Перейти до вмісту

Івашко Ілля Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Громадянство Білорусь Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняМінськ, Білорусь Білорусь
Дата народження24 лютого 1994(1994-02-24) (31 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняМінськ, Білорусь Редагувати інформацію у Вікіданих
Зріст196 см Редагувати інформацію у Вікіданих
Початок кар'єри2013
Робоча рукаправа
Бекхенддворучний
ТренерХосе Чека-Кальво
Призові, USD3 337 293

Одиночний розряд

Матчів в/п89–89 (50.0%)
Титулів1
Найвища позиція40 (20 червня 2022)
Мейджори
Австралія2к (2019)
Ролан Гаррос2к (2022)
Вімблдон4к (2021)
США4к (2022)
Інші турніри
Олімпіада3-й раунд (2020)

Парний розряд

Матчів в/п4–15 (21.1%)
Титулів0
Найвища позиція317 (12 червня 2023)
Мейджори
Ролан Гаррос2к (2023)
США1к (2021, 2022)
Востаннє картку оновлено: 20 серпня 2024

Ілля Володимирович Івашко (біл. Ілья Уладзіміравіч Івашка; рос. Илья Владимирович Ивашко; нар. 24 лютого 1994(19940224) р.) — білоруський професійний тенісист. Івашко має високий рейтинг одиночних змагань ATP №63, досягнутий 12 липня 2021 року. Він також має високий рейтинг парних розрядів ATP у рейтингу № 340, досягнутий 15 серпня 2016 року. В даний час він є білоруським тенісистом №1. Крім того, Івашко виграв 5 титулів ITF в одиночному розряді та 3 титули ITF у парному розряді. У Кубку Девіса Івашко представляв білоруську команду з Кубку Девіса і має показник у заліку 9–8.

Професійна кар’єра

[ред. | ред. код]

2018: Прорив, дебют у топ-100

[ред. | ред. код]

26 лютого 2018 року він увійшов у топ-150, коли досяг високого рейтингу №147 у кар'єрі, діставшись кваліфікацією до півфіналу Відкритого чемпіонату-2018 у Марселі, посівши номер 193 у світі, перемігши Ласло Джере, другого носія Стена Вавринку 6 -4, 1-1, коли швейцарець вийшов у відставку, домашнього фаворита Ніколаса Махуту у трьох сетах. Він став першим білоруським півфіналістом туру після Макса Мирного в Роттердамі 2005 року. [1] Він увійшов до топ-100 13 серпня 2018 року після третього раунду, також вперше у своїй кар'єрі на кваліфікації на рівні Masters 1000 на Відкритому чемпіонаті Канади у 2018 році.

2021: Четвертий раунд Вімблдону, Олімпіада-2020

[ред. | ред. код]

Івашко досяг свого другого півфіналу на BMW Open 20 у Мюнхені в якості кваліфікації, більш ніж через три роки після того, як пройшов до фіналу чотирьох на Відкритому чемпіонаті-2018 у Марселі, вражаючи поразкою проти дворазового чемпіона світу і чемпіона світу №6 Александр Звєрєв за найбільший виграш у своїй кар'єрі. [2] [3]

Він також пройшов кваліфікацію та вийшов до чвертьфіналу на Істборн Інтернешнл 2021 року, перемігши Олексія Попиріна. На найвищому рівні кар’єри у світі № 79, досягнутим 28 червня 2021 року, під час свого дебюту в головному розіграші чемпіонату Вімблдону 2021 року Івашко вперше у своїй кар’єрі дійшов до четвертого раунду на будь-якому Великому шоломі, жодного разу не пройшовши другого раунді він переміг Джордана Томпсона в прямих сетах. [4] Він програв остаточному фіналісту, сьомому насіннику Маттео Берреттіні. 12 липня 2021 року він досяг найвищого рівня у кар’єрі у світі № 63.

На літній Олімпіаді 2020 в Токіо представляв Білорусь в одиночному і парному розрядах. В одиночному розряді дійшов до 1/8 фіналу, де поступився японцю Кеі Нішікорі. У парному розряді з Єгором Герасимовим вибув в першому раунді, поступившись суперникам з Нової Зеландії.

