Івашко Володимир Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Антонович Івашко
Володимир Антонович Івашко

Emblem of the Ukrainian SSR.svg 11-й Перший Секретар ЦК КПУ Flag of Ukrainian SSR.svg
Час на посаді:
28 вересня 1989 — 22 червня 1990
Попередник Володимир Щербицький
Наступник Станіслав Гуренко

Час на посаді:
4 червня 1990 — 9 липня 1990
Попередник Платон Костюк
Валентина Шевченко
Наступник Леонід Кравчук

Flag of the Soviet Union.svg Заступник Генерального секретаря ЦК КПРС
Час на посаді:
1990 — 1991
Попередник Михайло Горбачов
Наступник не було

Народився 28 жовтня 1932(1932-10-28)
Полтава, Українська РСР, СРСР
Помер 13 листопада 1994(1994-11-13) (62 роки)
Москва, РФ
Освіта Харківський гірничий інститут
Політична партія КПРС
Релігія Атеїзм
Особистий підпис Volodymyr Ivashko Signature 1990.png
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Дружби народів

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Іва́шко Володи́мир Анто́нович (28 жовтня 1932(19321028), Полтава, Українська РСР, СРСР — 13 листопада 1994, Москва, РФ) — український радянський державний діяч, перший та єдиний заступник Генерального секретаря ЦК КПРС (19901991).

Член КПРС з 1960. Кандидат економічних наук, доцент. Депутат ВР УРСР XI скликання (у 1986 - 1987 роках).

Біографія[ред.ред. код]

Народився в родині робітників. 19501956 — студент Харківського гірничого інституту, отримав спеціальність гірничий інженер.

Працював у вузах Харкова:

1973 — захистив кандидатську дисертацію.

19731978 — завідувач відділу науки і навчальних закладів Харківського обласного комітету КПУ.

19781986 — секретар з питань ідеологічної роботи Харківського обласного комітету КПУ.

19861987 — секретар ЦК КПУ з питань ідеологічної роботи.

Був політичним радником уряду Демократичної Республіки Афганістан.

19871988 — 1-й секретар Дніпропетровського обласного комітету КПУ.

19881989 — 2-й секретар ЦК КПУ.

19881990 — член Політбюро ЦК КПУ.

28 вересня 1989 — 22 червня 1990 — 1-й секретар ЦК КПУ.

19891991 — член Політбюро ЦК КПРС.

18 березня 1990 — обраний народним депутатом УРСР.

4 червня 1990 — обраний головою Верховної Ради УРСР.

9 липня 1990 — склав повноваження Голови Верховної Ради УРСР і депутатські повноваження у зв'язку з переходом на роботу в ЦК КПРС на посаду заступника Генерального секретаря ЦК КПРС. Був єдиним в історії, хто займав цю посаду.

Протягом п'яти днів від моменту, коли Михайло Горбачов залишив посаду Генерального секретаря (24 серпня 1991), до розпуску КПРС (29 серпня) формально був «виконувачем обов'язків» Генерального секретаря партії, але фактично був позбавленим можливості проявити себе діями.

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, двома медалями СРСР та Демократичної Республіки Афганістан.

Цікаві факти[ред.ред. код]

З нагоди 70-річчя з дня народження В. А. Івашка Верховна Рада України заснувала з 2002 р. для студентів Харківського національного університету радіоелектроніки, де він навчався та працював, дві стипендії Верховної Ради України його імені[1].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Попередник: Голови Верховної Ради України
Наступник:
Шевченко Валентина Семенівна Плющ Іван Степанович