в землю по саму рукоятку, і він закричав: «Ось що не має дна!» Таким чином, ці землі стали власністю панського рятівника. А звали його Іван Цевіч.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]