Рейтинг на кінець року

[ред. | ред. код]
Рік Одиночний
рейтинг 		Парний
рейтинг
2021
2020 108 1018
2019 131 -
2018 91 426
2017 230 -
2016 179 -
2015 355 -
2014 708 1054
2013 773 1553

Дані офіційного сайту ATP на останній тиждень року[5].

Графіки виконання

[ред. | ред. код]

(W) виграв; (F) фіналіст; (SF) півфіналіст; (QF) чвертьфіналіст; (#R) раунди 4, 3, 2, 1; (RR) круговий етап; (Q #) кваліфікаційний раунд; (P #) попередній раунд; (А) відсутній; (P) відкладено; (Z #) зональна група Davis / Fed Cup (із зазначенням номера) або плей-офф (PO); (G) золота, (F-S) срібна або (SF-B) бронзова олімпійська медаль; турнір зі зниженням рейтингу (NMS) Masters Series / 1000; (NH) не проводиться. SR = коефіцієнт страйку (перемоги / змагання)

Щоб уникнути плутанини та подвійного підрахунку, ці таблиці оновлюються в кінці турніру або після закінчення участі гравця.

Одиночний розряд

[ред. | ред. код]

Проходить через чемпіонат Вімблдону 2021 року.

Турнір 2016 2017 2018 2019 2020 2021 SR Виграш–Програш
Турнір Великого шлему
Australian Open A Q1 Q1 2R 1R 1R 0 / 3 1–3
French Open A Q2 1R A Q1 Q1 0 / 1 0–1
Wimbledon Q1 Q1 Q1 A NH 4R 0 / 1 3–1
US Open 1R Q1 Q1 1R A 0 / 2 0–2
Виграш–Програш 0–1 0–0 0–1 1–2 0–1 3–2 0 / 7 4–7
ATP World Tour Masters 1000
Мастерс Індіан-Веллс A A A 1R NH 0 / 1 0–1
Відкритий чемпіонат Маямі з тенісу A A A 2R NH 2R 0 / 2 2–2
Мастерс Монте-Карло A A 1R Q1 NH A 0 / 1 0–1
Мастерс Мадрид A A Q1 A NH A 0 / 0 0–0
Мастерс Рим A A A A Q2 A 0 / 0 0–0
Мастерс Канада A A 3R 2R NH 0 / 2 3–2
Мастерс Цинциннаті A A A A A 0 / 0 0–0
Shanghai Masters A A A A NH 0 / 0 0–0
Paris Masters A A A A A 0 / 0 0–0
Виграш–Програш 0–0 0–0 2–2 2–3 0–0 1–1 0 / 6 5–6
Національне представництво
Кубок Девіса Z2 PO Z1 Z1 PO 0 / 0 9–7
Статистика кар'єри
2016 2017 2018 2019 2020 2021 Успіх
Турніри 2 1 13 12 5 9 42
Титули / Фінали 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Загалом Виграш–Програш 5–1 2–2 9–14 8–12 3–5 12–9 39–43
Рейтинг на кінець року 179 230 91 131 108 46%

Парний розряд

[ред. | ред. код]

Поточний після тенісу на літніх Олімпійських іграх 2020 року.

Турнір 2018 2019 2020 2021 SR Виграш – Програш
Турніри Великого шлема
Відкритий чемпіонат Австралії A A A A 0/0 0–0
Відкритий чемпіонат Франції 1R A A A 0/1 0–1
Вімблдон A A NH A 0/0 0–0
Відкритий чемпіонат США A A A 0/0 0–0
Виграш – програш 0–1 0–0 0–0 0–0 0/1 0–1
Національне представництво
Кубок Девіса Z1 Z1 PO 0/0 0–3
Статистика кар’єри
2018 2019 2020 2021 Кар'єра
Турніри 2 1 2 2 7
Титули / Фінали 0/0 0/0 0/0 0/0 0/0
Загальний виграш-програш 0–2 0–1 0–2 1–2 1–7
Рейтинг на кінець року 426 0 1018 13%

Перемоги у 10 найкращих гравців

[ред. | ред. код]
Сезон 2013 - 2020 2021 Усього
Перемога 0 1 1
# Гравець Місце Подія Поверхня Rd Рахунок II Місце
2021 рік
1. Німеччина Александр Зверєв 6 Відкритий Мюнхен, Німеччина Глина QF 6–7 (5–7), 7–5, 6–3 111
* Станом на 2 травня 2021.

