Івашутін Петро Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Івашутін Петро Іванович
RAF A F9GenArmy since 1974h.svg Генерал армії
Івашутін Петро Іванович.jpg
Загальна інформація
Народження 5 (18) вересня 1909
Брест-Литовськ, Брестський повіт, Гродненська губернія, Російська імперія
Смерть 4 червня 2002(2002-06-04) (92 роки)
Москва, Росія[1]
поховання: Троєкуровське кладовище
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Russia.svg Росія
Військова служба
Роки служби 19311992
Приналежність СРСР СРСР
Росія Росія
Вид ЗС Emblema NKVD.svg НКВС СРСР
Emblema KGB.svg КДБ СРСР
Red star.svg ГРУ ГШ ЗС СРСР
Війни / битви радянсько-фінська війна
німецько-радянська війна
Командування
начальник Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил Союзу РСР
14 березня 1963 — 9 липня 1987
5 — 13 листопада 1961
міністр державної безпеки
Української РСР
6 вересня 1952 — 16 березня 1953
ПопередникМикола Ковальчук
Наступникпосаду скасовано
5 — 13 листопада 1961
депутат Верховної Ради СРСР 3-го скликання
1952 — 1954
депутат Верховної Ради СРСР 7–11-го скликання
1966 — 1989
депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання
1947 — 1951
Нагороди та відзнаки
Герой Радянського Союзу — 1985
Орден «За заслуги перед Вітчизною»
Орден Леніна — 1944Орден Леніна — 1978Орден Леніна — 1985Орден Жовтневої Революції — 1974
Орден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоного Прапора
Орден Червоного ПрапораОрден Вітчизняної війни I ступеня— 1943Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1985Орден Богдана Хмельницкого I ступеня  — 1945
Орден Кутузова II ступеня — 1945Орден Кутузова II ступеня — 1981Орден Трудового Червоного Прапора — 1959Орден Червоної Зірки  — 1940
Орден Червоної Зірки  — 1943Орден Червоної Зірки  — 1946
Медаль Жукова
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965Медаль «30 років перемоги у ВВВ» — 1975Медаль «40 років перемоги у ВВВ» — 1985Медаль «50 років перемоги у ВВВ» — 1995
Ювілейна медаль «300 років Російському флоту»
Ribbon Medal 850 Moscow.png
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «За визволення Белграда»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «За зміцнення бойової співдружності»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Заслужений працівник НКВС— 1942Почесний співробітник держбезпеки— 1958

Петро Іванович Івашутін (5 (18) вересня 1909, Брест-Литовськ, Російська імперія — 4 червня 2002(2002-06-04), Москва, Росія) — радянський діяч органів держбезпеки.

Член ЦК КП України у 1952–1954 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 3-го скликання (довобраний у 1952 році), 7-11-го скликань, депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 5 (18) вересня 1909(19090918) року в родині машиніста в місті Брест-Литовськ, тепер Брест, Білорусь. Закінчив 5 класів школи-семирічки у місті Сновську Чернігівської губернії (1923), профтехшколу у місті Городня Чернігівського округу (1927), вечірній робітничий факультет у м. Іваново-Вознесенську (1931).

Трудову діяльність розпочав в 1927 році слюсарем на прядильно-ткацькій фабриці у місті Іваново-Вознесенську. У 1928–1931 роках працював слюсарем, бригадиром, помічником майстра цеху іваново-вознесенського механічного заводу № 1 «Сантехбуд».

Член ВКП(б) з 1930 року.

З 1931 року — на службі в Робітничо-селянській Червоній Армії: курсант 7-ї повітряної школи льотчиків Приволзького військового округу, льотчик-інструктор, пілот авіабригади, командир ескадрильї в/ч 1689 Московського військового округу (у 1934–1937 роках). У 1937–1939 роках навчався у Військово-повітряній академії імені Жуковського (м. Москва), закінчив три курси.

З січня 1939 року — на службі в органах НКВС. У січні 1939 — травні 1941 року — начальник Особливого відділу НКВС військового з'єднання 5755 23 стрілецького корпусу Білоруського військового округу. У травні — жовтні 1941 року — заступник начальника 3-го відділу — Особливого відділу НКВС Закавказького військового округу. 28 січня — 19 травня 1942 року — заступник начальника Особливого відділу НКВС Кримського фронту; 20 травня — 3 вересня 1942 року — заступник начальника Особливого відділу НКВС Кавказького фронту; 3 вересня  — грудні 1942 року — заступник начальника Особливого відділу НКВС Чорноморської групи військ. У січні — квітні 1943 року — начальник Особливого відділу НКВС 47-ї армії. У квітні — листопаді 1943 року — начальник Управління контррозвідки СМЕРШ Південно-Західного фронту. У листопаді 1943 — червні 1945 року — начальник Управління контррозвідки СМЕРШ 3-го Українського фронту.

У червні 1945 — листопаді 1947 року — начальник Управління контррозвідки СМЕРШ-МДБ Південної групи військ. У листопаді 1947 — листопаді 1949 року — начальник Управління контррозвідки МДБ Групи радянських окупаційних військ у Німеччині. У листопаді 1949 — грудні 1951 року — начальник Управління контррозвідки МДБ Ленінградського військового округу. У грудні 1951 — вересні 1952 року — заступник начальника 3-го головного управління МДБ СРСР.

З 6 вересня 1952 року до 16 березня 1953 року — міністр державної безпеки Української РСР. З 19 березня до 11 червня 1953 року — заступник міністра внутрішніх справ Української РСР.

У липні 1953 — березні 1954 року — заступник начальника 3-го Управління МВС СРСР. У березні — червні 1954 року — начальник 5-го Управління КДБ при РМ СРСР. З червня 1954 до січня 1956 року — заступник голови КДБ при РМ СРСР, а з січня 1956 до березня 1963 року — 1-й заступник голови КДБ при РМ СРСР

З 14 березня 1963 до 9 липня 1987 року — начальник Головного Розвідувального Управління Генштабу — заступник начальника Генштабу Збройних Сил СРСР по розвідці. У липні 1987 — січні 1992 року — генеральний інспектор групи генеральних інспекторов Міністерства оборони СРСР. З січня 1992 року — у відставці, на пенсії в Москві.

Помер 4 червня 2002 року в Москві, похований на Троєкуровському кладовищі.

Звання[ред. | ред. код]

  • капітан держбезпеки (4.02.1939);
  • майор держбезпеки (16.04.1942);
  • полковник держбезпеки (14.02.1943);
  • генерал-майор (26.05.1943);
  • генерал-лейтенант (25.09.1944);
  • генерал-полковник (18.02.1958);
  • генерал армії (23.02.1971)

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Петров Н., Кто руководил органами госбезопасности 1941–1954. — М., 2010.