Фінали Челленджера та ф’ючерсів

[ред. | ред. код]

Одиночний розряд: 11 (7–4)

[ред. | ред. код]
Легенда (одиночні)
Турнір ATP Челленджер (4–2)
Тур ф’ючерсів ITF (3–2)
Назви за поверхнею
Хард (7–3)
Глина (0–0)
Трава (0–0)
Килим (0–1)
Результат Виграш–Програш Дата Турнір Рівень Поверхня Суперник Рахунок
Перемога 1–0 Жовтень 2013 р. Казахстан F6, Шимкент Futures Хард Україна Іван Аніканов 6–3, 7–5
Поразка 1–1 Січень 2015 р. Німеччина F1, Швібердінген Futures Килим (i) Франція Мік Лескур 6–2, 1–6, 2–6
Поразка 1–2 Травень 2015 р. Корея F1, Тегу Futures Хард США Данієль Нгуєн 6–3, 4–6, 3–6
Перемога 2–2 Квітень 2016 р. Узбекистан F1, Карші Futures Хард Узбекистан Журабек Карімов 6–3, 1–6, 6–1
Перемога 3–2 Квітень 2016 р. Узбекистан F2, Бухара Futures Хард Узбекистан Темур Ісмаїлов 6–1, 6–1
Поразка 3–3 Липень 2016 р. Реканаті, Італія Challenger Хард Україна Ілля Марченко 4–6, 4–6
Перемога 4–3 Червень 2017 р. Фергана, Узбекистан Challenger Хард Сербія Нікола Милоєвич 6–4, 6–3
Перемога 5–3 Березень 2018 р. Шеньчжень, Китай Challenger Хард КНР Чжан Зе 6–4, 6–2
Поразка 5–4 Січень 2019 р. Канберра, Австралія Challenger Хард Польща Губерт Гуркач 4–6, 6–4, 2–6
Перемога 6–4 Жовтень 2020 р. Стамбул, Туреччина Challenger Хард Словаччина Мартін Кліжан 6–1, 6–4
Перемога 7–4 Листопад 2020 р. Ортізеї, Італія Challenger Хард (i) Франція Антуан Оан 6–4, 3–6, 7–6(7–3)

Парний розряд: 5 (3–2)

[ред. | ред. код]
Легенда (парний)
Тур ATP Челленджер (1–0)
Тур ф'ючерсів ITF (2–2)
Назви за поверхнею
Хард (3–2)
Глина (0–0)
Трава (0–0)
Килим (0–0)
Результат Виграш–Програш Дата Турнір Рівень Покриття Партнер Суперники Рахунок
Поразка 0–1 Квітень 2014 р. Китай F5, Ченду Futures Хард Росія Віктор Балуда КНР Гонг Маоксін
КНР Лі же 		1–0 ret.
Поразка 0–2 Червень 2015 р. Іспанія F18, Палма-дель-Ріо Futures Хард Франція Том Джомбі Іспанія Хорхе Ернандо Руано
Іспанія Рікардо Віллакорта-Алонцо 		6–7(5–7), 5–7
Перемога 1–2 Серпень 2015 р. Білорусь F1, Мінськ Futures Хард Білорусь Єгор Герасімов Білорусь Артур Дубинські
Україна Володимир Ужиловський 		6–3, 6–4
Перемога 2–2 Серпень 2015 р. Білорусь F2, Мінськ Futures Хард Білорусь Єгор Герасімов Росія Данило Медведєв
КНР Чжан Чжічжен 		6–1, 6–3
Перемога 3–2 Серпень 2016 р. Порторож, Словенія Challenger Хард Білорусь Сергій Бетов Хорватія Томіслав Драганя
Хорватія Ніно Сердарушич 		1–6, 6–3, [10–4]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Колега по тенісу Карен Хачанов — його зять, їхні дружини — сестри. [6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 28 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 28 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 28 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 28 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ Понедельные позиции Ильи Ивашко в рейтингах ATP (англ.). atpworldtour.com. Архів оригіналу (HTML) за 26 березня 2019. Процитовано 26.03.2019.
  6. ↑ Khachanov recupera su raqueta en Indian Wells [Khachanov recovers his racquet in Indian Wells] (ісп.). Marca. 15 березня 2019. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 27 січня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Івашко_Ілля_Володимирович&oldid=45040540